Крах нової економічної теорії
The Failure of the New Economics (укр. Крах нової економічної теорії) — книжка Генрі Гацліта, надрукована в 1959 році та містить докладну критику праці Джона Мейнарда Кейнса «Загальна теорія зайнятості, відсотків і грошей» (1936).
| Автор | Генрі Гацліт |
|---|---|
| Країна |
 |
| Мова | Англійська |
| Тема | Економіка |
| Жанр | нон-фікшн |
| Видавництво | Van Nostrand |
| Видано | 1959 |
| Сторінок | 458 с. |
Гацліт розпочав писати цю книжку через те, що, на його думку, хоча була здійснена загальна критика ідей Кейнса і загальної теорії, докладної та вичерпної критики самої праці Кейнса не було зроблено, що дозволяє послідовникам Кейнса стверджувати про неглибоку критику та нерозуміння революційних ідей Кейнса.[1]
Робота Гацліта являє собою найдокладніший критичний аналіз Загальної теорії, який коли-небудь проводили з точки зору австрійської школи.[2]
Редактор Джон Чемберлен[3] розглянув «Крах Нової економічної теорії» у The Freeman, а через спірний та неортодоксальний характер оглянутої книжки назвав статтю «Вони ніколи не почують кінця» (англ. They’ll Never Hear the End of It), він написав:[4]
- Містер Гацліт розглядає Загальну Теорію рядок за рядком, параграф за параграфом, відкриваючи купи помилок майже на кожній сторінці. Він не лише знищує Кейнса; він розрізає тіло на маленькі шматочки та втискає кожен шматочок у землю. Ця вистава захоплює подих, майстерно, неспростовно — трішечки із жахом. Інколи навіть стає жаль жертву. Але, оскільки Кейнсіанські доктрини спричинили стільки убозтва у світі, будь-яка симпатія до них недоречна. Справа Гацліта має бути зроблена.
Коли декан факультету економіки провідного університету висловив сумнів стосовно кваліфікації Гацліта, економіст Людвіг фон Мізес став на захист, назвавши Гацліта «одним з видатних економістів сучасності» та схаректизувавши «Крах Нової економічної теорії» як «нищівну критику доктрин Кейнсіанства».[5]
Посткейнсіанський економіст Абба П. Лернер критикував Гацліта за його припущення про світ з повною зайнятістю, в якому дозволяється падіння ставок заробітної плати під час депресії. Лернер також критикував Гацліта за "відсутність деяких основних елементів кейнсіанського аналізу", таких як нездатність розрізняти ощадливість та заощадження та його інтерпретацію закону Сея.[6]
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ The Failure of the "New Economics", pp 4-9 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 20 березня 2009. Процитовано 15 червня 2010.
- ↑ kanopiadmin (18 серпня 2014). Failure of the 'New Economics'. Mises Institute (англ.). Процитовано 17 грудня 2022.
- ↑ A Reviewer Remembered, The Freeman. Архів оригіналу за 28 червня 2011. Процитовано 15 червня 2010.
- ↑ A Reviewer's Notebook, The Freeman. Архів оригіналу за 15 липня 2009. Процитовано 15 червня 2010.
- ↑ A Man for Many Seasons, The Freeman. Архів оригіналу за 9 грудня 2010. Процитовано 15 червня 2010.
- ↑ Lerner, Abba P. (1960). Review of The Failure of the "New Economics". The Review of Economics and Statistics. Т. 42, № 2. с. 234—235. doi:10.2307/1926551. ISSN 0034-6535. Процитовано 17 грудня 2022.
Посилання ред.
- Текст книжки [Архівовано 20 березня 2009 у Wayback Machine.](англ.)
|
Це незавершена стаття з економіки. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |