Зимова відпустка

фільм 1979 року

«Зимова відпустка» (інша назва: «Жінка топить лазню») — радянський художній фільм 1978 року кіностудії «Талліннфільм», знятий режисером Арво Круусементом, екранізація однойменного роману естонського письменника Віллема Гросса. У перший рік показу фільм подивилися 1,75 мільйона глядачів в Радянському Союзі і 16 500 в Естонії.

Зимова відпустка
Naine kütab sauna
Жанр драма
Режисер Арво Круусемент
Сценарист Володимир Валуцький
У головних
ролях
Іта Евер
Аарне Юкскюла
Оператор Юрі Гаршнек
Композитор Вельо Торміс
Художник Імбі Лінд
Кінокомпанія «Талліннфільм»
Тривалість 66 хв.
Мова естонська мова
Країна СРСР СРСР
Рік 1978
IMDb ID 0266786

Сюжет ред.

Директор заводу збирається на Новий рік запросити іноземну делегацію в лазню. Він відправляє Ану — вже немолоду робітницю заводу в село, де розташований котедж з лазнею — організувати там все, замість роботи оформляючи їй коротку «зимову відпустку». Однак, це село не є для Ану чужим — там живе мати її колишнього чоловіка — тут раніше вони з чоловіком і донькою проводили літо. Тепер Ану вже давно розлучена, одна підняла дочку, життя розмірене і спокійне в трудових буднях. Для жінки, зі скромної робітничої сім'ї, яка все життя чесно працювала на заводі, таке доручення не до душі, але як людина безвідмовна і виконавча вона в заметіль їде в село. Приїхавши в село, як порядна людина вона не може не провідати матір чоловіка, все ж бабуся її дочки, а та виявляється хворою, і під ранок на руках Ану вмирає, не дочекавшись швидкої, яка пізно приїхала через заметіль.

Оскільки у Ану була важка ніч, і вдень клопоти з організацією похорону, до вечірнього приїзду директора з іноземцями в котеджі не все готово — не розтоплена лазня, не прорубана ополонка. Веселу компанію не хвилюють проблеми і переживання жінки напередодні вечору, але на захист Ану встає мила і енергійна Ольга, ставлячи чоловіків на місце. А в Ану свої думи — чи приїде завтра на похорон бабусі її дочка Катрін, і вона боїться зустрічі зі своїм колишнім чоловіком, який вже приїхав.

Наступного дня цієї «зимової відпустки» бідна жінка бігає між лазнею, де гуляють іноземці, і будинком, де проходять поминки, в суєті намагаючись скрізь встигнути… і низка різних осіб — і чужих, і здавалося б своїх і рідних, яких вона начебто знала, проходить перед нею, зливаючись в картину дивну і абсурдну … мимоволі озираючись і на своє життя, Ану з сумом оцінює підсумки минулих років.

У ролях ред.

Знімальна група ред.

Посилання ред.