Коровай Олександр Миколайович

український живописець

Олександр Миколайович Корова́й (21 червня 1928, М'ястківка — 10 серпня 2011, Івано-Франківськ) — український живописець; член Спілки радянських художників України з 1970 року. Один з ініціаторів створення Івано-Франківського обласного художнього музею та Івано-Франківського відділення Спілки художників[1]. Батько художника Олександра Коровая.

Коровай Олександр Миколайович
Народження 21 червня 1928(1928-06-21)
М'ястківка, Тульчинська округа, Українська СРР, СРСР
Смерть 10 серпня 2011(2011-08-10) (83 роки)
  Івано-Франківськ, Україна
Країна  СРСР
 Україна
Жанр пейзаж, портрет і натюрморт
Навчання Республіканська художня школа імені Тараса Шевченка (1949) і Одеське художнє училище (1952)
Діяльність художник
Вчитель Бондаренко Володимир Іванович, Сльота Петро Дорофійович, Титов Геннадій Кирилович, Мучник Леонід Овсійович, Токарєв В'ячеслав Васильович і Жук Михайло Іванович
Член Спілка радянських художників України
Діти Коровай Олександр Олександрович
Роботи в колекції Івано-Франківський краєзнавчий музей, Музей мистецтв Прикарпаття, Луганський обласний художній музей і Національний музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Йосафата Кобринського
Нагороди
орден «За заслуги» III ступеня

Біографія ред.

Народився 21 червня 1928 року в селі М'ястківці (нині село Городківка Тульчинського району Вінницької області, Україна). Протягом 1944—1949 років навчався у Київській художній школі імені Тараса Шевченка у Володимира Бондаренка, Петра Сльоти, Геннадія Титова; у 1952 році закінчив Одеське художнє училище, де навчався у Леоніда Мучника, В'ячеслава Токарєва, Михайла Жука[2].

Упродовж 1952—1962 років працював у товаристві «Укоопху­­дожник» у Станіславі; у 1962—1991 роках — у художньо-виробничих майстернях Івано-Франківського відділення Художнього фонду УРСР (у 1987—1990 роках — голова відділу).

1970 року при Івано-Франківській середній школі № 5 організував художній музей. 21 листопада 2008 року нагороджений орденом «За заслуги» III ступеня (за вагомий особистий внесок у вшанування пам'яті жертв геноциду Українського народу у зв'язку з 75-ми роковинами Голодомору 1932—1933 років в Україні, подвижницьку діяльність, спрямовану на висвітлення правди про Голодомор)[3].

Мешкав у Івано-Франківську в будинку на вулиці Незалежності, № 36, квартира № 120[4]. Помер в Івано-Франківську 10 серпня 2011 року.

Творчість ред.

Працював у галузі станкового живопису, створював пейзажі, портрети, натюрморти. Серед робіт:

  • «Дівчина слухає музику» (1952);
  • «Діти в полі» (1957);
  • «Тарас Шевченко» (1973);
  • «Весною над Дністром» (1974);
  • «Переможна весна 1945 року» (1975);
  • «Груші цвітуть» (1977);
  • «Параска Харчук» (1980);
  • «Натюрморт із самоваром» (1982);
  • «Львів. Площа Возз’єд­­нання» (1982);
  • «Закарпатсь­­кий мотив» (1983);
  • «Край мого дитинства» (1983);
  • «Леся» (1983);
  • «Печерська лавра» (1986);
  • триптих «Хліб наш насущний дай нам днесь» (1991);
  • «Назар» (1993);
  • «Таня» (1993);
  • «Натюрморт із гуцульською керамікою» (1995);
  • «Художник Петро Прокопів» (1998);
  • «Співак Андрій Шкурган» (1999);
  • «Андрій» (1999);
  • «За самоваром» (2003);
  • «Ольга Андріївна» (2004);
  • «Батькова па­­сіка» (2006);
  • «Троянда шістдесятництва» (2007);
  • «Оля» (2010);
цикли
  • «Кар­­патами» (1981);
  • «Городенківщина» (1997);
  • «Хата з парканом» (2001);
  • «Під горою. Седнів» (2001).

Брав участь в обласних, всеукраїнських, всесоюзних, міжнародних мистецьких виставках та пленерах з 1952 року. Персональні виставки відбулися в Івано-Франківську в 1984, 1998, 2003 роках, Львові в 1985 році, Коломиї у 2003 році.

Роботи зберігаються в Івано-Франківському крає­знавчому музеї, Музеї мистецтв Прикарпаття в Івано-Франківську, Луганському художньому музеї, Національному музеї народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Йосафата Кобринського в Коломиї (чотири твори[1]) та інших музеях.

Примітки ред.

Література ред.