Голод Роман Томич

український громадський і кооперативний діяч

Рома́н То́мич Го́лод (нар. 17 серпня 1905, с. Дмитровичі, Львівський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщинапом. 26 грудня 1966, Торонто, Канада) — український громадський і кооперативний діяч; до Другої світової війни керував сільськогосподарськими кооперативами у Львові; входив в ОУН, співпрацював із УЦК; пережив радянську та німецьку окупації, втік із німецького концтабору, а згодом емігрував у Канаду.

Голод Роман Томич
Прізвисько Фока
Народився 17 серпня 1905(1905-08-17)
Дмитровичі, Львівський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Долитавщина, Австро-Угорщина
Помер 26 грудня 1966(1966-12-26) (61 рік)
Торонто, Канада
Національність українці[1]
Діяльність керівник, редактор, енциклопедист
Alma mater Національний університет «Львівська політехніка»
Членство Пласт і Українська національна рада (1948—1992)
У шлюбі з Голод Марія-Анна
Діти Рената Голодd

Брав активну участь у житті української діаспори в Торонто: займався організацією «Пласту»; був членом Наукового товариства ім. Шевченка (НТШ) у Канаді та співорганізатором фонду підтримки європейського НТШ; входив до Української Національної Ради та був представником Енциклопедії українознавства в Канаді; редагував журнал «Листи до приятелів» та «Пластовий шлях».

Життєпис ред.

Освіта і кар'єра ред.

Роман Голод народився 17 серпня 1905 року в селі Дмитровичі біля Львова. 1932 року закінчив агрономічно-лісовий відділ Львівської політехніки у Дублянах. Протягом 1932—1939-х років працював у господарському товаристві «Сільський господар». Керував сільськогосподарськими кооперативами «Рій» (1937—1939), «Вовна», «Шовк» у Львові[2].

Під час Другої світової війни входив в ОУН[3] та співпрацював з Українським центральним комітетом у Кракові. 1941—1942 років працював в Укртресті у Вінниці, Житомирі та Києві. Тоді Цукроцентраль була одним із найбільших осередків ОУНівців[4]. Роман передавав цукор та ліки українцям, які їх потребували[5]. Згодом Романа заарештувало гестапо, його засудили до розстрілу та утримували в концентраційному таборі в Києві, у Бабиному Яру[3], проте він втік звідти та вибрався на волю[2]. 1942 року дружина Романа Марія-Анна Голод народила доньку Ренату[en] в місті Рогатин[6].

В еміграції ред.

Після Другої світової війни протягом 1946—1948 років викладав у Мюнхені в Українському технічно-господарському інституті та Українському вільному університеті. 1948 року емігрував у Канаду разом зі своєю дружиною — Марією-Анною Голод. Працював на науково-дослідницькій станції агрономічного відділу Альбертського та Торонтського університетів[2].

«Пласт» ред.

 
Роман Голод (зліва), тоді кошовий пластунів у Торонто, на чолі групи новаків під час літнього табору на Пластовій Січі, літо 1964

Від 1947 року — член куреня пластунів «Лісові Чорти», прізвисько — «Фока»[3]. Станичний в Едмонтоні, згодом кошевий та станичний (1957—1959[7]) у Торонто[8]. Співтворець «Лісової школи» — пластового міжкрайового вишкільного табору[3][9]. Обіймав посаду голови Крайової Пластової Ради та був членом Головної Пластової Ради та Головної Пластової Булави[8].

Громадська діяльність ред.

1949 року входив до першої Контрольної комісії Наукового товариства ім. Шевченка (НТШ) у Канаді[10]. 1962 року разом із К. Паліїв та М. Зеленою висунув ідею організувати фонд для підтримки європейського осередка Наукового товариства ім. Шевченка в місті Сарсель, Франція[2]. Велика рада Українського пластового союзу в Нью-Йорку одностайно схвалила цю ідею. Дії із підтримки європейського НТШ отримали назву «Акція „Сарсель“»[11]. Роман Голод брав активну участь в усіх формах «Акції „Сарсель“», зокрема у підготовчих працях для заснування Патронату[12].

Окрім того, Роман був членом Української Національної Ради та представником Енциклопедії українознавства в Канаді. У 1955—1965-х роках співредагував журнал «Листи до приятелів», у 1960—1966-х — «Пластовий шлях»[2]. Досліджував соціальні процеси в країнах колоніального типу[13].

Смерть та похорон ред.

Роман Голод помер 26 грудня 1966 року після кількох років затяжної хвороби[14]. Похований за пластовим звичаєм у присутності молодих скаутів. Біля його дому була почесна стійка пластунів в одностроях та з прапорами юнацьких куренів. На похороній службі в церкві були присутні близько 200 пластунів. Старші та пластуни-сеньйори несли домовину покійного. На похороні грав пластовий оркестр[15].

У некролозі журналу «Пластовий шлях» зазначено, що Роман до останніх днів інтенсивно займався справами «Енциклопедії українознавства». Його рідні та друзі віддали шану Роману, зібравши пожертви на «Енциклопедію»[14].

  На бажання Дружини нашого незабутнього Романа Голода члени Його рідні, приятелі, знайомі і друзі з куреня УПС «Лісові Чорти», разом 153 жертводавці, замість квітів на свіжу могилу Покійного склали пожертви на фонд Енциклопедії Українознавства в сумі 2324 доляри. Таким особливим способом гідно віддано Покійному останню шану, жертвуючи для справи, для якої Він майже повні два десятки років віддано трудився.  

— «Пластовий шлях», квітень 1967

Родина ред.

Примітки ред.

  1. https://diasporiana.org.ua/periodika/14018-plastoviy-shlyah-1967-ch-2-13/
  2. а б в г д Голод Роман Томич — Енциклопедія Сучасної України. esu.com.ua. Процитовано 3 грудня 2022.
  3. а б в г Барановський, Роман (1983). Лісові Чорти. Їх життя і буття 1922—1945 (вид. Ювілейний історично-мемуарний збірник в їх шістдесятиріччя). Вашингтон. с. 57, 218.
  4. Репресовані родичі Лесі Українки – Слово Просвіти (укр.). Процитовано 6 грудня 2022.
  5. Коваленко, Людмила (1967). Непохитний оптиміст (PDF). Листи до приятелів: 46—48.
  6. Голод Рената-Ольга Романівна — Енциклопедія Сучасної України. esu.com.ua. Процитовано 3 грудня 2022.
  7. Список Станичних від 1948 до тепер – Пласт Торонто (амер.). Процитовано 3 грудня 2022.
  8. а б Пластуни у Визвольних Змаганнях. diasporiana.org.ua. Diasporiana. Процитовано 4 грудня 2022.
  9. Історія Лісової Школи. lisovashkola.org. Процитовано 4 грудня 2022.
  10. Даревич, Дарія; Гузар, Ірина; Верига, Василь (1999). Ювілейний збірник наукових праць з нагоди 125-ліття НТШ і 50-ліття НТШ у Канаді. Торонто: Наукове товариство імені Шевченка у Канаді. с. 10. ISBN 0-9690239-6-0.
  11. Гнатишин, Оксана; Мороз, Мирослав (2015). Акція «Сарсель». encyclopedia.com.ua. Наукове товариство імені Шевченка. Процитовано 4 грудня 2022.
  12. Болюча втрата (PDF). Вісті із Сарселю. Наукове товариство імені Шевченка у Європі (8): 1. вересень 1967.
  13. Пясецький, Юрій (квітень 1966). Чи ми знаємо чого ми хочемо. Пластовий шлях. Торонто (ч. 2 (9)): 23.
  14. а б Пластовий шлях. – 1967. – Ч. 2(13). diasporiana.org.ua. Diasporiana. Процитовано 3 грудня 2022.
  15. Романко, Дмитро (березень 1967). Останнє прощання (PDF). Юнак (Ч. 3 (45)): 7.

Посилання ред.