Кукавка рудочерева
| Кукавка рудочерева | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Cacomantis castaneiventris (Gould, 1867) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Cuculus castaneiventris Gould, 1867 | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Ку́кавка рудочерева[2] (Cacomantis castaneiventris) — вид зозулеподібних птахів родини зозулевих (Cuculidae)[3]. Мешкає в Австралії, на Новій Гвінеї та на сусідніх островах.
Опис ред.
Довжина птаха становить 22-24 см, вага 32-38 г. Довжина крила становить 11 см, довжина хвоста у самців 11,5 см, у самиць 11,4 см, довжина дзьоба 21 мм.
Голова, задня частина шиї, верхня частина тіла і крила темно-синювато-сірі, махові пера зверху сірувато-коричневі. Нижня сторона крил темно-сіра, блискуча, біля основи махових пер великі білі плями, що формують характерну смугу. Нижня частина тіла рудувато-коричнева або руда, підборіддя, лоб і боки контрастують з верхньою частиною тіла[4].
Очі темно-карі, навколо очей блідо-жовті кільця. Дзьоб чорнувато-сірий, у деяких особин знизу біля основи червонувато-оранжевий. Внутрішня частина дзьоба оранжево-червона. Лапи жовті або жовтувато-оранжеві.
У молодих птахів голова, задня частина шиї і верхня частина тіла коричнюваті, надхвістя і верхні покривні пера хвоста більш яскраві, рудувато-коричневі. Горло білувате, груди світло-коричневі, живіт і боки білуваті, гузка світло-коричнева. Хвіст темно-коричневий, махові пера мають вузькі рудувато-коричневі краї. Крайні махові пера у деяких особин поцятковані рудувато-коричневими смугами. Дзьоб чорний, зверху біля основи коричнюватий, знизу біля основи охристий, внутрішня частина дзьоба охриста.
Поширення і екологія ред.
Рудочереві кукавки мешкають на Новій Гвінеї, на островах Раджа-Ампат, Япен і Ару та на півнострові Кейп-Йорк в австралійському штаті Квінсленд. Вони живуть у вологих мусонних лісах, на узліссях, в евкаліптових лісах і мангрових заростях, в Австралії — в заростях на берегах водойм та в лісистих саванах. Ведуть переважно осілий спосіб життя. Живляться жуками, гусінню, кониками, кліщами та іншими безхребетними, яких шукають серед листя в кронах дерев, іноді ловлять в польоті.
Рудочереві кукавки, як і багато інших зозуль, практикують гніздовий паразитизм. Вони відкладають свої яйця в гнізда інших птахів, зокрема віялохвісток. В Австралії відкладання яєць відбувається у червні-серпні, у вересні-жовтні і у грудні-січні.
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Cacomantis castaneiventris: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 11 серпня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Turacos, bustards, cuckoos, mesites, sandgrouse. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 11 жовтня 2022.
- ↑ Morcombe, Michael (2000). Field guide to Australian birds. Archerfield, Queensland: Steve Parish Publishing. с. 192–193. ISBN 1-876282-10-X.
Джерела ред.
- Bruce M. Beehler, Thane K. Pratt: Birds of New Guinea. Distribution, Taxonomy, and Systematics. Princeton University Press, Princeton, New Jersey 2016, ISBN 978-0-691-16424-3.
- N. B. Davies: Cuckoos, Cowbirds and Other Cheats. T & AD Poyser, London 2000, ISBN 0-85661-135-2.
- P. J. Higgins (Hrsg.): Handbook of Australian, New Zealand & Antarctic Birds: Volume 4 Parrots to Dollarbird. Oxford University Press, Melbourne 1999, ISBN 0-19-553071-3.
- Johannes Erhitzøe, Clive F. Mann, Frederik P. Brammer, Richard A. Fuller: Cuckoos of the World. Christopher Helm, London 2012, ISBN 978-0-7136-6034-0.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |