Джон Моубрей, 1-й граф Ноттінгем
Джон де Моубрей[1] (англ. John de Mowbray; 1 серпня 1365 — 12 січня 1383) — англійський аристократ, 5-й барон Моубрей і 6-й барон Сегрейв (з 1368 року), 1-й граф Ноттінгем (з 1377 року). Рано втративши батьків, став єдиним спадкоємцем двох баронських сімейств, але помер в 17 років бездітним.
| Джон Моубрей, 1-й граф Ноттінгем | ||
| ||
|---|---|---|
| 13 липня 1377 — 12 січня 1383 | ||
| Попередник: | титул створено | |
| Наступник: | титул повернувся до корони | |
| ||
| 1368 — 12 січня 1383 | ||
| Попередник: | Джон Моубрей | |
| Наступник: | Томас Моубрей | |
| ||
| до 9 жовтня 1368 — 12 січня 1383 | ||
| Попередник: | Елізабет Сегрейв | |
| Наступник: | Томас Моубрей | |
| Народження: |
1 серпня 1365 Епворт, Північний Лінкольншир, Йоркшир і Гамбер, Англія | |
| Смерть: |
12 лютого 1383 (17 років) Острів Аксгольмd, Королівство Англія | |
| Поховання: | Лондон | |
| Батько: | Джон Моубрей | |
| Мати: | Елізабет де Сегрейв | |
Життєпис ред.
Джон де Моубрей народився 1 серпня 1365 року в Епворті на острові Аксгольм в Лінкольнширі і був старшим сином Джона де Моубрея, 4-го барона Моубрей, і Елізабет Сегрейв, баронеси Сегрейв у своєму праві (suo jure)[2]. Він належав до знатного англонормандскому роду, засновник якого був соратником Вільгельма Завойовника. Джон перебував у близькій спорідненості з королівською династією: його бабка по батькові, Джоан, належала до Ланкастерської гілки Плантагенетів, а бабка по матері, Маргарет Норфолкська, була дочкою Томаса Бразертона — одного з синів короля Едуарда I. Через ці спорідненості Джон Гонт (син короля Едуарда III) називав Джона Моубрея «кузеном». У сім'ї 4-го барона Моубрей після Джона народилися ще один син Томас (згодом 1-й герцог Норфолк) і три сестри — Елеанора, Маргарет і Джоан[3].
Вже в 1368 році, у віці трьох років, Джон втратив батьків: його мати померла в Англії, а батько був убитий турками-османами поблизу Константинополя, на шляху до Святої землі. Дитина стала 5-м бароном Моубрей і 6-м бароном Сегрейв[4], успадкувавши великі володіння у низці англійських графств. При цьому материнський спадок виявилося досить скромним, через те, що істотна частина сімейних володінь залишилася за матір'ю Елізабет — Маргарет Норфолкською, яка померла тільки в 1399 році, переживши таким чином онука[5][6].
Опіку над юним бароном здійснювала з квітня 1372 його двоюрідна бабка Бланка Ланкастерська, баронеса Вейк (сестра Джоан Ланкастерської та вдова Томаса Вейка, 2-го барона Вейк з Лідделла). 23 квітня 1377 Джон був посвячений у лицарі разом зі своїми кузенами Річардом Бордоським (майбутнім королем Річардом II) і Генрі Болінгброком (майбутнім королем Генріхом IV)[2][7]. У день коронації Річарда II, 16 липня 1377, Моубрей отримав спеціально для нього створений титул графа Ноттінгем[2].
Джон Моубрей помер зовсім юним, до 12 лютого 1383 року, не встигнувши одружитися і залишити потомство. Він був похований у Лондоні. Титули барона Моубрей і Сегрейв перейшли до брата Джона Томаса[7], а титул графа Ноттінгем за відсутністю спадкоємців повернувся до корони, але 12 січня 1386 року був відтворений для Томаса[8].
Предки ред.
Примітки ред.
- ↑ Сучасна вимова — Моубрі.
- ↑ а б в Cokayne, 1936, p. 780.
- ↑ Richardson, 2011, p. 206—207.
- ↑ Cokayne, 1936, p. 384.
- ↑ Tait, 1894, p. 220.
- ↑ Archer, 2004.
- ↑ а б Richardson, 2011, p. 207.
- ↑ Cokayne, 1936, p. 780—781.
Література ред.
- Archer R. Mowbray, John (III), fourth Lord Mowbray (1340–1368) // Oxford Dictionary of National Biography. — 2004.
- Cokayne, George E. (1936). Gibbs, V. E. (ред.). The Complete Peerage of England, Scotland, Ireland, Great Britain and the United Kingdom: Extant, Extinct, or Dormant. Т. 9. London: St Catherine Press.
- Richardson D., Everingham K. Magna Carta Ancestry: A Study in Colonial and Medieval Families. — Salt Lake City : Genealogical Publishing Company, 2011. — 144996639X с. — ISBN 978-0806317595.
- Tait J. Mowbray, John de (d.1361) // Dictionary of National Biography. — 1894. — Т. 39. — С. 219—221.