Кишки (рід)
Кишки (пол. Kiszkowie) — шляхетський рід з Підляшшя. Магнати Великого князівства Литовського і Речі Посполитої. Згас у середині XVII століття. Герб — Домброва. Назва роду походить від прізвиська родоначальника, мазовецького шляхтича «Кішки» (пол. Kiszka, ст.-укр. Кишка, біл. Кішка, «кишка»)[1]. Підписувалися — «з Цехановця», або «з Дмосіна» Також — Кишки[2].
Історія ред.
Михайло Грушевський стверджував, що Кишки «до свого походження неясні (у всякім разї не Русини, судячи по іменах)».[3] Мелетій Смотрицький називав «домом народу руського».[4] Адам Бонецький стверджував, що Кишки — гілка роду Струмилів з Дмосина у Вишгородській землі. Також він припускав, що львівський каштелян Юрій Струмило міг бути сином Юрія (Юшка) Струмила, найвищого ложничого, чи підкоморія Великого князівства Литовського.[5]
Першим представником династії був підляський боярин (шляхтич) Петро Струмило, прозваний «Кишка», дрогичинський староста, який жив у XV столітті. Його нащадок — Станіслав Петрович Кішка (пом. бл. 1514) — був з 1492 р. лідським намісником, маршалком великим литовським (1493—1499), смоленським намісником (1500—1503), великим гетьманом литовським (1503—1507), старостою Гродно з 1508 р. До XVII століття сімейство Кішок було одним з найбагатших магнатських родів Литви. Останнім представником династії був Януш Кішка (пом. 1654).
Кішки володіли великими маєтками в Підляшші Західної Білорусі, містами в Литві: Муснінкай, Маркучяй, в 1542—1614 роках володіли м. Кедайняй.
Представники роду ред.
- Ганна (Ганна з Техановця) (пом. 1533?) — третя дружина троцького каштеляна Яна Миколи Радзивілла «Бородатого» з Мусників. Батько — Станіслав Кишка з Техановця (?-1508), мати — Ганна Біла (Бялая), дочка воєводи троцького, внучка Петра Івановича «Бялого» і Ганни Нарушевич гербу Вадвіч (-1498?).
- Микола Христофор Радзівілл «Чорний»
- Ян Радзивілл[6].
- Станіслав (? — 1513/1514) — великий гетьман литовський.
- Варвара (пом. 1513) — дружина Юрія Радзивілла.
- Петро (пом. 1534) — староста дрогичинський, полоцький воєвода (1521—1532), з 1532 троцький каштелян, староста жемайтський.
- Станіслав (пом. 1554) — староста бреславльський, воєвода вітебський (1544—1554). Дружина — Ганна Радзивілл. Дочка Єлизавета вийшла заміж за Криштофа Ходкевича.
- Ян (1552—1592) — староста жемайтський (1579—1589), віленський каштелян (1588—1591), брестський воєвода.
- Станіслав (1549—1619) — староста жмудський.
- Станіслав (1584—1626) — єпископ жмудський (1618—1619).
- Миколай (1588—1644) — підскарбій великий литовський і канцлер (1640—1644).
- Кшиштоф (пом. у 1646) — воєвода мстиславський (1636—1639), вітебський воєвода (1639—1646).
- Януш (1586—1653) — з 1610 староста Дерпта і Пярну, в 1605 році брав участь в битві при Кірхгольмі, воєвода полоцький (1621—1653), польний гетьман литовський (1635—1646), великий гетьман литовський (1646—1653).
- Ганна — дружина Христофора Радзивілла.
- Петро (1519—1550) — у 1548—1550 роках маршалок Волинський, староста Володимирський, воєвода вітебський.
- Микола (пом. 1587) — з 1552 або 1553 крайчий литовський, підляський воєвода (1569—1587).
- Станіслав (пом. 1554) — староста бреславльський, воєвода вітебський (1544—1554). Дружина — Ганна Радзивілл. Дочка Єлизавета вийшла заміж за Криштофа Ходкевича.
Примітки ред.
- ↑ Rymut, К. Nazwiska Polaków • Słownik historyczno-etymologiczny. T. I. Kraków: Instytut Języka Polskiego PAN, 1999, s. 402; Słownik najstarszych nazwisk polskich. Warszawa: Slawistyczny Ośrodek Wydawniczy, 2007, s. 66.
- ↑ Яковенко, Н. Українська шляхта з кінця XIV до середини XVII ст. Київ: Критика, 2008.
- ↑ Грушевський М. Історія Україна-Руси. — Т. V. — С. 30.
- ↑ Сергійчук В. У боротьбі за власну гідність // Голос України. — К., 2017. — № 126 (6631) (12 лип.). — С. 10. — (Історія краю).
- ↑ Boniecki A. Herbarz polski… — Cz. 1. — t. 10. — S. 101.
- ↑ Радзівіли. Альбом партретау. — Мн., 2010. — С. 60. — ISBN 978-985-11-0491-4.
Джерела ред.
- Грушевський М. Історія Україна-Руси. — Т. V. — С. 30—35.
- Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne Artystyczno-Wydawnicze, 1907. — Cz. 1. — T. 10. — S. 101—106. (пол.)
- Spieralski Z. Kiszka Stanisław Piotriwicz h. Dąmbrowa (zm. 1513 lub 1514) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1966—1967. — T. XII/4, zeszyt …. — S. 515—517. (пол.)
- Кішкі [Архівовано 20 Квітня 2020 у Wayback Machine.] // ВКЛ (энцыклапедыя). 2007, Т. 2. С. 101.
Посилання ред.
- Rodzina: Kiszka. Herb: Dąbrowa [Архівовано 2 Лютого 2021 у Wayback Machine.].