Вікіпедія

Кирпа Галина Миколаївна

українська поетеса, прозаїк, перекладачка, літературна редакторка

Галина Миколаївна Ки́рпа (нар. 1 січня 1950, с. Любарці, Бориспільський район, Київська область) — українська поетеса, прозаїк, перекладачка, літературна редакторка. Членкиня Національної спілки письменників України (1986). Авторка віршів і прози для дітей і дорослих.

Кирпа Галина Миколаївна
Народилася 1 січня 1950(1950-01-01) (74 роки)
Любарці, Бориспільський район, Київська область, Українська РСР, СРСР
Громадянство Україна Україна
Національність українка
Місце проживання Київ
Діяльність поетеса, прозаїк, перекладачка, літературний редакторка
Галузь дитяча література[1], дитяча та підліткова літератураd[1] і переклад[1]
Alma mater Філологічний факультет Київського університету[d]
Знання мов українська[1], білоруська[1], данська[1], німецька[1], норвезька[1] і шведська[1]
Членство Національна спілка письменників України
У шлюбі з Дмитро Чередниченко
Нагороди
  • q: Висловлювання у Вікіцитатах

    • Життєпис ред.

    Народилася 1 січня 1950 в селі Любарці Бориспільського р-ну Київської області. Закінчила філологічний факультет Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка (1976). Працювала на видавничій (1969–1978) та журналістській (1978–1989) роботі.

    Творчість ред.

    Авторка поетичних книжок «День народження грому» (1984), «Гостини» (1986), «Цвіт королевий» (1988), «Ковток тиші» (1999), «Слон мандрує до мами» (2001), «Профіль вечора [Архівовано 31 Грудня 2013 у Wayback Machine.]» (2013), збірок ліричних новел «Катруся з роду Чимчиків» (1992) та «Будинок старий, як світ»(1999), віршів та оповідань у книзі «Чарівний вузлик» (2000), народознавчої книжки для дітей «Забавлянки мами Мар'янки» (1992, у співавторстві), «Ну й гарно все придумав Бог» (2003, видання отримало Грамоту Президента Форуму видавців у Львові), книжки вибраного для дітей «Місяць у колисці» (2012), книжки-білінгви «Скільки? / How many?» (2014), оповідання «Мій тато став зіркою» (2015), повісті «Тринадцятий місяць у році» (2017), «Абетка рідного дому» (2017), «Муся та бабуся» (2021), «Муся та Різдво» (2022).

    Також Галина Кирпа є авторкою шкільних читанок «Ластівка», «Біла хата», «Писанка», «Зелена неділя», «Короткого біографічного довідника» авторів цих читанок (під спільним псевдонімом Оксана Верес — разом із Дмитром Чередниченком), посібника з етики для початкової школи «Андрійкова книжка» (для 1, 2 кл. — 1992, для 3 кл. — 1993, для 4 кл. — 1996; у співавторстві), тритомної читанки-хрестоматії для дошкільнят «Український садочок» (спільно з Дмитром Чередниченком), хрестоматії школяра «Про маму» (2001), антології поезії української діаспори «Листок з вирію» (спільно з Дмитром Чередниченком — 2001, 2002), хрестоматії світової літератури для початкової школи «Світ від А до Я» у трьох томах (2007).

    Твори Галини Кирпи перекладено албанською, англійською, білоруською, польською, російською та французькою мовами. Друкувалася в Польщі, Білорусі, Чехії, Словаччині, Канаді, США.

    Переклади ред.

    Перекладає з білоруської, данської, німецької, норвезької та шведської мов. У її перекладі побачили світ твори:

    • Валентин Лукша — «Літо цілий рік», вірші та казки (1985) (з біл.);
    • Джеймс Крюс — «Флорентіна» (1983, 1991) (з нім.);
    • Ян Екгольм — «Людвігові Чотирнадцятому — ура!» (1989, друге видання «Людвіґові Хитрому — ура, ура, ура!», 2009) (зі шв.);
    • Єста Кнутсон — повісті про Пелле Безхвостого (2005—2010) (зі шв.);
    • Бенні Андерсен — «Пригоди Невсідомика»[недоступне посилання з липня 2019] (2005) (з дан.);
    • Ганс Християн Андерсен — «Казки» (2006) (з дан.);
    • Кнут Гамсун — «Містерії» (2007) (з норв.);
    • Кристіна Фалькенланд — «Моя тінь» (2004) (зі шв.);
    • Марія Ґріпе — «Ельвіс Карлсон» та «Діти склодува» (2006) (зі шв.);
    • Турмуд Гауґен — «Цепелін» (2006) (з норв.);
    • Клаус Гаґеруп — «Маркус і Діана» та «Маркус і дівчата» (2006), «Маркус і Сіґмунд» (2016) (з норв.);
    • Ева-Марія Люнд — «Викрадач ангелів» [Архівовано 5 Березня 2016 у Wayback Machine.] (2007) (з норв.);
    • Ґру Дале — «Хтозна-що, або свято першого зуба» (2007) (з норв.);
    • Ульф Старк — «Мій друг Персі, Бофало Біл і я» (2008; 2017), «Диваки і зануди» (2015), «Чи вмієш ти свистати, Юганно?» (2016), «Маленька книжка про любов», «Тоді я був просто Ульф» (2017), «Сікстен» (2019) (зі шв.);
    • Ганна Гаґеруп, Клаус Гаґеруп — «У страху великі очі» (2009) (з норв.);
    • Свен Нордквіст — «Петсон, Фіндус і намет», «Полювання на Лиса» (2009), «Петсон, Фіндус і переполох на городі» (2010), «Петсон, Фіндус і торт на іменини», «Як Фіндус загубився», «Різдво у Петсона», «Коли Петсон сумує» (2012), «Хвилина півнячого кукуріку» (2012), «Фіндус іде з дому» (2015), «Різдвяний гном» (2016) (зі шв.);
    • Оле Лун Кіркеґор — «Отто — носоріг» (2010) (з дан.);
    • Пер Петтерсон — «Верхи на крадених конях» (2010) (з норв.);
    • Оке Гольберґ — «Туре Свентон, приватний детектив» (2010) (зі шв.);
    • Астрід Ліндґрен — «Сонячна галявина», «Домовичок Нільс Карлсон», «Книжка про Лотту з Бешкетної вулиці» (2010), «Мадікен» (три частини, 2017) (зі шв.);
    • Марія Парр — «Вафельне серце» (2011) (з норв.);
    • Клаус Гаґеруп — «Маркус і велика футбольна любов» [Архівовано 28 Грудня 2021 у Wayback Machine.] (2011) (з норв.);
    • Марія Парр — «Тоня Ґліммердал» (2012) (з норв.);
    • Кнут Гамсун — «На зарослих стежках» (2013) (з норв.);
    • Барбру Ліндґрен — «Лоранґа» (2015) (зі шв.);
    • Рус Лаґеркранц — «Моє щасливе життя», «Моє серце б'ється і сміється» (2018) (зі шв.);
    • Еллен Карлсон — «Шпулька, пташка і я» (2018) (зі шв.);
    • Ґунгільд Селін — «Ослик Марії» (2017) (зі шв.).

    Переклала трилогію Сергія Граховського «Зона мовчання» (невидана), окремі твори Максима Танка, Володимира Короткевича, Сергія Панізника, Казимира Камейші, Миколи Малявки, Ніни Матяш, Сергія Тарасова (з біл.); Інґер Сандберґ, Ґуннель Лінде, Ульфа Старка, Едіт Седерґран, Бу Сеттерлінда, Бенґта Шердемана, Артура Лундквіста, Юйї і Томаса Віесландерів, Ґуннара Екелефа, Вільгельма Екелунда, Еріка Блумберґа, Вернера Аспенстрема, Гаррі Мартінсона, Ельмера Діктуніуса, Інґрід Шестранд, Сів Відерберґ, Маріанне Сандельс, Яльмара Седерберґа, Астрід Ліндґрен, Пера Родстрема (зі шв.); Лісбет Торп (з дан.); Йо Тенфюрд, Альфа Прейсена, Арнульфа Еверланна, Гюнвор Гофму; Крістіни Бусти, Фрідріха Шиллера, Інґеборґ Бахман, Вільгельма Сабо, Моріца Гартмана (з нім.) та ін.

    Літературознавство ред.

    Авторка статей: про шведських письменників — Сару Лідман «Мистецьке кредо — правда» (у виданні «Острів. Я і мій син», «Дніпро», 1984, переклад Ольги Сенюк); — Авґуста Стріндберґа «Поет і сумління епохи» (у виданні «Червона кімната», «Фоліо», 2009, переклад Ольги Сенюк); — про Віктора Близнеця, Миколу Вінграновського, Ольгу Сенюк (у газеті «Слово Просвіти»); — про Наталку Поклад, Людмилу Задорожну, Ольгу Мак, Лесю Храпливу (у журналі «Наше життя», США) та ін.

    Нагороди й здобутки ред.

    • 1996 — Премія імені Івана Огієнка
    • 2004 — Грамота Президента Форуму видавців у Львові
    • 2005 — Премія «Світлослов» (за «Чисте сяйво метафори»)
    • 2007 — Премія імені Максима Рильського в галузі художнього перекладу зі скандинавських мов
    • 2011 — Премія «Кришталевий птах»
    • 2016 — Літературна премія імені Олени Пчілки
    • 2017 — Повість «Тринадцятий місяць у році» увійшла до довгого списку премії «Книга року ВВС-2017»
    • 2017 — Повість «Тринадцятий місяць у році» увійшла до переліку книжкових видань на здобуття премії Президента України «Українська книжка року»
    • 2018 — Внесено до Почесного списку ІВВY (IBBY Honour List)[2][3] 2018 року за переклад книги «Диваки й зануди» (Видавництво Старого Лева, 2018)
    • 2019 — нагороджена шведським Орденом Полярної зірки за визначний внесок у зміцнення українсько-шведських зв'язків і плідну роботу в галузі перекладу шведської дитячої літератури[4]

    Примітки ред.

    1. ↑ а б в г д е ж и к Czech National Authority Database
    2. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 8 Лютого 2018. Процитовано 3 Лютого 2018.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
    3. ↑ НБУ. Національна бібліотека України для дітей. chl.kiev.ua. Процитовано 2 червня 2023.
    4. ↑ Українська письменниця вперше отримала шведський Орден полярної зірки. Архів оригіналу за 21 Грудня 2019. Процитовано 21 Грудня 2019.

    Посилання ред.

    Вікіцитати містять висловлювання від або про: Кирпа Галина Миколаївна

    Рецензії ред.

    Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кирпа_Галина_Миколаївна&oldid=41642693