Джуліо Беллі
Джуліо Беллі (італ. Giulio Belli) (Лонджано, 1560 — Імола, 1621) — італійський ранньобароковий композитор, францисканський монах.
| Джуліо Беллі | |
|---|---|
| Основна інформація | |
| Дата народження | 1560 |
| Місце народження | Лонджано |
| Дата смерті | 1621 |
| Місце смерті | Імола |
| Громадянство |
 Італія |
| Національність | італієць |
| Професія | композитор |
| Вчителі | Джованні Томмазо Чімелло |
| Жанр | літургічна музика |
Біографічні відомості ред.
Джуліо Беллі народився у Лонджано, що поблизу Форлі на південний захід від Равенни у 1560 році. Навчався у Неаполі, але більшість життя провів у Північній Італії.
Відповідно до власного твердження, що міститься у присвяті його Missarum sacrarumque cantionum (1595)[1], він був учнем Джовантомазо Чімелло до 1569 року. Повернувся до Лонджано, вступив до місцевого францисканського монастиря 30 вересня 1579 року.
Очевидно маючи жвавий характер, Беллі працював у різних місцях, пересуваючись головним чином між Венето та Емілією-Романьєю: 7 листопада 1582 року стає капельмейстером при Соборі Імоли; з 20 травня1590 року, протягом трьох років, виконує аналогічні функції у церкві Санта Марія ін Кастелло у Карпі; з наступного, 1591, року працює у Болоньї при Базиліці Сан Франческо, можливо у Феррарі і пізніше у Венеції в церкві Ка' Ґранди; у 1596 році обіймає таку ж посаду в соборі Монтаньяни.
З 1597 року працює у Феррарі капельмейстером при дворі герцога Альфонсо II д'Есте та в Академії делла Морте (Accademia della Morte); знову змінює багато місць проживання та роботи, також виконуючи обов'язки маестро у Озімо, Равенні, Реджо та Форлі. Після подальших переміщень, серед яких праця при Базиліці Сант'Антоніо у Падуї, у 1621 році повернувся нарешті до Імоли. Де б не розгорталась його діяльність, він у всіх користувався репутацією поважної людини і пречудового музиканта. Романьйольский філолог та філософ абат Джованні Крістофано Амадуцці (1740—1792) назвав Беллі «musicae artis peritissimum» (лат. найдосвідченіший в мистецтві музики).
Стиль ред.
На початку Беллі притримувався «класичного» стилю своєї епохи, що відбивався у музичних писаннях Палестріни (ще живого, але вже вшанованого як найвеличнішого поліфоніста), однак він зазнавав також впливів поліхоральної музики. В останніх працях спостерігаються нові, сучасні композиційні тенденції, що полягають у використанні басо контінуо. Після такого поєднання, провівши деякі модифікації творів і привівши їх у відповідність з «канонами», композитор перевидав їх у декількох антологіях, які користувались авторитетом до кінця епохи.
Беллі належать численні меси та псалми у царині сакральної музики, канцони та мотети — світської. Деякі з останніх були популярними за межами Італії і увійшли до антологій Томаса Морлі.
Твори ред.
Духовна вокальна музика ред.
- Missarum liber primus, 1586;
- Psalmi ad vesperas …duoque cantica beatae virginis, et in fine addito Te Deum laudamus, 1592;
- Missarum sacrarumque cantionum, liber primus, 1595;
- Psalmi ad vesperas…duoque cantica beatae virginis, 1596;
- Missarum, liber primus, 1599;
- Sacrarum cantionum, 1600;
- Psalmi ad vesperas in totius anni festivitatibus, ac tria cantica Beatae Virginis Mariae, 1603;
- Compieta, mottetti & letanie della madonna, 1605;
- Compieta, falsi bordoni, antifone et litanie della madonna, 1607;
- Missae sacrae, 1608;
- Церковні концерти (Concerti ecclesiastici), 1613 (до яких увійшли дві інструментальні канцони на три голоси);
- Інші твори (меси, мотети, духовні канцони тощо).
Світська музика ред.
- Канцонетти … книга перша (Canzonette … libro primo), 1584;
- Перша книга мадригалів (Il primo libro de madrigali), 1589;
- Третя книга мадригалів ('Il terzo libro de madrigali), 1590;
- Друга книга мадригалів ('Il secondo libro de madrigali), 1592;
- Друга книга канцонет (Il secondo libro delle canzonette, con alcune romane), 1593;
- Інші твори (мадригали та канцонети)
Інструментальна музика ред.
- 2 канцони на три голоси в Церковних концертах, 1613 (cfr. il paragrafo Musica vocale sacra).
Інші твори ред.
Крім того, Беллі був автором Правил контрапункту (Regole di contrappunto); близько сторіччя по тому, Джузеппе Оттавіо Пітоні приєднав до цього твору 13 сторінок додатків (Додатки до Правил контрапункту Джуліо Беллі (Aggiunte alle Regole di contrappunto di Giulio Belli)).
Примітки ред.
- ↑ Ця книга, як і інші в подальшому, була перевидана Беллі у 1607 з доданням басо контінуо; cfr. il § Stile.
Бібліографія ред.
- Sergio Durante, Giulio Belli in «Dizionario Enciclopedico Universale della Musica e dei Musicisti», ed. UTET, Torino, ISBN 88-02-03930-5
- Anna Maria Monterosso Vacchelli, Giulio Belli in «Dizionario Biografico degli Italiani», Treccani
- Othmar Wessely-Walter Kreyszig, Giulio Belli in «New Grove Dictionary», ed. Stanley Sadie, London, Macmillan Publishers Ltd., 1980, ISBN 1-56159-174-2
Зовнішні посилання ред.
- Канцона на 3 - YouTube
- Ноти - ChoralWiki [Архівовано 19 березня 2013 у Wayback Machine.](англ.)