Вікіпедія

Карлос Агілера

уругвайський футболіст

Карлос Альберто Агілера (ісп. Carlos Alberto Aguilera, нар. 21 вересня 1964, Монтевідео) — уругвайський футболіст, що грав на позиції нападника.

Ф
Карлос Агілера
Карлос Агілера
Карлос Агілера
Карлос Агілера у 1992 році
Особисті дані
Народження 21 вересня 1964(1964-09-21) (59 років)
  Монтевідео, Уругвай
Зріст 162 см
Вага 61 кг
Громадянство  Уругвай
Позиція нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1980–1982 Уругвай «Рівер Плейт»  ? (?)
1983–1984 Уругвай «Насьйональ»  ? (?)
1985 Колумбія «Індепендьєнте» 30 (19)
1986 Уругвай «Насьйональ»  ? (?)
1986 Аргентина «Расінг» (Авельянеда) 11 (1)
1987 Уругвай «Насьйональ»  ? (?)
1987–1988 Мексика «Текос» 36 (9)
1988–1989 Уругвай «Пеньяроль» 10 (10)
1989–1992 Італія «Дженоа» 105 (41)
1992–1994 Італія «Торіно» 54 (17)
1994–1999 Уругвай «Пеньяроль» 56 (11)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1981–1983 Уругвай Уругвай U-20  ? (?)
1982–1997 Уругвай Уругвай 65 (23)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Виступав, зокрема, за клуби «Насьйональ», «Дженоа» та «Пеньяроль», а також національну збірну Уругваю. У складі збірної — володар Кубка Америки та учасник двох чемпіонатів світу.

Клубна кар'єра ред.

У дорослому футболі дебютував 1980 року виступами за команду «Рівер Плейт» з рідного міста Монтевідео, в якій провів три сезони.

Своєю грою за цю команду привернув увагу представників тренерського штабу іншого столичного клубу «Насьйональ», до складу якого приєднався 1983 року. У першому ж сезоні з командою він виборов титул чемпіона Уругваю та дійшов до півфіналу Кубка Лібертадорес 1983 і 1984 років. Загалом Агілера грав за клуб до 1987 року з невеликими перервами на виступи за кордоном за колумбійське «Індепендьєнте Медельїн» та аргентинський «Расінг» (Авельянеда)[1].

У сезоні 1987/88 Карлос грав за мексиканський «Текос», після чого повернувся на батьківщину, ставши гравцем клубу «Пеньяроль». З командою Агілера став найкращим бомбардиром Кубка Лібертадорес 1989 року з 10 голами лише у 8 іграх турніру[2].

Влітку 1989 року Агілера уклав контракт з італійським «Дженоа». Генуезький клуб саме після тривалої перерви повернувся до Серії А і керівництво клубу вирішило підсилитись уругвайськими гравцями, так окрім Карлоса у команді тоді ж з'явились і його співвітчизники Хосе Пердомо і Рубен Пас[3]. Але якщо його співвітчизники не змогли закріпитись у команді і швидко її покинули, то Агілера став твердим гравцем основного складу і створив яскраву зв'язку нападників з чехом Томашем Скугравим[4]. У перший сезон Агілера зіграв 31 матч, забивши 8 голів, у другому — 31 матч та 15 голів, у третьому — 31 матч та 10 голів. Він був одним із найкращих бомбардирів «Дженоа» всіх часів за середньою результативністю — 0,34 гола за матч. А найвдалішою грою для Агілери в «Дженоа» став матч у Ліверпулі 18 березня 1992 проти однойменного клубу, в якому «Дженоа» перемогло, ставши першою італійською командою, що перемогла «Ліверпуль» на її полі, а Агілера забив два голи в тій грі. Загалом у тому Кубку УЄФА 1991/92 він дійшов з командою до півфіналу і забив 8 голів у 9 іграх, ставши другим найкращим бомбардиром турніру після Діна Сондерса, що забив на гол більше.

Протягом 1992—1994 років захищав кольори іншого італійського клубу «Торіно» і у першому сезоні здобув титул володаря Кубка Італії.

1994 року Карлос повернувся до «Пеньяроля», за який відіграв ще 6 сезонів і ще п'ять разів виграв титул чемпіона Уругваю — у 1994, 1995, 1996, 1997 і 1999 роках. Завершив професійну кар'єру футболіста виступами за команду «Пеньяроль» у 1999 році.

24 червня 2000 року він остаточно завершив свою кар'єру прощальним матчем на стадіоні «Сентенаріо», виступаючи разом із колишніми партнерами по «Пеньяролю» проти команди міжнародних футболістів, включаючи Марко Етчеверрі, Іво Басая, Карлоса Ермосільйо, бразильця Бранко та уругвайців Енцо Франческолі, Нельсона Гутьєрреса, Марсело Отеро та Гонсало де лос Сантоса, а також у матчі зіграла аргентинська суперзірка Дієго Марадона[5]. У 2013 році Агілера був включений до Зали слави «Дженоа» разом із десятьма іншими гравцями в історії команди[6].

Виступи за збірні ред.

Протягом 1981—1983 років залучався до складу молодіжної збірної Уругваю, з якою брав участь у молодіжному чемпіонаті світу 1981 року, який проходив в Австралії. Там Карлос зумів забити в матчі групового етапу проти США (3:0), а збірна Уругваю програла в чвертьфіналі Румунії (1:2). За два роки нападник зіграв і у наступному молодіжному чемпіонаті світу 1983 року, який проходив у Мексиці, на якому він забив 3 голи за 4 матчі, але його команда знову вилетів у чвертьфіналі, цього раз від південнокорейців (1:2, дч.). Також брав участь з командою у молодіжному чемпіонаті Південної Америки 1983 року у Болівії, де з 7 голами став найкращим бомбардиром[7].

22 лютого 1982 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Уругваю в грі Кубка Неру проти Китаю (0:0). Згодом він зіграв ще у двох іграх на цьому турнірі і допоміг своїй команді виграти кубок.

Наступного року у складі збірної був учасником розіграшу Кубка Америки 1983 року у різних країнах, здобувши того року титул континентального чемпіона. На турнірі Агілера зіграв 8 матчів та забив 3 голи — на груповому етапі проти Венесуели (2:1), у півфіналі проти Перу (1:0) та у фіналі проти Бразилії (1:1) забив по голу[8]. Завдяки цьому Карлос разом з двома іншими гравцями став найкращим бомбардиром турніру[9].

Агілера був у заявці збірної на чемпіонаті світу 1986 року у Мексиці[10], але на поле не виходив і надалі тривалий час за збірну не грав, повернувшись до неї лише за три роки, напередодні розіграшу Кубка Америки 1989 року у Бразилії, де разом з командою здобув «срібло», але зіграв лише у 4 іграх групового етапу. Наступного року поїхав з командою на другий для себе чемпіонат світу 1990 року в Італії, де Уругвай вийшов до 1/8 фіналу, а Агілера виступив у всіх 4 матчах — проти Іспанії (0:0), Бельгії (1:3), Південної Кореї (1:0) та Італії (0:2).

Активно виступав за збірну до вересня 1993 року, коли закінчився відбірковий цикл до чемпіонату світу 1994 року, куди Уругвай не кваліфікувався[11], після чого Агілера перестав грати за збірну. Тим не менш, через чотири роки, в останньому відбірковому матчі до чемпіонату світу 1998 року проти Еквадору 16 листопада 1997 року Карлос повернувся до збірної. Оскільки на цей момент Уругвай вже вибув з кваліфікаційної гонки, цей матч перетворився на своєрідний прощальний матч, в якому Агілера забивав свій останній останній гол у футболці збірної і допоміг команді здобути перемогу 5:3. Загалом протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 16 років, провів у її формі 65 матчів, забивши 23 голи[12].

Статистика виступів ред.

Статистика виступів за збірну ред.

 Статистика матчів і голів за збірну —   Уругвай
Дата Місто Господарі Результат Гості Турнір Голи Примітки
22-2-1982 Колката Уругвай   0 – 0   КНР Кубок Неру -
25-2-1982 Колката Уругвай   3 – 1   Індія Кубок Неру -
4-3-1982 Колката Уругвай   2 – 0   КНР -
18-7-1983 Монтевідео Уругвай   1 – 1   Перу товариський матч -
11-8-1983 Ліма Перу   1 – 1   Уругвай товариський матч -
25-8-1983 Монтевідео Уругвай   0 – 0   Парагвай товариський матч -
1-9-1983 Монтевідео Уругвай   2 – 1   Чилі Копа Америка 1983 - 1-й етап -
4-9-1983 Монтевідео Уругвай   3 – 0   Венесуела Копа Америка 1983 - 1-й етап -
11-9-1983 Монтевідео Чилі   2 – 0   Уругвай Копа Америка 1983 - 1-й етап -
18-9-1983 Каракас Венесуела   1 – 2   Уругвай Копа Америка 1983 - 1-й етап 1
21-9-1983 Глазго Шотландія   2 – 0   Уругвай товариський матч -
26-9-1983 Тель-Авів Ізраїль   2 – 2   Уругвай товариський матч 2
13-10-1983 Ліма Перу   0 – 1   Уругвай Копа Америка 1983 - півфінал 1
20-10-1983 Монтевідео Уругвай   1 – 1   Перу Копа Америка 1983 - півфінал -
27-10-1983 Монтевідео Уругвай   2 – 0   Бразилія Копа Америка 1983 - фінал -
4-11-1983 Салвадор Бразилія   1 – 1   Уругвай Копа Америка 1983 - фінал 1
13-6-1984 Монтевідео Уругвай   2 – 0   Англія Кубок Вільяма Пула -
21-6-1984 Куритиба Бразилія   1 – 0   Уругвай товариський матч -
18-7-1984 Монтевідео Уругвай   1 – 0   Аргентина товариський матч -
2-8-1984 Буенос-Айрес Аргентина   0 – 0   Уругвай товариський матч -
19-9-1984 Монтевідео Уругвай   2 – 0   Перу товариський матч 1
3-10-1984 Ліма Перу   1 – 3   Перу товариський матч 1
31-10-1984 Монтевідео Уругвай   1 – 1   Мексика товариський матч -
29-1-1985 Монтевідео Уругвай   3 – 0   НДР товариський матч 1
3-2-1985 Монтевідео Уругвай   1 – 0   Парагвай Artigas Cup -
10-2-1985 Асунсьйон Парагвай   1 – 3   Уругвай Artigas Cup -
14-2-1985 Монтевідео Уругвай   2 – 1   Фінляндія товариський матч 1
24-2-1985 Монтевідео Уругвай   3 – 0   Колумбія товариський матч 1
27-2-1985 Монтевідео Уругвай   2 – 2   Перу товариський матч -
10-3-1985 Монтевідео Уругвай   2 – 1   Еквадор Відбір до ЧС 1986 1
24-3-1985 Сантьяго Чилі   2 – 0   Уругвай Відбір до ЧС 1986 -
23-4-1985 Ліма Перу   2 – 1   Уругвай товариський матч -
28-4-1985 Богота Колумбія   2 – 1   Уругвай товариський матч 1
2-5-1985 Ресіфі Бразилія   2 – 0   Уругвай товариський матч -
25-5-1985 Токіо Японія   1 – 4   Уругвай Кубок Кірін 2
1-6-1985 Токіо Уругвай   6 – 0   Малайзія Кубок Кірін 1
2-2-1986 Маямі Уругвай   3 – 1   Канада Кубок Мальборо 1
7-2-1986 Маямі США   1 – 1   Малайзія Кубок Мальборо 1
16-2-1986 Монтевідео Уругвай   2 – 2   Польща товариський матч -
22-4-1989 Верона Італія   1 – 1   Уругвай товариський матч 1
3-5-1989 Монтевідео Уругвай   3 – 1   Еквадор товариський матч 2
23-5-1989 Кіто Еквадор   1 – 1   Уругвай товариський матч -
8-6-1989 Санта-Крус-де-ла-Сьєрра Болівія   0 – 0   Уругвай товариський матч -
14-6-1989 Монтевідео Уругвай   1 – 0   Болівія товариський матч 1
19-6-1989 Монтевідео Уругвай   2 – 2   Чилі товариський матч -
2-7-1989 Гоянія Еквадор   1 – 0   Уругвай Копа Америка 1989 - 1-й етап -
4-7-1989 Гоянія Уругвай   3 – 0   Болівія Копа Америка 1989 - 1-й етап -
6-7-1989 Гоянія Уругвай   3 – 0   Чилі Копа Америка 1989 - 1-й етап -
8-7-1989 Гоянія Аргентина   1 – 0   Уругвай Копа Америка 1989 - 1-й етап -
25-4-1990 Штутгарт ФРН   3 – 3   Уругвай товариський матч 1
18-5-1990 Белфаст Північна Ірландія   1 – 0   Уругвай товариський матч -
13-6-1990 Удіне Уругвай   0 – 0   Іспанія ЧС 1990 - 1-й етап -
17-6-1990 Верона Бельгія   3 – 1   Уругвай ЧС 1990 - 1-й етап -
21-6-1990 Удіне Південна Корея   0 – 1   Уругвай ЧС 1990 - 1-й етап -
25-6-1990 Рим Італія   2 – 0   Уругвай ЧС 1990 - 1/8 фіналу -
13-7-1993 Ліма Перу   1 – 2   Уругвай Кубок інків -
17-7-1993 Монтевідео Уругвай   3 – 0   Перу Кубок інків -
25-7-1993 Сан-Крістобаль Венесуела   0 – 1   Уругвай Відбір до ЧС 1994 -
1-8-1993 Монтевідео Уругвай   0 – 0   Еквадор Відбір до ЧС 1994 -
8-8-1993 Ла-Пас Болівія   3 – 1   Уругвай Відбір до ЧС 1994 -
15-8-1993 Монтевідео Уругвай   1 – 1   Бразилія Відбір до ЧС 1994 -
29-8-1993 Монтевідео Уругвай   4 – 0   Венесуела Відбір до ЧС 1994 -
5-9-1993 Гуаякіль Еквадор   0 – 1   Уругвай Відбір до ЧС 1994 -
12-9-1993 Монтевідео Уругвай   2 – 1   Болівія Відбір до ЧС 1994 -
16-11-1997 Мальдонадо Еквадор   3 – 5   Уругвай Відбір до ЧС 1998 1
Усього Матчів 65 Голів (8 місце) 23

Титули і досягнення ред.

Командні ред.

«Насьйональ»: 1983
«Пеньяроль»: 1994, 1995, 1996, 1997, 1999
«Торіно»: 1992/93
Уругвай: 1983
Уругвай: 1989

Особисті ред.

Особисте життя ред.

У 1994 році судом Генуї Агілера був засуджений до двох років ув'язнення за користування послугами повій та вживання наркотиків. Епізод датується березнем 1990 року. Але Агілера на процес не прийшов і надалі не відвідував територію Італії, поки у 2007 році його не помилували[13].

Завершивши кар'єру гравця Карлос Агілера залишився пов'язаним з футболом, працюючи в сфері спортивної журналістики, особливо як коментатор матчів і футбольний аналітик[14].

Примітки ред.

  1. ↑ Ficha Estadistica de CARLOS AGUILERA -carlos alberto aguilera- (perfil, ficha, profile, stats). www.bdfa.com.ar. Архів оригіналу за 11 грудня 2021. Процитовано 11 грудня 2021.
  2. ↑ Peñarol in Copa Libertadores 1981-1989. www.rsssf.com. Архів оригіналу за 1 листопада 2012. Процитовано 11 грудня 2021.
  3. ↑ Le grandi trattative del Genoa - 1989, colpo Aguilera: il "Pato" e i balletti nel mito di Anfield - TUTTOmercatoWEB.com. www.tuttomercatoweb.com (італ.). Архів оригіналу за 18 листопада 2021. Процитовано 11 грудня 2021.
  4. ↑ “PATO” IL FURETTO CON GLI OCCHI DIETRO – Genoa Cricket and Football Club – Official Website. genoacfc.it. Процитовано 10 грудня 2021.
  5. ↑ Rodeado de grandes figuras se retira Carlos Aguilera. LARED21 (ісп.). 24 червня 2000. Архів оригіналу за 11 грудня 2021. Процитовано 10 грудня 2021.
  6. ↑ Genoa Cricket and Football Club. Fondazione Genoa 1893 (it-IT) . Архів оригіналу за 11 грудня 2021. Процитовано 11 грудня 2021.
  7. ↑ Sudamericanos s20: década del 80. auf.org.uy. 30 червня 2015. Архів оригіналу за 30 червня 2015. Процитовано 11 грудня 2021.
  8. ↑ A 31 años del gol de Aguilera que valió una Copa América. Teledoce.com (ісп.). Архів оригіналу за 11 грудня 2021. Процитовано 11 грудня 2021.
  9. ↑ Copa America 1983. www.rsssf.com. Архів оригіналу за 8 серпня 2020. Процитовано 11 грудня 2021.
  10. ↑ Uruguayan Squads in the World Cup. www.rsssf.com. Архів оригіналу за 22 грудня 2008. Процитовано 11 грудня 2021.
  11. ↑ Uruguay - World Cup Qualifiers. www.rsssf.com. Архів оригіналу за 2 січня 2007. Процитовано 11 грудня 2021.
  12. ↑ Uruguay - Record International Players. www.rsssf.com. Архів оригіналу за 24 лютого 2012. Процитовано 11 грудня 2021.
  13. ↑ Pato Aguilera ottiene l'indulto - TUTTOmercatoWEB.com. www.tuttomercatoweb.com (італ.). Процитовано 11 грудня 2021.
  14. ↑ ¿Es Suárez el mejor delantero del mundo? Según el 'Pato' Aguilera, después de Messi sí. Teledoce.com (ісп.). Архів оригіналу за 18 листопада 2021. Процитовано 11 грудня 2021.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Карлос_Агілера&oldid=37291970