Бланка Ланкастерська, баронеса Вейк
Бла́нка Ланка́стерська (англ. Blanche of Lancaster; близько 1305 — до 10 липня 1380) — англійська аристократка, дочка Генрі Плантагенета, 3-го графа Ланкастера та Матильди Чаворт, дружина Томаса Вейка, 2-го барона Вейка з Лідделла[1]. Залишилася бездітною, пережила чоловіка на 30 років. У 1350-х роках стався конфлікт між Бланкою та єпископом Ілі Томасом Лайлом, у якому суд став на бік баронеси.
| Бланка Ланкастерська англ. Blanche of Lancaster | ||
| ||
|---|---|---|
| 6 червня 1317 — 1349 | ||
| Народження: | близько 1305[1] | |
| Смерть: | до 10 липня 1380[1] | |
| Рід: | Плантагенети | |
| Батько: | Генрі Плантагенет, 3-й граф Ланкастер[en][1] | |
| Мати: | Матильда Чаворт[1] | |
| Шлюб: | Томас Вейк[en][1] | |
Життєпис ред.
Належала до молодшої гілки англійського королівського дому Плантагенетів. Друга дитина і старша дочка Генрі Плантагенета, 3-го графа Ланкастера і 3-го графа Лестера, онука короля Генріха III, від шлюбу з Матильдою (Мод) де Чаворт; всього в цьому шлюбі народилися шість дочок і один син. Бланка народилася приблизно 1305 року.
До 9 жовтня 1316 батько видав її без дозволу короля Едуарда II (свого двоюрідного брата) за Томаса Вейка — сина Джона Вейка, 1-го барона Вейка з Лідделла, і Джоан Фієнн[2]. Едуард, дізнавшись про це, розлютився, але пізніше пом'якшав і дозволив Вейку прийняти батьківську спадщину — чималі землі в Лінкольнширі й Камберленді та титул. Так Бланка стала баронесою Вейк із Лідделла[3].
У правління Едуарда III Томас Вейк увійшов до найближчого оточення короля і завжди мав його прихильність; це було пов'язано у тому числі й зі свояцтвом між Томасом та Едуардом, яке виникло завдяки шлюбу першого з Бланкою — троюрідною сестрою другого. Барон помер 1349 року. Бланка залишилася бездітною[2][3], а тому землі та титул Вейків перейшли до сестри Томаса та її нащадків, графів Кент. Баронеса як «вдовину частку» отримала в довічне володіння замок Бурн у Лінкольнширі та інші маєтки.
У наступні роки між нею і єпископом Ілі Томасом Лайлом стався конфлікт, який переріс у довгу й запеклу суперечку: люди єпископа грабували і спалювали маєтки, що належали Бланці, нападали на її васалів. Одного з останніх, Вільяма Голма, було вбито. Баронеса звернулася до королівського суду, той визнав Лайла винним у завданні їй серйозної шкоди і зобов'язав виплатити компенсацію[3][4].
У квітні 1372 баронеса отримала опіку над своїм троюрідним племінником, онуком Джоан Ланкастерської Джоном Моубреєм, і його великими володіннями, що включали землі Моубреїв і Сегрейвів[5].
Померла до 10 липня 1380 року. Похована в церкві Братів Менших у Стемфорді (Лінкольншир)[2].
Генеалогія ред.
Примітки ред.
- ↑ а б в г д е Lady Blanche of Lancaster. www.thepeerage.com. Процитовано 25 березня 2023.
- ↑ а б в Weir, 1999, p. 76.
- ↑ а б в Ormrod, 2004.
- ↑ Mortimer, 2008, p. 318.
- ↑ Cokayne, 1936, p. 780.
Література ред.
- Cokayne, George E. (1936). Gibbs, V. E. (ред.). The Complete Peerage of England, Scotland, Ireland, Great Britain and the United Kingdom: Extant, Extinct, or Dormant. Т. 9. London: St Catherine Press.
- Mortimer, I. (2008). The Perfect King The Life of Edward III, Father of the English Nation. London: Vintage Books. ISBN 978-0099527091.
- Ormrod W. Wake, Thomas, second Lord Wake (1298–1349) // Oxford Dictionary of National Biography. — 2004.
- Weir A. Britain's Royal Families: The Complete Genealogy. — London : The Bodley Head, 1999.