Джалебі
Джале́бі — десерт, популярний в Індії, на Близькому Сході та в Північній Африці. Являє собою нитки з тіста, приготованого з пшеничного борошна тонкого помелу, смажені у фритюрі з ґгі і политі цукровим сиропом (нерідко також трояндовою водою або соком лимона) [1].
 Джалебі в Ірані | |
| Тип | десерт |
|---|---|
| Походження | Близький Схід |
| Необхідні компоненти | Тісто, цукровий сироп |
| Зазвичай використовувані компоненти | Трояндова вода, сік лимона, шафран |
Джалебі може подаватися гарячим або холодним. Його поверхня карамелізована, що позитивно впливає на смак.
Аналогами джалебі за способом приготування є іспанські чуррос (іспанська кухня свого часу зазнала сильний арабський вплив), а також тюркський десерт чак-чак, і поширені в багатьох країнах, включаючи Україну, вергуни і мурашник. В Українських текстах джалебі іноді порівнюють з пончиками, проте пончик, навіть в українському варіанті — це пиріжок без начинки, цілком обсмажений у фритюрі, тоді як при приготуванні страв типу джалебі тісто тонкими струменями наливають у фритюр (власне джалебі, чуррос, імарті) або кидають туди невеликими шматками (вергуни).
Історія та сучасність ред.
Батьківщиною джалебі вважається Близький Схід, ймовірно саме це слово є адаптацією перського «залібія» або арабського «залабія» [1]. У XIII столітті Магомет-бен-Хасан-аль-Багдаді [en] вже згадує рецепт джалебі в своїй кулінарній книзі. До XV століття джалебі разом із загарбниками-персами проникло в Індію, де, втім, уже був дуже схожий десерт — імарті.
Для надання джалебі додаткових відтінків смаку в Ірані до них іноді додається шафран, а в Індії — кевра[en] (панданова вода). В Індії джалебі також нерідко подають з рабрі — індійським аналогом згущеного молока.
В арабів-християн це традиційне частування на свято Хрещення, у мусульман Ірану їх подають жебракам в Рамадан і вживають на свята [2]. В Афганістані їх їдять взимку з рибою [2].
Нині джалебі нерідко продаються на базарах і у вуличних торговців від Марокко до Бангладеш, найчастіше готуються просто при покупцях. Джалебі присвячені пісні, які звучать у декількох Боллівудських фільмах і композиція лондонського музиканта Four Tet.
Джавахарлал Неру використовує джалебі як метафору до приземленого розуміння релігії. Якщо вірянин хоче потрапити на небо, то він діє як маленька дитина, що хоче джалебі.[3]
Галерея ред.
-
Готові джалебі -
Процес приготування джалебі, Західна Бенгалія. -
Індійський десерт імарті відрізняється більшою товщиною смужок тіста. -
джалебі, подані з рабрі. -
Jaleebi - стара і традиційна їжа в Пакистані. Люди насолоджуються цим на релігійних та весільних святах.
Примітки ред.
- ↑ а б Oxford, 2014, с. 424.
- ↑ а б Oxford, 2014, с. 425.
- ↑ Неру, Джавахарлал (1977). Взгляд на всемирную историю. В трех томах. Том 1. Прогресс. — С.76
Посилання ред.
- The Oxford Companion to Food / Alan Davidson, Tom Jaine. — Oxford University Press, 2014. — С. 424-425. — ISBN 978-0- 19-967733-7.