Йоганн Баптист Австрійський
Ерцгерцог Йоганн Австрійський (нім. Johann von Österreich), повне ім'я Йоганн Баптист Йозеф Фабіан Себастьян (нім. Johann Baptist Josef Fabian Sebastian; 20 січня 1782, Флоренція — 11 травня 1859, Грац) — ерцгерцог Австрійський, австрійський фельдмаршал, російський генерал-фельдмаршал, син імператора Леопольда II і іспанської інфанти Марії-Луїзи, брат Франца II.
| Йоганн Австрійський нім. Iohann Baptist Iosef Fabian Sebastian Habsburg | |
|---|---|
 Портрет Леопольда Купельвайсера, 1828 | |
| Ерцгерцог | |
| Правління | 12 липня 1848 — 20 грудня 1849 |
| Біографічні дані | |
| Народження |
20 січня 1782 Флоренція, Велике герцогство Тосканське |
| Смерть |
10 травня 1859[1][2][3] (77 років) або 11 травня 1859[4][5] (77 років) Грац, Австрійська імперія[4][1][5] |
| Поховання | Трентіно-Альто-Адідже |
| У шлюбі з | Anna Plochld[6] |
| Діти | Franz, Count of Merand[6] |
| Династія | Габсбурги-Лотаринзькі |
| Батько | Леопольд II |
| Мати | Марія Луїза Іспанська |
| Нагороди | |
 | |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Біографія ред.
З дитинства вивчав військову справу, вважався найталановитішим серед братів. З 1795 року шеф 1-го драгунського полку. Неодноразово брав участь у наполеонівських війнах. Попри визначну особисту хоробрість, не раз зазнавав поразок від французьких генералів (в 1800 році — при Гогенліндені).
.jpg)
На початку кампанії 1809 року захопив зненацька війська Ежена Богарне і завдав їм поразки при Сачіле. Але після звістки про поразку австрійців у Німеччині та підході до Богарне підкріплення на чолі з Е. Макдональдом відступив у Піаве і Тальменто, а потім був відкинутий за Норичські Альпи. Відступивши до Раабу, він зайняв неприступну позицію, але 14 червня був вибитий з неї Богарне. Під час битви при Ваграмі знаходився в районі Маршега і прибув на поле бою, коли основні сили австрійців були вже розбиті.
Головним центром його діяльності був Тіроль, де він готував народ до повстання проти французів. У 1815 році, командуючи австрійською резервною армією, взяв фортецю Гюнінген. Після закінчення військових дій був призначений головним директором інженерної частини. Займався історією і природознавством, об'їхав з кінця в кінець Тіроль, Штирію, Каринтію, зібрав багаті природно-історичні та археологічні колекції, якими збагатив Інсбрукський університет і дав можливість фахівцям, які його супроводжували весь цей край в історичному, етнографічному та економічному відношеннях. Він дбав також про поліпшення системи укріплень і про доцільне будівництво мережі сухопутних і водяних шляхів.
29 серпня 1835 року був нагороджений орденом Св. Андрія Первозванного[7].
У 1823 році ерцгерцог Йоганн не зважаючи на незадоволення родичів взяв морганатичний шлюб з простолюдинкою — дочкою тірольського поштмейстера Ганні Плохль (1804—1885), якій було дозволено прийняти спочатку титул баронеси фон Брандхофен (4 липня 1834 р.), а потім графині фон Меран (29 квітня 1844 р.)[8]. Цей титул носив і їх син Франц Людвіг, потомство якого продовжується і до тепер (серед них — диригент Ніколаус Арнонкур). Після опали, викликаної цим шлюбом, ерцгерцог знову висунувся на політичну арену з початком революційних подій 1848 року. Імператор Фердинанд, залишивши Відень, призначив його своїм намісником; Франкфуртські національні збори обрали його імперським вікарієм; на цій посаді він залишався до 20 грудня 1849 року.
У Граці йому в 1878 році поставлений пам'ятник. Зображений на австрійських поштових марках 1959 і 1984 року.
Нагороди ред.
- Орден Золотого руна (1792)
- Військовий орден Марії Терезії, великий хрест (1809)
- Військовий орден Марії Терезії, командорський хрест (1805)
- Королівський угорський орден Святого Стефана, великий хрест
- Австрійський орден Леопольда, великий хрест (1809)
- Орден Святого Губерта (Королівство Баварія)
- Орден Вірності (Велике герцогство Баден)
- Орден Леопольда I, великий хрест (Бельгія)
- Орден «За військові заслуги», великий хрест (Королівство Вюртемберг)
- Орден Людвига, великий хрест (Великое герцогство Гессен)
- Орден Спасителя, великий хрест (Греція)
- Орден Нідерландського лева, великий хрест (Нідерланди)
- Орден Заслуг герцога Петра-Фрідріха-Людвига, великий хрест (Велике герцогство Ольденбург)
- Орден Чорного орла (Пруссія)
- Орден Червоного орла, 1-го класу (Пруссія)
- Орден Андрія Первозванного (Росія, 29.08(10.09).1835)
- Орден Святого Олександра Невського (Росія, 29.08(10.09).1835)
- Орден Білого орла (Росія, 29.08(10.09).1835)
- Орден Святої Анни 1-го ступеня (Росія, 29.08(10.09).1835)
- Орден дому Саксен-Ернестіне, великий хрест (Герцогства Саксен-Альтенбург, Саксен-Кобург-Гота, Саксен-Мейнінген)
- Орден Рутової корони (Королівство Саксонія)
Примітки ред.
- ↑ а б Czech National Authority Database
- ↑ Архів образотворчого мистецтва (Чехія)
- ↑ https://european-art.net/person/redirect?i=15&p=person%2F98257
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #118557750 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б Dr. Constant v. Wurzbach Habsburg, Johann Baptist, Erzherzog // Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich: enthaltend die Lebensskizzen der denkwürdigen Personen, welche seit 1750 in den österreichischen Kronländern geboren wurden oder darin gelebt und gewirkt haben — Wien: 1856. — Vol. 6. — S. 280.
- ↑ а б https://gallica.bnf.fr/ark:/12148/bpt6k73399v/f497.image
- ↑ Карабанов П. Ф. Списки замечательных лиц русских / [Доп.: П. В. Долгоруков]. — М.: Унив. тип., 1860. — 112 с. — (Из 1-й кн. «Чтений в О-ве истории и древностей рос. при Моск. ун-те. 1860»)
- ↑ Агамов А. М. Династии Европы 400--2016: Полная генеалогия владетельных домов. — М. : URSS, 2017. — С. 36. — ISBN 978-5-9710-3935-8.
Посилання ред.
- Иоанн-Баптист-Иосиф // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)(рос.)
- Зотов А. В. Забутий Моро. — СПб.: ЗНАК, 2009. [1] [Архівовано 14 квітня 2018 у Wayback Machine.].