Звичаї та традиції Азербайджану
Традиції та звичаї Азербайджану мають довгу історію, а саме беруть свій початок з формування азербайджанського народу. В Азербайджані деякі звичаї і традиції відрізняються в залежності від регіону[1].
Сімейні традиції ред.
Гостинність ред.
Гостинність азербайджанської нації відрізняється наявністю різних звичаїв. За традицією, гостей не відпускають з дому без вечері. Зустрівши гостей, на стіл подають найвишуканіші страви. У стародавньому Азербайджані існував звичай: якщо прислуга виносила гостю повну сумку з продуктами на дорогу, це був натяк на те, що гостю час у зворотний шлях[2].
.jpg)
Чаювання ред.
Особливе значення для азербайджанців має чай. У будь-якому азербайджанському будинку гостю насамперед пропонують чай. Завжди цим напоєм починається застілля, ним же воно і закінчується. Національної посудом для пиття чаю є «армуду» — склянка, яка за формою нагадує грушу (за іншими джерелами класичну фігуру східної жінки)[3].
Подача чаю гостям — одна з древніх традицій Азербайджану. Азербайджанський народ, як правило, віддає перевагу вмочати в чай шматочок цукру, а потім смоктати шматочок і повільно пити чай, замість того щоб додавати в нього цукор. Символом гостинності вважається подача чаю безпосередньо перед основним прийомом їжі з різними видами варення (полуниця, інжир, абрикос, ожина, вишня, волоський горіх), солодощів і фруктових десертів. Чайний стіл не обходиться без лимона. Господарі подають гарячий чай в чашці або армуду. Головне в процесі приготування чаю — техніка приготування окропу. Запах і смак свіжого самоварного чаю (самовар — металева ємність для кип'ятіння води) унікальний і не може зрівнятися з іншими чайними запахами. Азербайджанська сім'я з чотирьох осіб вживає приблизно 500 г чаю на місяць і приблизно 6-8 кг на рік.
Чай подають на будь-який церемонії в Азербайджані, чи то похорон, чи весілля. Чи є чай солодким або без цукру показує рішення або, принаймні, думку батьків дівчини про шлюб в процесі сватання. Цукор — ключовий показник їхньої згоди.
Страви ред.
Традиційними стравами, якими пригощаються зазвичай гості, є «аш» (плов), причому є дуже багато різновидів, «долма» і «кабаб» (шашлик), якщо пригощання проходить на дачі або в будинку з двором.
Шлюб і весілля ред.
Більшість з азербайджанських традицій стосуються саме весілля. Як відомо, весілля в азербайджанській сім'ї — це урочисті заходи, які проводяться в кілька етапів, на кожному з яких свої звичаї і правила[4].
Попереднє знайомство ред.
Першим етапом є знайомство батьків і родичів. Але до цього етапу кожна зі сторін через спільних знайомих дізнаються про майбутніх родичів певну інформацію.
Далі жіноча половина родичів нареченого йдуть знайомитися з майбутньою нареченою та її матір'ю. Наступним етапом після знайомства жінок двох сімей є сватання[5].
Сватання ред.
У сватанні здавна брали участь тільки кілька чоловіків з двох сімей. У сучасному Азербайджані на сватанні бувають й жінки. На даному етапі сторона нареченого отримує остаточну відповідь від батька нареченої, і якщо відповідь позитивна, то отримують «хері» (так — згоду) і подають солодкий чай. У більшості випадків нареченій надягають обручку на безіменний палець лівої руки[6].
Заручини ред.
Заручини відбувається після отримання згоди з боку сім'ї нареченої. Згідно зі спільним рішенням обох сімей відбувається або маленька церемонія з найближчими родичами, або ж велике торжество (на зразок весілля). Сім'я нареченого приносить обручку, хустку, багато «хончі» (підносів) та інші подарунки й солодощі. До заручин сім'я нареченого робить покупки для нареченої і все це приносять на тацях. На церемонії нареченій надягають обручку і накидають хустку на голову[7].
Звичаї ред.
Після заручин зазвичай наречена кладе свою праву руку на голови незаміжніх дівчат, що означає «бажаю і тобі такого щастя». Далі наречена дає свою обручку приміряти іншим дівчатам; згідно з повір'ям, котрій з них обручка підійде, та першою вийде заміж.
Також є така прикмета — якщо незаміжня дівчина відкусить цукерку зі святкового столу церемонії заручин і половинку відкладе під подушку, то уві сні побачить свого майбутнього нареченого.
«Хна яхти» ред.
За тиждень до весілля сім'я нареченої проводить урочистий захід, в якому беруть участь всі жінки з обох сімей. Це церемонія триває весь вечір, кінцевою метою є нанесення візерунків хною на руки нареченої, а також інші дівчата малюють хною візерунки на своїх руках. Сім'я нареченого приносить в дар «хончі» — таці, наповнені солодощами та подарунками нареченій, які в ході церемонії розкриваються і показуються всім гостям[8] .
Укладання шлюбу ред.
Після заручин настає найурочистіший етап — весілля. Підготовка до весілля триває дуже довго, і кожна зі сторін виконує свої обов'язки. На даному етапі часто сім'ї ходять один до одного в гості і знайомляться ближче. Наймається урочистий будинок, де збираються всі родичі і друзі двох сімей. На весіллі зазвичай поруч з нареченою йдуть дві дівчини (одна — з родини нареченого, інша — нареченої) та несуть дзеркало (дзеркало долі) і дві свічки, яких носять дівчата; .
Сторона нареченого ред.
Сім'я нареченого на даному етапі готується до прийняття приданого, тобто займається ремонтом, прибиранням квартири, покупками нареченій коштовностей та одягу.
Сторона нареченої ред.
Сім'я нареченої готує придане для нареченої. Зазвичай в азербайджанських сім'ях придане збирають майже з народження дівчинки. Це бувають чайні і обідні сервізи, білизна, різне домашнє та побутове начиння. У придане також входить спальня, вітальня й кухонні меблі.
Народження дитини ред.
Народження дитини в азербайджанських родинах також урочисто відзначається і має свої звичаї і традиції. Після пологів і обрізання пуповини немовля купають в солоній воді, щоб дитина була правдивою і сміливою. Також 40 днів після народження дитини не прийнято відвідувати її. У 40-ий день проводять урочисту церемонію, і всі родичі привозять дитині подарунки. Коли у дитини прорізуються перші зубки, в родині готують спеціальну страву — хядік (hədiy) — з семи видів зернових культур. Згідно з віруваннями, завдяки цьому зуби у немовляти прорізаються швидше і безболісно. Після першого дня народження немовляті стрижуть перше волосся[9].
Вибір імені
При народженні дитини одним з найбільш спірних моментів є вибір імені. За звичаєм, якщо в родині народився першим хлопчик, то йому дають ім'я дідуся (по батьківській лінії). Також вибір може зупинитися на імені, яке найбільш пасує до імен батьків або старших дітей в сім'ї. Рідко звертається увага на значення імені.
Свята ред.
Основними святами азербайджанської нації, яка багата традиціями і звичаями, є мусульманські свята Рамадан і Курбан-байрам, а також Наврез[10].
Свято Рамадан ред.
_%D1%84%D0%B8%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%B8.jpg)
У мусульман царем 11 місяців є саме місяць Рамадан. Протягом даного місяця мусульмани в денний час відмовляються від прийому їжі, пиття, куріння й інтимної близькості. Піст починається з початку світанку (після ранкового «азана») і закінчується після заходу сонця (після вечірнього «азана»). Починаючи піст, вимовляється «ніят», а ввечері перед «іфтаром» читається молитва, і піст припиняється питтям теплої води і куштуванням хурми (священний плід у мусульман). На 30-ий день цього місяця проводиться свято. Забезпечені сім'ї дають «закят» (подаяння, милостиня) бідним. Щорічно дата початку місяця Рамадана зсувається приблизно на 11 днів назад і перший день Рамадана визначається астрономічними обчисленнями та спостереженням за місяцем[11].
Свято Курбан-байрам ред.
Це мусульманське свято пожертвування, який відзначається після 70 днів опісля Рамадана. Згідно з Кораном, до пророка Ібрахіма уві сні з'явився ангел і передав йому веління від Аллаха принести в жертву старшого сина Ісмаїла. Ібрахім вирушив у долину Міна до того місця, де нині стоїть Мекка, і почав приготування. Його син, який знав про це, не пручався, але молився. Виявилося, що це було випробування від Аллаха, і коли жертва була майже принесена, ніж виявився тупим і не різав. В жертву замість сина був принесений баран, і відтоді це стало звичаєм. У цей день люди, які заробляють гроші і не мають боргів, приносять в жертву барана, верблюда або корову і роздають всім знайомим бідним. Жертві повинно бути не менше півроку і вона повинна бути здорова. На світанку мусульмани йдуть в мечеть до ранкової молитви, а після неї приносять жертву[12].
Свято Новруз ред.
Це свято весни, яке святкується 20-21 березня, в день весняного рівнодення, але за місяць до цього починається підготовка. Напередодні святкуються чотири вівторка зими (чяршянбя), що символізують воду, вогонь, вітер і землю. Святкування починається з вечора вівторка, на вулицях спалахують вогнища, люди танцюють навколо нього, а потім стрибають через багаття, залишаючи біди року у вогні.
Святкування Навреза насичене символікою. До свята жінки сім'ї готують різні солодощі: «шекербуру», «пахлаву» і «гогал». «Шекербура» символізує місяць. «Пахлава» є символом зірок на небі, а її шари (9 або 12) символізують шари Землі, атмосфери. А «гогал» є символом Сонця. На святковому столі також є фарбовані варені яйця, й існує гра, де їх перевіряють на міцність. У дні свята ввечері запалюють свічки на кожного члена сім'ї. А також на столі повинно бути «сямяні» (пророщене насіння пшениці).
З давніх часів в Наврез незаміжні дівчата проводили різні ворожіння: підслуховування під дверима, на свічках, на обручці та ін..
30 вересня 2009 року Наврез був включений ЮНЕСКО до Списку шедеврів усної та нематеріальної культурної спадщини людства, й відтоді 21 березня оголошено Міжнародним днем Наврез[13][14][15].
Крім всіх розважальних традицій і звичаїв, є також ті, які мають відношення до похорону. Якщо вдома хтось помирає, всі дзеркала покриваються полотном, щоб уникнути поселення духу померлого в них. Ховати померлих прийнято протягом 24 годин після смерті, тобто якомога раніше. Над тілом померлого проводять мусульманський обряд обмивання. Родичі та друзі проводять « Джаназа-намаз». В ісламі дозволяється ховати покійного в одязі, тому померлого потрібно огорнути в саван (кафан — біле полотно). Далі небіжчик кладеться на табут, після чого кришку закривають і покривають тканиною, зазвичай зеленою (символ ісламської релігії). Якщо померлий чоловік молодий, то прийнято покривати червоною тканиною. Ховають на сімейному кладовищі. Коли померлий кладеться на землю, його голова повинна бути повернутою в бік Кібли, після чого на могилу кидається жменя землі і промовляється молитва. Характерною рисою мусульманських кладовищ (також і азербайджанських) є те, що всі могили і надгробні пам'ятники спрямовані своїми фасадами в сторону Мекки. 40 днів в будинку не включається музика і щочетверга в дім приходять гості — родичі та друзі, щоб розділити горе родини. На 40 день після смерті проводиться церемонія, приїжджають родичі і друзі, чоловіки відвідують кладовище, читається «Сура Ясін». Зазвичай зводяться намети, де вранці жінки, а вдень чоловіки збираються, читаються молитви і всім гостям подається «Ехсан» (частування на честь померлого); зазвичай плов, «довга» і «халва» (борошно, підсмажене в олії і налите сиропом)[16][17].
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Традиции народов Азербайджана :: Культура Азербайджана (рос.). azerbaijan.orexca.com. Архів оригіналу за 21 квітня 2018. Процитовано 2 жовтня 2017.
- ↑ Традиции гостеприимства в Азербайджане (рос.). www.advantour.com. Архів оригіналу за 10 липня 2020. Процитовано 2 жовтня 2017.
- ↑ Армуду стакан (стакан грушевидный). www.moya-planeta.ru. Архів оригіналу за 3 квітня 2019. Процитовано 2 жовтня 2017.
- ↑ Свадебные традиции в Азербайджане (рос.). www.advantour.com. Архів оригіналу за 12 липня 2020. Процитовано 2 жовтня 2017.
- ↑ Азербайджанская свадьба: обряды, традиции, наряды, выбор невесты (рос.). story-wedding.ru. Архів оригіналу за 25 жовтня 2019. Процитовано 2 жовтня 2017.
- ↑ Свадебные традиции Азербайджана: сватовство, обручение и праздничное торжество. Свадебный декор и стилистика свадебных церемоний (амер.). 7 червня 2013. Архів оригіналу за 15 квітня 2019. Процитовано 2 жовтня 2017.
- ↑ Азербайджанская свадьба: празднование, обряды, традиции. rusvesta.ru. Архів оригіналу за 11 липня 2020. Процитовано 2 жовтня 2017.
- ↑ 'Хна йахты' или Азербайджанский девичник / хна на руках обычаи азербайджанские (рос.). fashiony.ru. Архів оригіналу за 2 жовтня 2017. Процитовано 2 жовтня 2017.
- ↑ Традиции Азербайджана - Рождение ребенка (рос.). www.advantour.com. Архів оригіналу за 11 липня 2020. Процитовано 2 жовтня 2017.
- ↑ Азербайджанские национальные праздники. izhlib.ru. Архів оригіналу за 3 жовтня 2017. Процитовано 2 жовтня 2017.
- ↑ Azərbaycan :: Baş səhifə (азерб.). www.azerbaijans.com. Архів оригіналу за 20 жовтня 2019. Процитовано 2 жовтня 2017.
- ↑ История и традиции исламского праздника жертвоприношения Курбан-байрам. ТАСС (рос.). Архів оригіналу за 20 вересня 2019. Процитовано 2 жовтня 2017.
- ↑ Nawrouz, Novruz, Nowrouz, Nowrouz, Nawrouz, Nauryz, Nooruz, Nowruz, Navruz, Nevruz, Nowruz, Navruz - intangible heritage - Culture Sector - UNESCO (англ.). ich.unesco.org. Архів оригіналу за 21 листопада 2019. Процитовано 2 жовтня 2017.
- ↑ Праздник Новруз в Азербайджане (рос.). www.advantour.com. Архів оригіналу за 13 липня 2020. Процитовано 2 жовтня 2017.
- ↑ Новруз Байрам — история, традиции, обычаи. Поликсал.ру - Только эксклюзивные новости (рос.). Архів оригіналу за 2 жовтня 2017. Процитовано 2 жовтня 2017.
- ↑ Ангел - сеть ритуальных салонов. Информация - МУСУЛЬМАНСКИЕ ОБРЯДЫ И ТРАДИЦИИ ПОГРЕБЕНИЯ. angel-ritual.com. Архів оригіналу за 2 жовтня 2017. Процитовано 2 жовтня 2017.
- ↑ Мусульманские похороны, загробный мир в Исламе, человек после смерти в Исламе – портал «Ислам Сегодня». islam-today.ru. Архів оригіналу за 19 липня 2019. Процитовано 2 жовтня 2017.
Посилання ред.
- Європейсько-азербайджанське Товариство (TEAS)
- Азербайджан — Культура [Архівовано 3 квітня 2019 у Wayback Machine.]
- Азербайджанські звичаї і традиції
- Традиції та звичаї Азербайджану [Архівовано 28 жовтня 2019 у Wayback Machine.]