Бондаренко Володимир Іванович (художник)
Володимир Іванович Бондаре́нко (нар. 10 жовтня) 1906, Одеса — пом. 4 листопада 1980, Київ) — український радянський живописець; член Спілки радянських художників України з 1944 року. Чоловік художниці Віри Кирилової, батько художниці Світлани Бондаренків, дід художників Тараса та Юрія Гончаренків.
| Бондаренко Володимир Іванович | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народження |
27 вересня (10 жовтня) 1906 Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія | |||
| Смерть | 4 листопада 1980 (74 роки) | |||
| Київ, Українська РСР, СРСР | ||||
| Країна |
 СРСР | |||
| Жанр | натюрморт | |||
| Навчання | Київський державний художній інститут (1941) | |||
| Діяльність | художник | |||
| Вчитель | Кокель Олексій Опанасович, Прохоров Семен Маркович, Бойчук Михайло Львович і Кричевський Федір Григорович | |||
| Відомі учні | Гавриленко Григорій Іванович, Коровай Олександр Миколайович і Золотов Юрій Іванович | |||
| Працівник | Республіканська художня школа імені Тараса Шевченка | |||
| Член | Спілка радянських художників України | |||
| У шлюбі з | Кирилова Віра Миколаївна | |||
| Діти | Бондаренко Світлана Володимирівна | |||
|
| ||||
Біографія ред.
Народився 27 вересня [10 жовтня] 1906 року в місті Одесі (нині Україна). Протягом 1927–1928 років навчався на підготовчих курсах при Харківському художньому інституті, де його викладачами були зокрема Олексій Кокель і Семен Прохоров. З 1929 по 1934 рік навчався на живописному факультеті Київського художнього інституту, проте, після реорганізації у 1935 році системи художньої освіти в СРСР, перейшов знову на перший курс і продовжив навчатися до 1941 року. В Києві, серед інших, його педагогами були Михайло Бойчук і Федір Кричевський. Дипломна робота — композиція «Любить — не любить»[1].
З 1943 року викладав у Київській художній школі імені Тараса Шевченка. У 1943—1944 роках брав участь у роботі фронтової бригади художників при Першому Українському фронті[1]. Упродовж 1948–1966 років працював науковим співробітником в Інституті монументального живопису і скульптури Академії архітектури УРСР у Києві. Одночасно у 1948–1958 роках очолював засновану ним монументальну секцію Спілки радянських художників України. Пізніше працював в установах Держбуду УРСР.
Жив у Києві, в будинку на вулиці Заньковецької. Помер у Києві 4 листопада 1980 року.
Творчість ред.
Працювавв галузі станкового, монументального та декоративного живопису у реалістичному стилі. Серед робіт:
- монументальні твори
- монументальні розписи у Палаці культури місті Новій Каховці(1953—1954, у співавторстві з Борисом Піанідою);
- плафони «Фестиваль» та «Відпочинок» у Тернопільському драматичному театрі імені Тараса Шевченка (1957, у співавторстві з Борисом Піанідою);
- триптих «Виноградарі» у павільйоні садівництва Виставки передового досвіду в народному господарстві УРСР (1958);
- панно «Козацька пісня» у музичному магазині «Ноти» на Хрещатику у Києві (1959—1960);
- панно «Підводне царство» та «Космонавти» у дитячому кафе у Києві (1963);
- мозаїки «Миколаївські корабели» на фасаді Будинку культури суднобудівників у Миколаєві (1972—1973);
- станкові твори
- «Любить — не любить» (1940);
- «Циганка» (1940);
- «Чекання» (1944—1945);
- триптих «Могила невідомого героя» (1945);
- «Дівчина біля бузку» (1945);
- «Дівчата» (1946);
- «Човни біля берега» (1948);
- «Хризантеми» (1949);
- «Ранок» (1949);
- «Натюрморт із ромашками та півоніями» (1949);
- «Натюрморт з польовими квітами» (1949);
- «Білі півонії» (1978);
- «Козацька пісня» (1980).
Брав участь у республіканських виставках з 1945 року, всесоюзних з 1946 року. Персональна посмертна виставка відбулася у Києві у 1987 році.
Примітки ред.
- ↑ а б Галерея Art-nostalgie. [Архівовано 6 квітня 2022 у Wayback Machine.](рос.)
Література ред.
- Бондаренко Володимир Іванович // Українські радянські художники. Довідник. — Київ : Мистецтво, 1972. — С. 49—50.;
- Бондаренко Володимир Іванович // Словник художників України / за ред. М. П. Бажана (відп. ред.) та ін. — К. : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — С. 31.
- Бондаренко Володимир Іванович // Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 80—81. — ISBN 5-88500-042-5. [Архівовано з першоджерела 12 вересня 2022.];
- І. М. Блюміна. Бондаренко Володимир Іванович // Мистецтво України: енциклопедія: у 5 томах. / редколегія: А. В. Кудрицький (відп. ред.) [та ін.]. — Київ: «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1995, Том 1 : А-В . — 1995, сторінка 232;
- І. М. Блюміна. Бондаренко Володимир Іванович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2023. — ISBN 966-02-2074-X.;
- М. Гончаренко. Бондаренко Володимир Іванович // Словник художників України. Біобібліографічний довідник. Книга 1 : А-В / (головний редактор Г. Скрипник); НАН України, ІМФЕ імені М. Т. Рильського. Київ: видавництво ІМФЕ, 2019. 240 с. сторінки 143—144. [Архівовано 22 березня 2022 у Wayback Machine.] ISBN 978-966-02-8960-4.