Eugen Kurman

Євген Васильович Курман – народився 15 жовтня 1967 року, український режисер, педагог. Біографія. Витоки. Євген Курман народився в сім'ї журналістів. Батько – Курман Василь Євгенович – заслужений журналіст України, лауреат премії Спілки журналістів СРСР, всю свою творчу діяльність здійснював у «Робітничій газеті», пройшовши шлях від кореспондента до заступника головного редактора. Мати – Самаєва Людмила Михайлівна – незмінно працюючи на українському радіо, була одним з ініціаторів реформ творчих засад мовлення, в результаті яких більшість програм стали вести в прямому ефірі журналісти. Шкільну освіту Євген здобув у київській середній школі № 117 ім. Лесі Українки. У ті роки 117-та школа подарувала театру декількох діячів, серед них: Ганна Веселовська – театрознавець, професор; Остап Ступка – народний артист України; Микола Третяк – український оперний режисер; Катерина Лук'янова – театральний менеджер, педагог. Після закінчення школи і до вступу в театральний ВНЗ Євген працював слюсарем, кур'єром, монтувальником декорацій, служив у лавах Радянської армії.

Театр. 1989 року Євген став студентом Київського інституту театрального мистецтва ім. І. К. Карпенка-Карого, вступивши на театральний факультет, режисерський курс – художній керівник Ростислав Коломієць. На третьому курсі здійснив першу професійну режисерську постановку «Тугеза» за п'єсою Анатолія Дяченка (нині художнього керівника Центру драматургії ім. В. Розова, м. Москва) в Севастопольському театрі «На Большой Морской». Вистава була визнана кращим дебютом року у всеукраїнському рейтингу об'єднання театральних критиків «Терези» і стала лауреатом всеукраїнського фестивалю «Прем'єри сезону». 1993-го року ставить на сцені Івано-Франківського театру ім. Івана Франка п'єсу Карло Гоцці «Король-олень» (переклад С. Борщевського) і захищає цією виставою диплом (1994 р.). Починаючи з сезону 1995/96, працює режисером-постановником Київського театру юного глядача на Липках, здійснивши перед тим ще три постановки: «Комільфо» – А. Дяченко, «Скупий» – Мольєр, «Химерний батько» – В. Самійленко. У цей час Євген проходить асистентуру-стажування в КДІТМ ім. І. К. Карпенка-Карого, де 1997 року на сцені Навчального театру разом зі студентами акторського курсу – художній керівник нар. арт. України Валентина Зимня – створює виставу за драматичною поемою Лесі Українки «На руїнах». Вистава входить до репертуару дипломних вистав курсу. Після закінчення асистентури отримує кваліфікацію викладача вищого закладу мистецтв, спеціальність – театральне мистецтво. 1998-го року на малій сцені Театру юного глядача на Липках вперше в Україні втілює п'єсу Патріка Зюскінда «Контрабас». Вистава номінується на театральну премію «Київська пектораль» як краща режисерська робота та краща вистава камерного театру. 1999-го року Євген Курман ставить виставу за романом Володимира Набокова «Камера обскура» і переходить працювати режисером-постановником до Київського академічного Молодого театру. Вистава «Камера обскура» стала визначною подією в культурному житті Києва. А загалом за цей період, окрім зазначених, Євген Курман здійснив іще шість постановок на різних сценах: Карло Гоцці «Король – олень», Едуард Яворський «Це дивовижне гидке каченя», Михайло Лермонтов «Тамбовская казначейша», В. Гін, В. Зімін «Дзусь, або Історія кота Філофея» (Театр юного глядача на Липках); Антон Чехов «Танц со бракот» (Штипський народний театр. Македонія); Вільям Шекспір «Марні зусилля кохання» (Миколаївський академічний український театр драми і музичної комедії). 1999-го року Євген створює театральну школу та дитячий театр «INCUNABULA». Концепція школи та театру, як практичного втілення засад цієї школи, розглядає явище театру як культурної колиски для людства. Велика кількість учнів цієї школи продовжили свій шлях на професійній театральній ниві. Тоді ж Євген Курман розпочинає викладацьку діяльність у Київському інституті театрального мистецтва ім. І. К. Карпенка-Карого. За час роботи в Київському академічному Молодому театрі ставить низку вистав та отримує театральну премію «Київська пектораль» за виставу «Русалонька». З 2001 по 2003 роки був режисером міжнародного соціального проекту, суть якого складалася у залученні до норм громадянського суспільства дітей – вихованців та сиротинців шляхом арт-терапії. Проект дав дивовижні результати: дітям, які займалися за програмою проекту, після закінчення інтернатів вдавалося вступати до середніх спеціалізованих та вищих навчальних закладів. Починаючи з 2004 року, Євген Курман активно працює у театрах України. Співпрацює з театрами Тернополя, Івано-Франківська, Хмельницького, Одеси. З 2007 по 2012 роки – режисер-постановник Донецького національного академічного музично-драматичного театру. Лауреат і переможець різноманітних театральних фестивалів і премій.

Визначні вистави.

Мольєр. «Скупий». 1995. Художник – Ірина Горшкова. Київський академічний театр драми та комедії на лівому березі Дніпра.

Патрік Зюскінд. «Контрабас». 1998. Київський театр юного глядача на Липках. Володимир Набоков. «Камера обскура». 1999. Художник – Костянтин Чекін. Київський театр юного глядача на Липках. Людмила Розумовська. «Русалонька». 2000. Художник – Костянтин Чекін. Київський академічний Молодий театр. Моріс Метерлінк. «Синій птах». 2001. Художник – Ірина Горшкова. Незалежний театральний проект.

Ігор Стравінський «Історія солдата». 2004. Художники – Катерина Корнійчук, Олексій Вакарчук. Проект фестивалю «Музичні прем’єри сезону».
Олександр Вампілов. «Полювання на качок». 2005. Художник – Андрій Романченко. Тернопільський обласний театр ім. Тараса Шевченка.

Ліна Костенко. «Маруся Чурай». 2006. Художник – Андрій Романченко. Івано-Франківський обласний музично-драматичний театр ім. Івана Франка. Оксана Танюк. «Авва і Смерть». 2008. Художник – Святослав Коштелянчук. Центр сучасного мистецтва ім. Леся Курбаса. Київ. Альбер Камю. «Непорозуміння». 2008. Художник – Андрій Романченко. Театр «Вільна сцена». Київ. Алехандро Касона. «Світанкова фея». 2009. Художник – Андрій Романченко. Донецький обласний академічний музично-драматичний театр. Олександр Островський. «Без вини винні». 2010. Художник – Андрій Романченко. Донецький національний академічний музично-драматичний театр. Кім Брейтбург, Євген Муравйов. «Леонардо. Любов, якої не було». 2011. Художник – Андрій Романченко. Донецький національний академічний музично-драматичний театр.

[[Файл:

Опис1
Опис2

]]