Зв'язність на векторних розшаруваннях

Зв'язність на векторних розшаруваннях в диференціальній геометрії дозволяє ввести на довільних векторних розшаруваннях такі поняття як паралельне перенесення, тензори кривини і кручення і інші. Таким чином значна частина теорії і ідей може бути перенесена з гладких многовидів і їх дотичних розшарувань на векторні розшарування. Для зв'язності на векторних розшарування часто також використовується термін зв'язність Кошуля на честь французького математика Жана-Луї Кошуля.

Означення ред.

Нехай EM — гладке векторне розшарування над диференційовним многовидом M. Позначимо множину гладких перетинів розшарування E як Γ(E). Звязністю на E називається ℝ-лінійне відображення

 

для якого також виконується правило добутку

 

для всіх гладких функцій f на многовиді M і всіх гладких перетинів σ розшарування E.

Зважаючи на властивості тензорних добутків векторних розшарувань і їх перетинів для області значень також можна дати еквівалентні інтерпретації:

 

де другий тензорний добуток та множина лінійних відображень визначені для модулів над кільцем   гладких функцій на многовиді M, а   позначає множину диференціальних 1-форм на M.

Зокрема, розглядаючи останній термін в цій еквівалентності, якщо X є векторним полем на M (тобто гладким перетином дотичного розшарування TM) можна ввести коваріантну похідну за напрямком X:

 

прийнявши ∇Xσ = (∇σ)(X). Дана коваріантна похідна задовольняє властивості:

 

Навпаки кожен оператор, що задовольняє ці властивості визначає зв'язність на E. Тобто еквівалентно зв'язність можна визначити як оператор

 

що задовольняє вказані умови.

Форма зв'язності ред.

Нехай тепер  відкрита підмножина, така що   є тривіальним векторним розшаруванням. Якщо   — гладкі перетини, такі що для кожної точки   вектори   утворюють базис векторного простору   (такі множини перетинів називаються реперами на  ), то з використанням позначень вище елементи тензорного добутку   можна записати як   для деяких  

Відповідно для зв'язності   на розшаруванні E на обмеженні   можна записати:

 

де   — елементи матриці, що називається формою зв'язності для   і позначається A.

Навпаки для довільної матриці елементи якої належать   і репера   на  , формула вище визначає зв'язність на  

Оскільки   можна однозначно записати як   де  , то отримуємо:

 

Побудова нових зв'язностей зі старих ред.

  • Зворотне відображення. З гладким відображенням   пов'язане векторне розшарування на  , що позначається   шаром якого в точці   є шар E в точці  . Зв'язність   на E індукує зв'язність   на  . Для гладкого перетину s на E і для вектора  , можна визначити : . Локальні перетини на   породжуються перетинами виду   і тому зв'язність визначена попередньою формулою лише для деяких перетинів продовжується до зв'язності визначеної всюди. Вона і називається зворотним відображенням зв'язності  .

Якщо   і   — зв'язності визначені відповідно на векторних розшаруваннях E=E1 і E2 з єдиним базисним простором M, то також можна ввести зв'язності :

  • Зв'язність на прямій сумі  , що позначається   :
  ;
  • Зв'язність на тензорному добутку  , що позначається   :
  ;
  • Зв'язність на двоїстому розшаруванні E* :
  ;
  • Зв'язність на розшаруванні   :
 .

Паралельне перенесення ред.

Нехай додатково до всіх понять введених вище також  — гладка крива і   — відповідне дотичне поле. Довільний гладкий перетин   тоді індукує перетин вздовж кривої  

Зв'язність   однозначно визначає оператор   значення якого теж є гладким перетином вздовж кривої.

Перетин   називається паралельним вздовж кривої  , якщо виконується умова

 

Паралельний вздовж кривої перетин має задовольняти систему диференціальних рівнянь і з теорії цих рівнянь випливає існування і єдиність такого перетину для заданого початкового значення   Таким чином для даної кривої   визначено відображення з векторного простору   у векторний простір  , яке загалом залежить від кривої, що сполучає точки і введеної на розшаруванні зв'язності. Визначене таким чином відбраження є лінійним ізоморфізмом цих просторів. Більш загально лінійний ізоморфізм визначений між простором   і просторами над усіма точками кривої  . Ці відображення називають паралельними перенесенями векторів з   вздовж кривої  

Оператори вищих порядків ред.

Нехай EM — векторне розшарування. На ньому можна визначити простори векторозначних диференціальних форм

 

Нехай також за означенням

 

Тоді в цих позначеннях зв'язність на EM є лінійним відображенням

 

На просторах   можна ввести добуток. Нехай   — векторні розшарування над многовидом M. Тоді можна ввести білінійний добуток

 

прийнявши

 

Також для   множина   є ізоморфною до множини  .

Тоді існує єдина множина лінійних операторів

 

для яких виконуються умови:

  •  
  •  

А саме для   дане відображення однозначно визначене як:

 

Ці відображення можна розглядати як узагальнення зовнішньої похідної, проте у цьому випадку не обов'язково (d)2 = 0. Натомість оператор (d)2 є пов'язаним з кривиною у векторних розшаруваннях.

Кривина ред.

Кривиною зв'язності ∇ на EM є 2-форма F на M із значеннями в розшаруванні ендоморфізмів End(E) = EE*. Тобто

 

Її можна визначити рівністю

 

де X іY є векторними полями на M, а s є гладким перетином E.

Еквівалентно   Дане відображення є  -лінійним гомоморфізмом модулів.

Див. також ред.

Література ред.

  • Chern, Shiing-Shen (1951), Topics in Differential Geometry, Institute for Advanced Study, mimeographed lecture notes
  • Darling, R. W. R. (1994), Differential Forms and Connections, Cambridge, UK: Cambridge University Press, ISBN 0-521-46800-0
  • Kobayashi, Shoshichi; Nomizu, Katsumi (1996) [1963], Foundations of Differential Geometry, Vol. 1, Wiley Classics Library, New York: Wiley Interscience, ISBN 0-471-15733-3
  • Koszul, J. L. (1950), Homologie et cohomologie des algebres de Lie, Bulletin de la Société Mathématique, 78: 65—127
  • Madsen, I. H.; Tornehave, J (1997). From Calculus to Cohomology: De Rham Cohomology and Characteristic Classes. Cambridge University Press. ISBN 978-0521580595.
  • Wells, R.O. (1973), Differential analysis on complex manifolds, Springer-Verlag, ISBN 0-387-90419-0