Йоганн Баптист Австрійський

Ерцгерцог Йоганн Австрійський (нім. Johann von Österreich), повне ім'я Йоганн Баптист Йозеф Фабіан Себастьян (нім. Johann Baptist Josef Fabian Sebastian; 20 січня 1782, Флоренція — 11 травня 1859, Грац) — ерцгерцог Австрійський, австрійський фельдмаршал, російський генерал-фельдмаршал, син імператора Леопольда II і іспанської інфанти Марії-Луїзи, брат Франца II.

Йоганн Австрійський
нім. Iohann Baptist Iosef Fabian Sebastian Habsburg
Портрет Леопольда Купельвайсера, 1828
Ерцгерцог
Правління 12 липня 1848 — 20 грудня 1849
Біографічні дані
Народження 20 січня 1782(17820120)
Флоренція, Велике герцогство Тосканське
Смерть 10 травня 1859(1859-05-10)[1][2][3] (77 років) або 11 травня 1859(1859-05-11)[4][5] (77 років)
Грац, Австрійська імперія[4][1][5]
Поховання Трентіно-Альто-Адідже
У шлюбі з Anna Plochld[6]
Діти Franz, Count of Merand[6]
Династія Габсбурги-Лотаринзькі
Батько Леопольд II
Мати Марія Луїза Іспанська
Нагороди
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Біографія ред.

З дитинства вивчав військову справу, вважався найталановитішим серед братів. З 1795 року шеф 1-го драгунського полку. Неодноразово брав участь у наполеонівських війнах. Попри визначну особисту хоробрість, не раз зазнавав поразок від французьких генералів (в 1800 році — при Гогенліндені).

 
Пам'ятник у Маріацелле

На початку кампанії 1809 року захопив зненацька війська Ежена Богарне і завдав їм поразки при Сачіле. Але після звістки про поразку австрійців у Німеччині та підході до Богарне підкріплення на чолі з Е. Макдональдом відступив у Піаве і Тальменто, а потім був відкинутий за Норичські Альпи. Відступивши до Раабу, він зайняв неприступну позицію, але 14 червня був вибитий з неї Богарне. Під час битви при Ваграмі знаходився в районі Маршега і прибув на поле бою, коли основні сили австрійців були вже розбиті.

Головним центром його діяльності був Тіроль, де він готував народ до повстання проти французів. У 1815 році, командуючи австрійською резервною армією, взяв фортецю Гюнінген. Після закінчення військових дій був призначений головним директором інженерної частини. Займався історією і природознавством, об'їхав з кінця в кінець Тіроль, Штирію, Каринтію, зібрав багаті природно-історичні та археологічні колекції, якими збагатив Інсбрукський університет і дав можливість фахівцям, які його супроводжували весь цей край в історичному, етнографічному та економічному відношеннях. Він дбав також про поліпшення системи укріплень і про доцільне будівництво мережі сухопутних і водяних шляхів.

29 серпня 1835 року був нагороджений орденом Св. Андрія Первозванного[7].

У 1823 році ерцгерцог Йоганн не зважаючи на незадоволення родичів взяв морганатичний шлюб з простолюдинкою — дочкою тірольського поштмейстера Ганні Плохль (1804—1885), якій було дозволено прийняти спочатку титул баронеси фон Брандхофен (4 липня 1834 р.), а потім графині фон Меран (29 квітня 1844 р.)[8]. Цей титул носив і їх син Франц Людвіг, потомство якого продовжується і до тепер (серед них — диригент Ніколаус Арнонкур). Після опали, викликаної цим шлюбом, ерцгерцог знову висунувся на політичну арену з початком революційних подій 1848 року. Імператор Фердинанд, залишивши Відень, призначив його своїм намісником; Франкфуртські національні збори обрали його імперським вікарієм; на цій посаді він залишався до 20 грудня 1849 року.

У Граці йому в 1878 році поставлений пам'ятник. Зображений на австрійських поштових марках 1959 і 1984 року.

Нагороди ред.

Примітки ред.

  1. а б Czech National Authority Database
  2. Архів образотворчого мистецтва (Чехія)
  3. https://european-art.net/person/redirect?i=15&p=person%2F98257
  4. а б Deutsche Nationalbibliothek Record #118557750 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  5. а б Dr. Constant v. Wurzbach Habsburg, Johann Baptist, Erzherzog // Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich: enthaltend die Lebensskizzen der denkwürdigen Personen, welche seit 1750 in den österreichischen Kronländern geboren wurden oder darin gelebt und gewirkt habenWien: 1856. — Vol. 6. — S. 280.
  6. а б https://gallica.bnf.fr/ark:/12148/bpt6k73399v/f497.image
  7. Карабанов П. Ф. Списки замечательных лиц русских / [Доп.: П. В. Долгоруков]. — М.: Унив. тип., 1860. — 112 с. — (Из 1-й кн. «Чтений в О-ве истории и древностей рос. при Моск. ун-те. 1860»)
  8. Агамов А. М. Династии Европы 400--2016: Полная генеалогия владетельных домов. — М. : URSS, 2017. — С. 36. — ISBN 978-5-9710-3935-8.

Посилання ред.