Анна Лозюк

Комарницька Г.О.,

аспірант, Інститут регіональних досліджень НАН України, м. Львів

ПІДХОДИ ДО ДОСЛІДЖЕННЯ УРБАНІЗАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ «ЦЕНТР-ПЕРИФЕРІЯ» У РЕГІОНІ''

Постановка проблеми. У ХХІ столітті відбулася трансформація урбанізаційних процесів в регіонах України, що актуалізувало їх вивчення. Це пов’язано з тим, що урбанізація (лат. urbanus – міський), яка тлумачиться як соціально-економічний процес зростання міст, міського населення, поширення міського способу життя на все суспільство [1], повстала у вигляді нових якісних і кількісних змін.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Теоретичні та методологічні аспекти урбанізацрозкриті в працях таких вчених, як: Н. І. Блажко, Ф. Д. Заставний, Т. Б. Заставецький [2], Г. В. Йоффе [3], Л. М. Корецький, В. М. Кубійович, Г. М. Лаппо [4], Ю. І. Пітюренко, Г. Г. Старостенко [5; 6], Д. М. Стеченко, М. І. Фащевський [6], О. І. Шаблій, Л. Т. Шевчук та ін. Найбільш інтенсивно вивчення процесів урбанізації, окремих міських поселень та їх систем припало на другу половину – кінець ХХ ст., що стало наслідком активізації процесів урбанізації та зростання ролі міст як основних форм розселення і соціально-економічних центрів. Проте і до сьогодні, внаслідок посилення впливу урбанізації на соціально-економічний розвиток країни та її регіонів зокрема, ці питання залишаються актуальними, що зумовлює необхідність подальших досліджень у зазначеному напрямку.

Мета статті – розглянути підходи стосовно дослідження урбанізаційнихпроцесів «центр-периферія» в регіоні. Дослідження процесів урбанізації представниками різних наукових кіл зумовило появу і подальший розвиток різноманітних урбаністичних теорій. До основних з них належать: теорія урбаністичної екології Р. Парка та Е. Берджеса, теорія «урбанізму як способу життя» Л. Вірта, композиційна теорія Г. Ганса, теорія субкультури К. Фітера та ін. Розглянемо їх детальніше.

Представники урбаністичної екології (Р. Парк, Е. Берджес) вважають, що міста зростають не хаотично, а відповідно до особливостей зовнішнього середовища. Своєрідність розміщення, переміщення у міському середовищі аналогічна тій, що відбувається у природному середовищі, при цьому розвиток різних міських районів відбувається завдяки адаптації їх мешканців, які ведуть боротьбу за власне існування. Загалом формування міста, на їх думку, можна розглядати як відтворення послідовних концентричних кіл, що уособлюють міські сфери, поділені на сектори: у центрі розташовані райони «внутрішнього міста», поза ними – житлові квартали, далі – приміська зона. Процеси захоплення екологічної ніші, закріплення в ній відбуваються у секторах концентричних кіл [1].

Проте, як вважають сучасники, концепція урбаністичної екології, що розглядає розвиток міста як природний процес, головним своїм недоліком має недооцінювання свідомого проектування і планування розвитку міста. Концепція «урбанізму як способу життя» Л. Вірта [7] виходить із трьох головних його особливостей: розміру території міст, щільності та гетерогенності (неоднорідності) населення. Головну увагу Л. Вірт приділив дослідженню соціальної структури міст і виявив значну диференціацію людей, що спричиняє послаблення соціальних зв’язків, втрату згуртованості груп, посилення самотності людини.

Серед чинників, що визначають світосприйняття мешканців міст, він виділяв психологічні ефекти міського життя, їх вплив на соціальну структуру та індивіда. До негативних чинників відносив взаємну байдужість, безцеремонність, підвищене емоційне навантаження, що призводить до відчуття тривоги, нервового напруження, відсутність підтримки через послаблені міжособистісні зв’язки мешканців міст. Водночас у містах люди відчувають себе вільнішими і мають змогу жити на власний розсуд. На противагу Л. Вірту, який вказав на розшарування населення і руйнування зв’язків між людьми і групами, представники композиційної теорії (зокрема Г. Ганс) стверджують, що життя людей відбувається у невеликих групах (родині, колі друзів, сусідів), навколо яких виникають так звані соціальні світи, які ізолюють людей від навколишнього середовища (міста) та послаблюють руйнівні процеси [1].

Тому аналіз таких чинників, як суспільний клас, етап життєвого циклу, етнічне походження набагато важливіший для розуміння соціального життя мешканців міст, ніж вивчення їх розмірів, щільності, складу населення.

Теорія субкультури К. Фітера виходить з того, що навколишнє середовище міста і справді впливає на приватне життя людей, хоча водночас у містах формуються також умови для створення та зміцнення соціальних груп. Саме завдяки диференціації міське середовище сприятливе для розвитку субкультур. Тут виникає багато груп, пов'язаних загальними інтересами, кожна з яких може стати центром субкультури. Саме у великих містах людині легше знайти друзів або приєднатися до якоїсь групи. Прибічники цієї теорії вважають, що для міського середовища характерною є тенденція до соціального конфлікту, але джерелом його є не розпад груп, а суперечності між стабільними субкультурами.

Сучасні теорії урбанізації зосереджуються на тому, що урбанізм не є ізольованим явищем, а певною мірою зумовлений політичними та економічними чинниками. Так, Д. Харві вважає, що: 1) урбанізм є одним з аспектів штучного середовища, породженого розвитком і розквітом промислового капіталізму; 2) у сучасному суспільстві відмінності між способами життя міського і сільського населення є набагато розмитішими, ніж у традиційному суспільстві; 3) у сучасному урбанізмі простір постійно реорганізується, і це є наслідком того, де великі фірми обирають місця для розміщення свого виробництва, науково-дослідницьких центрів, та від приватних інтересів, що впливають на купівлю та продаж будинків і землі [1].

Безперечно, поява різноманітних урбаністичних концепцій зумовлена, в першу чергу, множинністю підходів до трактування суті поняття «урбанізація».

Таким чином, урбанізація характеризується з кількісної та якісної сторін. Якісна сторона – це розвиток і посилення міської культури, правил поведінки, стилю життя, а кількісна – це, в першу чергу, зростання частки міського населення в загальній його чисельності. Якщо аналізувати урбанізаційні процеси в Львівській області (рис. 1), то варто відмітити, що частка міського населення протягом 1994-2010 рр. є достатньо високою (більше 60%), хоча зменшилась в динаміці – з 61,02% станом на 01.01.1995 р. до 60,77% станом на 01.01.2011 р., тобто

Систематизація підходів до визначення сутності поняття «урбанізація» 

Підходи до визначення сутності поняття «урбанізація»

Особливості підходу'

Антропокультурний підхід Урбанізація розглядається відносно ролі людини в суспільстві, враховуючи соціопсихологічний стан, спосіб життя, соціальні контакти, види діяльності індивіда.

Географічний підхід Урбанізація розглядається як результат історичного процесу і активізації НТР, що виявляється в зростанні міст і формуванні міського способу життя, а також є просторовою формою соціально-економічного розвитку.

Екологічний підхід Урбанізація є концентрованим виразом способів і принципів організації територій.

Етимологічний підхід Урбанізація є процесом, що обумовлює зосередження культурного життя в міських центрах і відображає тенденції соціально-економічного розвитку регіонів.

Конфліктологічний підхід Урбанізація супроводжується посиленням економічних, соціальних і культурних конфліктів, обумовлюючи при цьому соціальну поляризацію суспільства.

Міждисциплінарний підхід Урбанізація є результатом географічних, соціальних, економічних і демографічних процесів.

Системний підхід Урбанізація розглядається як цілісний процес, що сприяє трансформації засобів виробництва і капіталу.

Соціологічний підхід Урбанізація розглядається як процес, що детермінує розвиток міської культури, для якої характерні зниження ролі соціальних інститутів, значущості територіальних громад, впливу норм і правил поведінки особи.

Філософський підхід Урбанізація є сукупністю управлінських рішень, направлених на досягнення певної соціально-економічної мети розвитку суспільства.

Варто зазначити, що характерною рисою Львівської області є велика кількість малих міст, в яких зосереджена значна питома вага населення. По своїй суті Львів є центром регіону і значно впливає на розвиток цих малих міст. Посилення індустріалізації в свій час зумовило розвиток промисловості не лише в місті, а й відкриття філій та перенесення виробництв у малі міста області. Проте наслідки фінансово-економічної кризи гостріше відчули саме підприємства малих міст, більшість їх не витримали нових умов господарювання та збанкрутували або ж це було наслідком якраз неефективної діяльності (чи менеджменту) головних підприємств у м. Львові. Все це призводить до підвищення безробіття населення, його зубожіння. І, якщо у Львові у мешканців є більші шанси на подальше працевлаштування, то мешканцям периферії дуже важко знайти роботу, тому більшість з них приїжджають у велике місто аби забезпечити себе та свої родини. Таким чином, все більше мешканців покидає свої домівки з надією покращити своє життя. Разом з тим, підвищення інтересу до архітектурної спадщини, культурно-історичних місць, призвело до збільшення потоків як українських, так і зарубіжних туристів до м. Львова і за рахунок цього відбувається дифузія культури і в малі міста. Це проявляється не тільки у посиленні інтересу до визначних пам’яток культури, але і у формуванні нового світогляду, посиленні культурних тенденцій, що відрізняє усю Львівську область від інших регіонів України. Варто зазначити, що посилення урбанізаційних процесів у Львівській області вимагає, аби головне місто відновило свою роль як «пульсара» розвитку – центра економічного і культурного життя Львівщини, навколо якого формуватиметься мережа майбутніх високо урбанізованих районів. Висновки з проведеного дослідження. Таким чином, різноманітність підходів до сутності урбанізації і відсутність єдиного погляду на це поняття, зумовило появу низки урбаністичних концепцій. Варто відзначити, що дослідження кількісних аспектів урбанізації повинне в обов’язковому порядку доповнюватися аналізом її якісної сторони, що дасть змогу виявляти її особливості та приймати зважені управлінські рішення в конкретному регіоні.

Бібліографічний список

1. Урбанізація // Матеріал з Вікіпедії – вільної енциклопедії [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://uk.wikipedia.org/wiki/

2. Заставецький Т. Система міських поселень агропромислового регіону в умовах трансформації суспільства : [фрагмент монографії] / Тарас Заставецький. – Тернопіль, 2005 [Електронний ресурс]. – Доступ до ресурсу : http://ukr-tur.narod.ru/geourban/urbanizaz/urbanizazia.htm

3. Грицай О. В. Центр и периферия в региональном развитии / О. В. Грицай, Г. В. Иоффе, А. И. Трейвиш. – М. : Наука, 1991. – 167 с.

4. Лаппо Г. М. Развитие городских агломераций в СССР / Г.М. Лаппо. – М. : Наука, 1978. – 152 с.

5. Старостенко Г. Г. Методологія і практика досліджень відтворення населення України (регіональний аспект) : [монографія] / Г. Г. Старостенко. – К. : УФЕІ, 1997. – 270 с.

6. Фащевский Н. И. Эволюция взаимосвязей урбанизации и миграции населения. Миграция и урбанизация населения / Фащевский Н. И., Старостенко А. Г., Немченко М. П. // АН Украины, Ин-т экономики ; [Отв. ред. А. У. Хомра, П. Эберхардт]. – К. : Наук. думка, 1991. – С. 67-74.

7. Вирт Л. Избранные работы по социологии / Л. Вирт ; [пер. с англ. В. Г. Николаева]. – М., 2005. – С. 93-118 [Електронний ресурс]. – Доступ до ресурсу : www.hse.ru/data/2010/11/02/.../Вирт%20- %20урбанизм.doc

8. Михуринская Е. А. Теоретические подходы к исследованию проблем урбанизации территорий / Е. А. Михуринская, Р. А. Мартиросова // Економічний форум. – 2011. – № 2 [Електронний ресурс]. – Доступ до ресурсу : http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Ekfor/2011_2/22.pdf

9. Населення у Львівській області (1995-2011 рр.) [Електронний ресурс]. – Доступ до ресурсу : http://stat.lviv.ua/ukr/si/year/2011/t189911_4.pdf