Конвенція про допомогу в разі ядерної аварії чи радіаційної аварійної ситуації
Конвенція про допомогу в разі ядерної аварії чи радіаційної аварійної ситуації — це міжнародно-правовий документ, прийнятий Генеральною конференцією Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ) на спеціальній сесії у м. Відень (Австрія) 26 Вересня 1986 року. Україна ратифікувала її 30 Грудня 1986 року. Складається з преамбули та 19 статей. Конвенція визначає умови надання допомоги в разі ядерної аварії чи радіаційної аварійної ситуації, керівництвом, допомогою і контролем за нею, систему компетентних органів і пунктів зв'язку, функції.[1]
| Конвенція про допомогу у випадку ядерної аварії чи радіаційної аварійної ситуації | |
|---|---|
| Оригінальна назва: | Convention on Assistance in the Case of a Nuclear Accident or Radiological Emergency |
| Створений: | 24-26 Вересня 1986 року |
| Опублікований: | 26 Вересня 1986 року |
| Ратифікований: | 26 Лютого 1987 року |
| Дата набуття чинності: | Діюча |
| Розташування | Відень, Австрія |
| Підписанти: | 125 країн та організацій |
Історія ред.
Після Чорнобильської катастрофи 26 квітня 1986 року, МАГАТЕ зібрало спеціальну сесію за для вироблення чіткого механізму захисту від катастроф подібного масштабу. На сесії Конвенція про допомогу у випадку ядерної аварії або радіаційної аварійної ситуації була прийнята Генеральною конференцією на її спеціальній сесії 24-26 вересня 1986 року та була відкрита для підписання у Відні 26 вересня 1986 року та в Нью-Йорку 6 жовтня 1986 року. Її підписали 68 держав, і Конвенція набула чинності 26 лютого 1987 року після третьої ратифікації. Також на цій сесії було прийнято Конвенцією про оперативне оповіщення про ядерну аварію.[2][3]
Зміст ред.
За Конвенцією, у разі ядерної аварії чи радіаційної аварії, ситуації держава-учасниця може звернутися по допомогу до будь-якої іншої держави-учасниці незалежно від того, виникла аварія (аварійна ситуація) на її території, під її юрисдикцією або контролем чи ні. Звернутися по таку допомогу держава може безпосередньо або через МАГАТЕ. Кожна держава-учасниця, якій надіслано прохання про допомогу, невідкладно приймає рішення і повідомляє запитуючу державу (безпосередньо або через МАГАТЕ) про те, чи спроможна вона надати допомогу, якої від неї очікують, а також про обсяг й умови допомоги, що її може бути надано (ст. 2). Конвенція наділяє МАГАТЕ повноваженнями з координації зусиль держав у наданні допомоги в разі ядерної, аварії чи радіаційної аварійної ситуації. МАГАТЕ збирає і поширює серед держав-учасниць інформацію, яка, зокрема, стосується експертів, устаткування та матеріалів, що можуть бути виділені у випадку ядерної аварії чи радіаційної, аварійної ситуацій. Важливою передумовою ефективності допомоги є норми Конвенції, які закріплюють привілеї, імунітети й пільги, що надаються запитуючою державою персоналу іншої, котра надає допомогу. Документом, зокрема, передбачено імунітет від арешту, затримання та судового розгляду з боку держави, яка звернулася по допомогу, включаючи кримінальну, цивільну та адміністративну юрисдикцію щодо дій або бездіяльності при виконанні персоналом своїх обов'язків (ст. 8). На досягнення ефективності допомоги спрямовані також норми Конвенції про зобов'язання запитуючої держави (якщо немає домовленості між країнами-учасницями про інше) забезпечити правовий захист сторони, котра надає допомогу, в разі пред'явлення їй третіми сторонами юридичних позовів і претензій (ст. 10). Встановлено процедури вирішення спорів стосовно тлумачення або застосування Конвенції (ст. 13). Це — взаємні консультації з метою врегулювання спору шляхом переговорів, а також процедури арбітражу або Міжнародного суду ООН.[4][5]
Ратифікація ред.
Українська РСР прийняла Конвенцію про допомогу в разі ядерної аварії чи радіаційної аварійної ситуації 30 грудня 1986 року Указом президії Верховної Ради Української РСР, № 3339-XI. [6] Також її ратифікували ще 68 країн включно з Україною.[7] [8]
На Лютий 2022 року конвенцію ратифікували 125 країн і організацій (включаючи ЄВРАТОМ, ФАО[9], ВООЗ[10] і ВМО[11])
Примітки:
* Держави, які ратифікували Конвенцію, але згодом денонсували її та вийшли з угоди.[12]
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Шемшученко, Ю. (1998). Юридична енциклопедія. Видавництво Українська Енциклопедія ім. М.П. Бажана. с. комер-коно. ISBN 966-7492-00-1.
- ↑ Зобов’язання з делікту в міжнародних договорах України. Освіта.UA (укр.). Процитовано 21 жовтня 2022.
- ↑ КОНВЕНЦІЯ ПРО ОПЕРАТИВНЕ ОПОВІЩЕННЯ ПРО ЯДЕРНУ АВАРІЮ 1986. leksika.com.ua. Процитовано 21 жовтня 2022.
- ↑ КОНВЕНЦІЯ ПРО ДОПОМОГУ В РАЗІ ЯДЕРНОЇ АВАРІЇ ЧИ РАДІАЦІЙНОЇ АВАРІЙНОЇ СИТУАЦІЇ 1986. leksika.com.ua. Процитовано 21 жовтня 2022.
- ↑ CONVENTION ON ASSISTANCE IN THE CASE OF A NUCLEAR ACCIDENT OR RADIOLOGICAL EMERGENCY (PDF). 18 листопада 1986.
- ↑ Про ратифікацію Конвенції пр... | від 30.12.1986 № 3339-XI. web.archive.org. 23 січня 2022. Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 21 жовтня 2022.
- ↑ Convention on Assistance in the Case of a Nuclear Accident or Radiological Emergency (Convention on Assistance). Nuclear Energy Agency (NEA) (англ.). Процитовано 21 жовтня 2022.
- ↑ Конвенція от 26.09.1986, Конвенція про допомогу у випадку ядерної аварії або радіаційної аварійної ситуації. web.archive.org. 12 червня 2021. Архів оригіналу за 12 червня 2021. Процитовано 21 жовтня 2022.
- ↑ J. Convention on assistance in the case of a nuclear accident or radiological emergency. www.fao.org. Процитовано 21 жовтня 2022.
- ↑ CONVEX(3)-2021: Major International Nuclear Emergency Exercise Held at Baraka Nuclear Power Plant in Abu Dhabi, UAE. www.who.int (англ.). Процитовано 21 жовтня 2022.
- ↑ Emergency Response Activities. public.wmo.int (англ.). 16 жовтня 2015. Архів оригіналу за 21 жовтня 2022. Процитовано 21 жовтня 2022.
- ↑ Convention on Assistance in the Case of a Nuclear Accident or Radiological Emergency (PDF). 11 лютого 2022. Архів оригіналу (PDF) за 9 березня 2021. Процитовано 21 жовтня 2022.