Європейська спільнота з атомної енергії
Європейська спільнота з атомної енергії, або Європейське співтовариство з атомної енергії (Євратом)[1] (англ. European Atomic Energy Community, EAEC (Euratom)) — це міжнародна організація утворена згідно з Римськими договорами 1957 року для спільного розвитку мирного використання атомної енергії, створення спеціалізованого ринку ядерної енергетики в Європі шляхом розвитку ядерної енергетики та розподілу її серед держав-членів, і продаванням надлишку державам, які не є членами. Проте з роками сфера діяння організації значно розширилася, охопивши велику різноманітність областей, пов’язаних з ядерною енергетикою та іонізуючим випромінюванням, таких як охорона ядерних матеріалів, радіаційний захист та будівництво Міжнародного термоядерного реактора ITER.[2]
| Європейське співтовариство з атомної енергії | |
|---|---|
| Європейська спільнота з атомної енергії | |
 | |
 | |
| Абревіатура | Euratom(англ.) |
| Тип |
організація регіональна організація міжнародна організація |
| Засновано | 25 березня 1957 |
| Штаб-квартира | Брюссель[d] |
| Членство | The ITER Organizationd |
| Наступник | ЄС |
| Вебсайт: euratom.org | |
 Європейська спільнота з атомної енергії у Вікісховищі | |
Організація була утворена одночасно з заснуванням Європейської економічної спільноти і через шість років після створення Європейської спільноти з вугілля та сталі. Разом три об'єднання отримали назву Європейські Спільноти. Згідно з договором, Євратом сприяє розвиткові та дослідженням з атомної енергетики, створенню спільного ринку ядерного пального, контролю за ядерними виробництвами та розвиткові атомних технологій у мирних цілях в рамках єдиних стандартів безпеки. Після об'єднання органів керування Спільнотами 1967 року, функції Євратому, визначені договором, виконує Європейська Комісія.
Ця міжнародна організація юридично відрізняється від Європейського Союзу (ЄС), хоча має ті сама членства і керується багатьма інституціями ЄС; але це єдина громадська організація, яка залишилася, незалежна від ЄС і, отже, поза регуляторним контролем Європейського парламенту. З 2014 року Швейцарія також бере участь у програмах Євратому як асоційована держава.[3]
Сполучене Королівство припинила бути членом організації 31 січня 2020 року.[4][5] Однак згідно з умовами Угоди між Сполученим Королівством та ЄС про торгівлю та співробітництво, Сполучене Королівство брала участь в Євратомі як асоційована держава після закінчення перехідного періоду 31 грудня 2020 року.[6]
Історія ред.
Спільна асамблея запропонувала розширити повноваження Європейського співтовариства вугілля та сталі на інші джерела енергії. Проте Жан Моне, архітектор і президент ЄОВС, хотів створити окреме співтовариство, яке б охоплювало ядерну енергетику. Луї Арман був призначений відповідальним за дослідження перспектив використання ядерної енергії в Європі; його доповідь дійшла висновку, що подальші ядерні розробки необхідні, щоб заповнити дефіцит, що залишився внаслідок вичерпання вугільних родовищ, і зменшити залежність від виробників нафти. Проте країни Бенілюксу та Німеччина також прагнули створити загальний єдиний ринок, хоча Франція протистояла цьому через свій протекціонізм, і Жан Моне вважав це занадто великим і важким завданням. Зрештою, Моне запропонував створити окремі атомно-енергетичні та економічні спільноти, щоб примирити обидві групи.[7]
Міжурядова конференція зі спільного ринку та Євратома в замку Валь-Дюшес у 1956 р. розробила основні положення нових договорів. Євратом сприятиме співробітництву в ядерній сфері, що на той час була дуже популярною сферою, і, поряд з ЄЕС, матиме загальну асамблею та Суд ЄСВС, але не її керівників. Євратом матиме власну Раду та Комісію з меншими повноваженнями, ніж Вищий орган Європейського співтовариства вугілля та сталі. 25 березня 1957 р. члени ЄОВС підписали Римські договори (Договір про Євратом і ЄЕС), які набрали чинности 1 січня 1958 року.[8][9][10]
Щоб заощадити ресурси, ці окремі структури, створені Римськими договорами, були об’єднані в 1965 році Договором про злиття. Інститути ЄЕС взяли на себе відповідальність за управління ЄОВС і Євратомом, при цьому всі три стали відомими як Європейські Співтовариства, навіть якщо кожна юридично існувала окремо. У 1993 році Маастрихтський договір створив Європейський Союз, який поглинув Співтовариства, але Євратом до тепер зберіг окрему правосуб'єктність.
Європейська конституція мала на меті консолідувати всі попередні договори та посилити в них демократичну підзвітність. До договору про Євратом не внесли змін, як до інших договорів, тому Європейському парламенту надали кілька повноважень щодо нього. Однак причиною, чому вона залишилася без змін, була та сама причина, по якій Конституція залишила його відокремленим від решти ЄС: антиядерні настрої серед європейського електорату, які можуть невиправдано наштовхнути виборців проти договору.[11][12][13] Таким чином, договір про Євратом залишається в силі відносно незмінним з моменту його первинного підписання.
Хронологія розвитку ЄС ред.
Цей загальний графік включає створення та розвиток Євратому і показує, що наразі це єдиний колишній орган ЄС, який не був інкорпорований до ЄС.
Після закінчення Другої світової війни суверенні європейські країни уклали договори і, таким чином, співпрацювали та узгоджували політику (або об’єднували суверенітет) у дедалі більшій кількості сфер, у проєкті європейської інтеграції чи побудові Європи (франц. la construction européenne). Нижче наведено юридичне заснування Європейського Союзу (ЄС) — основну основу для цього об’єднання. ЄС успадкував багато своїх теперішніх обов'язків від Європейських Співтовариств (ЄС), які були засновані в 1950-х роках у дусі Декларації Шумана.
Співпраця ред.
- З 2014 року Швейцарія бере участь у програмах Євратому як асоційована держава.[14]
- З січня 2021 року Сполучене Королівство бере участь у програмах Євратому як асоційована держава відповідно до умов Угоди про торгівлю та співробітництво між Сполученим Королівством і ЄС.[15][16]
- Станом на 2022 рік Євратом підтримує Угоди про співпрацю різного масштабу з десятьма країнами: Вірменією,[17] Австралією,[18] Канадою,[19] Індією,[20] Японією,[21] Казахстаном,[22] Південною Африкою,[23] Україною,[24] США[25] та Узбекистаном.[26]
Вихід Сполученого Королівства з ЄС ред.
26 січня 2017 року Сполучене Королівство оголосило про свій намір вийти з ЄАСЕС після рішення про вихід з Європейського Союзу.[16][27][28][29] Офіційне повідомлення про вихід з ЄАЭС було надано в березні 2017 року в листі-повідомленні за статтею 50, де вихід був чітко зазначений.[30] Вихід набув чинности лише після переговорів про умови виходу, які тривали два роки і десять місяців.
У звіті Комітету Палати громад з питань бізнесу, енергетики та промислової стратегії, опублікованому в травні 2017 року, ставиться під сумнів юридична необхідність виходу з Євратому та закликається до тимчасового продовження членства, щоб дати час для нових домовленостей.[31]
У червні 2017 року робоча група Європейської комісії з переговорів опублікувала документ про позицію, переданий ЄС-27 щодо ядерних матеріалів та захисного обладнання (Євратом), під назвою «Основні принципи щодо ядерних матеріалів та захисного обладнання».[32] Наступного місяця в брифінгу з бібліотеки Палати громад оцінювались наслідки виходу з Євратома.[33]
У 2017 році стаття в The Independent поставила під сумнів доступність ядерного палива для Сполученого Королівства після 2019 року, якщо Сполучене Королівство вийде з ЄС, і необхідність нових договорів, що стосуються транспортування ядерних матеріалів.[34] У статті 2017 року в New Scientist сказано, що постачання радіоізотопів для лікування раку також потрібно буде враховувати в нових договорах.[35]
Британські політики припустили, що Сполучене Королівство може залишитися в Євратомі. У 2017 році деякі стверджували, що це вимагатиме – за межами згоди ЄС-27 – зміни або скасування листа зі статтею 50 від березня 2017 року.[36]
Закон про ядерні гарантії 2018 року, що передбачає гарантії після виходу з Євратому, отримав королівську згоду 26 червня 2018 року.[37]
Угода про торгівлю та співробітництво між Сполученим Королівством і ЄС, що викладає відносини Сполученого Королівства з Європейським Союзом з 1 січня 2021 року, передбачає участь Сполученого Королівства «як асоційованої країни в усіх частинах програми Євратом».[15]
Досягнення ред.
В історії європейського регулювання стаття 37 Договору про Євратом є новаторським законодавством щодо обов'язкових транскордонних зобов'язань щодо впливу на навколишнє середовище та захисту людей.[38]
Президент ред.
Комісію з п’яти членів очолювали лише три президенти, тоді як вона мала незалежних керівників (1958–1967), усі з Франції були.
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони. Офіційний вебпортал парламенту України. Процитовано 31 липня 2021.
- ↑ Energy, Fusion For. Fusion For Energy - Bringing the power of the sun to earth. fusionforenergy.europa.eu.
- ↑ Document 32014D0954, Council of the European Union. Retrieved 26 October 2015.
- ↑ European Union (Notification of Withdrawal) Act 2017 (c. 9) EXPLANATORY NOTES, p. 4: "The power that is provided by section 1(1) applies to withdrawal from the EU. This includes the European Atomic Energy Community (‘Euratom’), as the European Union (Amendment) Act 2008 sets out that the term “EU” includes (as the context permits or requires) Euratom (section 3(2))."
- ↑ Hinson, Suzanna (8 січня 2020). Commons Briefing papers CBP-8036.
- ↑ Draft EU-UK Declarations (PDF). European Commission. с. 21. Процитовано 26 грудня 2020.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ 1957–1968 Successes and crises CVCE
- ↑ A European Atomic Energy Community CVCE
- ↑ The signing of the Rome Treaties CVCE
- ↑ Drafting of the Rome Treaties CVCE
- ↑ Euratom: nuking Europe's future Greenpeace International, 9 July 2003
- ↑ One hundred civil society groups say abolish Euratom! [Архівовано 23 травня 2008 у Wayback Machine.] Friends of the Earth Europe, 3 March 2003
- ↑ Euratom Loans. www.eu-energy.com.
- ↑ Document 32014D0954, Council of the European Union. Retrieved 26 October 2015.
- ↑ а б Draft EU-UK Declarations (PDF). European Commission. с. 21. Процитовано 26 грудня 2020.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ а б Alex Barker, Arthur Beesley (26 січня 2017). UK confirms plan to leave European atomic energy community. Financial Times. Процитовано 27 січня 2017.
- ↑ Armenian president declares readiness to enhance cooperation with European Union. ARKA. 19 квітня 2018. Процитовано 28 квітня 2022.
- ↑ V., Knoerich (28 квітня 1981). Cooperation between Euratom and Australia. Atw. Atomwirtschaft, Atomtechnik. 26 (12).
- ↑ Union, Publications Office of the European (6 жовтня 1959). Agreement between the Government of Canada and the European Atomic Energy Community (Euratom) for cooperation in the peaceful uses of atomic energy, CELEX1. op.europa.eu.
- ↑ India, EU sign civil nuclear cooperation agreement on eve of Summit. Hindustan Times (англ.). 14 липня 2020. Процитовано 28 квітня 2022.
- ↑ Euratom signs fusion energy declaration with Japan : New Nuclear - World Nuclear News. world-nuclear-news.org.
- ↑ Agreement between the Government of Kazakhstan and the European Atomic Energy Community (Euratom) on cooperation in the sphere of peaceful use of nuclear energy | InforMEA. www.informea.org.
- ↑ Agreement between RSA & European Atomic Energy Community for Co-operation on the Peaceful Uses of Nuclear Energy | PMG. pmg.org.za.
- ↑ UKRAINE JOINS "HORIZON EUROPE" AND "EURATOM" PROGRAMS – European Educational Scientific Technological Center.
- ↑ https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/PDF/?uri=CELEX:21996A0520(01)&rid=1
- ↑ https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/PDF/?uri=CELEX:22003A1021(01)&from=IT
- ↑ Gosden, Sam Coates, Emily (21 грудня 2017). Britain quits European nuclear body — через www.thetimes.co.uk.
- ↑ Adam Vaughan (27 січня 2017). UK exit from EU atomic treaty under Brexit 'will delay power stations'. The Guardian. Процитовано 27 січня 2017.
- ↑ Gibney, Elizabeth (2017). Researchers shocked at UK's plan to exit EU nuclear agency. Nature. doi:10.1038/nature.2017.21388. S2CID 184656918.
- ↑ Prime Minister May's letter to EU (PDF). Government of the United Kingdom. 29 березня 2017. Процитовано 1 квітня 2017.
- ↑ Government must act urgently to end Brexit risk to nuclear industry. UK Parliament (англ.). Процитовано 8 липня 2017.
- ↑ Position paper transmitted to EU27 on nuclear materials and safeguard equipment (Euratom). European Commission (англ.). 23 червня 2017. Процитовано 27 червня 2017.
- ↑ Hinson, Suzanna (7 липня 2017). Briefing Paper CBP 8036: Euratom. UK Parliament. Процитовано 8 липня 2017.
- ↑ Brexit will create 'an alarming mess' for UK nuclear industry, scientists warn. The Independent. 9 липня 2017.
- ↑ Brexiteers must not risk UK's nuclear future by leaving Euratom. The New Scientist. 12 липня 2017.
- ↑ Brexit: what happens to Article 50 in a U-turn on Euratom?. Financial Times. Процитовано 11 липня 2017.
- ↑ Bill stages — Nuclear Safeguards Act 2018 — UK Parliament. parliament.uk (англ.). Parliament of the United Kingdom. Процитовано 9 липня 2018.
- ↑ Heuel-Fabianek, B., Kümmerle, E., Möllmann-Coers, M., Lennartz, R. (2008): The relevance of Article 37 of the Euratom Treaty for the dismantling of nuclear reactors. atw – International Journal for Nuclear Power 6/2008 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 11 вересня 2008.