Вікіпедія

Рогатин

місто в Івано-Франківській області (Україна)

Рогати́н — місто на Опіллі (власне Рогатинському Опіллі), над річкою Гнилою Липою, адміністративний центр Рогатинської міської об'єднаної територіальної громади, Івано-Франківського району Івано-Франківської області. Розташований за 61 км від Івано-Франківська (автошлях Н09), за 69 км від Львова (автошлях Н09), та за 82 км від Тернополя (автошлях М30, E50).

Рогатин
Герб Рогатина Прапор Рогатина
Площа Рогатина з пам'ятником Роксолані
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Івано-Франківська область
Район Івано-Франківський район
Громада Рогатинська міська громада
Засноване 1184
Магдебурзьке право 1415
Статус міста від 1939 року
Населення ▼ 7925 (01.01.2017)[1]
 - повне ▼ 7925 (01.01.2017)[1]
Площа 11,32 км²[2]
Густота населення 540 осіб/км²
Поштові індекси 77000
Телефонний код +380-3435
Координати 49°25′ пн. ш. 24°37′ сх. д.H G O
Висота над рівнем моря 258[3] м
Водойма р. Гнила Липа
Назва мешканців рогати́нець, рогати́нка, рогати́нці
День міста перша неділя серпня[4]
Відстань
Найближча залізнична станція Рогатин
До обл./респ. центру
 - залізницею 104[5] км
 - автошляхами 61,1 км
До Києва
 - автошляхами 535 км
Міська влада
Адреса 77000, Івано-Франківська обл., Івано-Франківський р-н, м. Рогатин, вул. Шевченка, 5
Вебсторінка сайт Рогатина

CMNS: Рогатин у Вікісховищі

Мапа
Рогатин. Карта розташування: Україна
Рогатин
Рогатин
Рогатин. Карта розташування: Івано-Франківська область
Рогатин
Рогатин
Мапа

Назва ред.

 
Рогатин на карті Себастьяна Мюнстера 1554 року

Походження назви міста невідоме. Існує легенда, за якою князь Осмомисл взяв із собою молоду дружину на полювання. Дружина заблукала і натрапила на великого оленя вогненної масті і побігла вслід за ним. Олень зник, а жінка знайшла князя і дружинників. На місці, де жінка зустріла оленя, згодом побудували замок навколо якого з часом й виникло місто. Ще одна версія про княжича Рога, який побудував на цьому місці колись місто (поставив тин), от і вийшло — Рога-тин, тобто місто Рогатин[джерело?].

Історія ред.

 
Церква Різдва Пресвятої Богородиці

Рогатин виник на місці поселення слов'янських племен, тут були знайдені предмети доби палеоліту та бронзи. У Х столітті територія Рогатина була у складі Київської Русі. В околицях міста археологи розкопали городища, датовані Х—XIII століттями з залишками валів і житлової забудови, знайдено фундамент церкви. Перша письмова згадка про Рогатин датується 1184 роком, коли поселення входило до Галицько-Волинського князівства під проводом князя Ярослава Осмомисла. У XII—XIII столітті Рогатином володіли українські бояри Рогатинські[6].

У 1340 році Галичину захопив польський король Казимир III.[джерело?] У 1366 році Рогатин згадується як фортеця. Намісник короля Людовика Угорського князь Владислав Опольський надав маєтність Рогатин (також замки Олесько, Тустань з їх волостями) для потреб недавно заснованої Галицької архидієцезії.[7]

 
Рогатин з пташиного польоту

Як місто Рогатин вперше згадується 1390 року в буллі Папи Боніфація IX Перемишльському єпископу РКЦ. У той час Рогатин входить до Галицького староства[джерело?], має представників у Галицькому сеймі, згодом у сеймі в Судовій Вишні.

У 1415 році галицький боярин Волчко Преслужич переніс Рогатин місце села Філіповичі та надав місту магдебурзьке право, починається його бурхливий розвиток. Включений до числа королівських володінь, Рогатин передавався в управління старостам (де-факто — орендарям).

Ян Длугош стверджував, що Богдан Рогатинський — дідич чи посідач Рогатина — підтримав князя Свидригайла у 1431 році, за що його маєтності король конфіскував та роздав своїм вірним прибічникам. Так польський шляхтич Миколай Парава з Любіна отримав Рогатин[8].

1433 року Миколай Парава (1443 року став галицьким старостою) від короля Польщі Казимира Ягеллончика отримав запис 200 гривень на Рогатині та 9-ти селах Галицького повіту[9]. У 1444 році Рогатином надалі управляв Міколай Параба з Любліна (або Парава з Любіна[10]).

1460 року король Казимир IV Ягеллончик подарував Рогатин роду Парайтів з Ходеча (Ходецьких). У той час Рогатин мав найтісніші торгові контакти з Жидачевом. У 1461 році Казимир IV дарує Рогатину право на проведення щорічних ярмарків. У 1490—1492 роках в Галичині спалахнуло селянське повстання під проводом Мухи[11]. Влітку 1490 року біля міста королівськими військами були розбиті основні сили повстанців, а залишки їх, на чолі з Мухою, відступили на Покуття в райони Коломиї і Снятина, а потім у ліси Північної Буковини. Наприкінці XV століття почались масові напади на Галичину і Поділля з боку Туреччини і Кримського ханства.

1509 року місто було здобуте, спалене військами молдавського господаря Богдана ІІІ Сліпого як помста за невдалі облоги фортець в Кам'янці-Подільському, Галичі, одним з командувачів оборони яких був дідич Рогатина Станіслав Ходецький[12].

1523 року сандомирський воєвода Отто Ходецький отримав в короля дозвіл проводити у Рогатині ярмарок кожної суботи від Пасхи до Хрещення святого Івана (24 червня). Після смерті Отто місто знову почало належати королю. Управляв ним староста Іван Боратинський.

У 1535 році польський король Сиґізмунд І підтвердив привілеї Рогатина, що сприяє становленню міста як важливого ремісничого і торговельного центру Галичини, і місто одержало герб із зображенням в центрі рога оленя і латинської букви R. Близько XVI століття почалася міграція євреїв із Сілезії, Польщі та Угорщини на Галичину, і в Рогатині утворилося єврейська громада.

У 1567 році у Рогатині був збудований дерев'яний замок. 1572 рік місто має 115 власників будинків, 18 піднаймачів і 36 громадян, які мешкають поза мурами.

У 1589 році Брати Юрій та Іван Рогатинці, сини Кузьми, домоглися права організувати в Рогатині при церкві Різдва Пресвятої Богородиці місцеве братство за взірцем Львівського Успенського братства, яке подарувало йому свій статут, допомогли відкрити при ньому школу, прислали зі Львова дяків-учителів. Також вони відкрили школу, де навчали іконописного мистецтва і 1642 року братство церкви власним коштом спорудило іконостас в церкві Різдва Пресвятої Богородиці.

1614 року міський маґістрат складався з 10 українців: Моль — бургомістр, Степан Пастернак, Яків Янович, Адрій Князівський — райці, Степан Коцан, Семен Котович, Сень Калинович, Федір Перебігайло, Яків Пекарський, Станіслав Презнінський — лавники. Магістрат підписувався під документами українською мовою[13].

У 1615 році під Рогатином відбулася битва між козаками та військом гетьмана Станіслава Жолкевського.

4 лютого 1630 року ротмістр Януш Венґрин з 200-ма солдатами вдерся до міста, 3 дні «розорював убогих людей», примушував до безплатної роботи «обухами, погрозами, побиттям». 1635 року «все поспільство» міста скаржилося до суду за цей «наїзд»[14]. В 1648—1653 роках місто постраждало від нападу військ Б.Хмельницького.

У 1670 році старостою міста став Зиґмунт Кароль Пшерембський, який разом з маршалком сейму у Судовій Вишні Адамом Миколаєм Сенявським активно розвиває місто. У 1765 році у Рогатині було 539 мешканців.

У 1772 році після поділу Речі Посполитої Рогатин у складі Золочівського циркулу Австро-Угорської імперії належить княгині Софії Любомирській (див. Любомирські). У 1798 році Рогатин перевели у Бережанський циркул. У 1810 році в Рогатині мешкає 1 282 євреї, а у 1857 році у Рогатині мешкає 5 101 осіб, з них десь 3 000 євреїв[15].

У 1849 році Рогатин стає центром Рогатинського повітового староства Галицького намісництва[16].

У 1897 році через Рогатин було проведено залізничну колію з Ходорова до Тернополя[17]. У 1878 році в Рогатині було збудовано бетонні водозбірники і проведено водопровід. В 1882 році була збудована коштом місцевого бюджету міська нормальна школа.

 
Мацева з єврейського цвинтаря

Енциклопедичний словник Ф. Брокгауза і І. Ефрона писав:
(рос.) Рогатин (пол. Rohatyn) }— город в австрийской провинции Галиции, на реке Гнилой Липе, впадающей в Днестр. Старинный замок князей Любомирских. Жителей (1890) 5616, главным образом евреи. Хмелеводство, производство сукон, торговля; близ города добывание гипса.
(укр.) Рогатин (пол. Rohatyn) — місто в австрійській провінції Галичини, на річці Гнілий Липі, яка впадає в Дністер. Старовинний замок князів Любомирських. Жителів (1890) 5616, головним чином євреї. Хмелярство, виробництво сукна, торгівля; поблизу міста добування гіпсу.

У 1904 році в околицях Рогатина під час військових маневрів військові лікарі звернули увагу на якість черченських вод, але громадська рада не погодилась на їхню промислову експлуатацію. У 1910 році у місті було 7 664 мешканці, з яких 3 254 євреї.

1909 року відкрито першу в Галичині Рогатинську українську гімназію, яка мала славетних вчителів та учнів — Антона Крушельницького, Івана Крип'якевича, Юліана Опільського, Дениса Лукіяновича, Романа Грицая, Миколу Чайковського, Бориса Кудрика та багатьох інших. У місті збереглося чимало пам'яток архітектури. Костьол св. Миколи, споруджений 1666 року, також неодноразово зазнавав реконструкції і потерпав від руйнувань та людського невігластва. Поруч із костьолом був споруджений пам'ятник польському поетові Адамові Міцкевичу, який після реконструкції площі був перенесений до храму з північного боку. На колишніх околицях міста Бабинці та Горішні Бабинці стоять дві надзвичайно красиві церкви — св. Миколая 1729 року побудови і св. Юра 1876 року.

Складна і суперечлива історія Рогатина увічнена багатьма меморіальними місцями, куди приїжджають поклонитися пам'яті своїх предків люди різних національностей — поляки, австрійці, німці, євреї. У Рогатині, більшість цвинтарів, братських могил, меморіалів, перетривавши радянські часи, залишилися несплюндрованими. Так, на одному із цвинтарів, майже поруч знаходяться братські могили січових стрільців (меморіал збудований 1929 року), пам'ятник полеглим польським жовнірам в українсько-польській війні 1919—1920 років (збудований 1998 р.), меморіал воякам УПА, братська могила воїнів, що полягли в Другій світовій війні. Варто згадати також цвинтар австрійських воїнів часів Першої світової війни біля Святодухівської церкви, а також єврейський цвинтар та меморіал в пам'ять про З 500 розстріляних євреїв у часи другої світової війни.

Під час Першої світові війни багато євреїв Рогатина евакуювалося до Австрії, Богемії, Моравії, де вони жили в евакуаційних таборах. У серпні 1914 року російські війська підпалили єврейський квартал та арештували і депортували до Росії 570 євреїв. У червні 1915 року місто відбили австрійці.

Період Західно-Української Народної Республіки ред.

У 1918—1919 роках проголошена Західноукраїнська Народна Республіка, і євреї почали повертатися до Рогатина і відбудовувати свої будинки. За ЗУНР рогатинські євреї притримувалися нейтралітету. Українська влада співпрацювала з єврейською міліцією і з «єврейським національним комітетом для захисту від воєнних лихоліть».

У червні 1919 року Рогатин опинився у складі складі Республіки Польща. У 1921 році у місті залишилося тільки 5 736 мешканців. У 1909—1939 роках в Рогатині діяла українська приватна гімназія «Рідної Школи», а у 1931—1939 роках в Рогатині була мала семінарія. У 1923—1924 роках в Рогатині виходив двомісячник «Рогатинець».

1 липня 1934 року частина забудови і земель села Залужжя загальною площею 244,6242 га передана до складу міста[18].

У 1939 році в Рогатині проживало 8100 мешканців (3000 українців, 1 750 поляків, 100 латинників, 3250 євреїв)[19].

У вересні 1939 року Рогатин, був окупований військами Радянського Союзу в результаті пакту Молотова — Ріббентропа.

У червні 1941 року під час другої світової війни Рогатин зайняли німці. Ними було розстріляно близько 3 000 євреїв Рогатина і ще 6000 з довколишніх сіл і Львівщини. 4 квітня 1942 Рогатин був включений в Бережанський район. Німці також посадили під арешт керівників і організаторів українських націоналістів, біля муру церкви Різдва Пресвятої Богородиці 13 грудня 1943 року гітлерівці прилюдно розстріляли 24-х українських націоналістів[20]. Адміністративно місто перебувало у складі крайсгауптманшафту Бережани.

З 1944 року Рогатин знову у складі СРСР. У місті діяла потужна мережа ОУН (б), яка чинила опір комуністичному режиму і депортації населення до Сибіру.

В складі Незалежної України ред.

З 1991 року місто у складі незалежної України.

24 жовтня 1999 року на центральній площі міста Рогатин відкрито пам`ятник Роксолані, котра ймовірно народилася в Рогатині. Автор скульптури львівський скульптор Роман Романович, архітектори Юрій Луговський та Орест Скоп [21].

Постановою № 184-VIII Верховної Ради України від 11 лютого 2015 року 600-річчя Рогатина відзначалось на державному рівні [22].

До 18 липня 2020 року Рогатин був адміністративним центром Рогатинського району. Район було ліквідовано в липні 2020 року в рамках адміністративної реформи України, яка скоротила кількість районів Івано-Франківської області до шести. Територія Рогатинського району була приєднана до Івано-Франківського району [23].

«Книги Якова», історичний роман нобелівської лауреатки Ольги Токарчук, починається в Рогатині в 1752 році [24].

Населення ред.

Національний склад ред.

 
Єврейські музиканти з Рогатина, 1912

У 1910 році понад 60% населення були євреї. Під час Другої світової війни німці вивезли та вбили 3500 їхніх представників.

Зміни населення
Рік Населення Зміна
1765 539 —
1857 5101 +846.4%
1890 5616 +10.1%
1910 7664 +36.5%
1921 5736 −25.2%
1990 9300 +62.1%
2001 8800 −5.4%
2017 7925 −9.9%
2022 7521 −5.1%
 
Єврейський цвинтар в Рогатині

Розподіл населення за національністю за даними перепису 2001 року[25]:ʼ

Національність Відсоток
українці 98,91 %
інші/не вказали 1,09 %

Мова ред.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[26][27]:

Мова Відсоток
українська 99,33 %
інші/не вказали 0,67 %

Освіта ред.

Пам'ятки культури і архітектури ред.

Збережені ред.

 
Дерев'яна Церква Святого Духа
 
Костел св. Миколая, XV—XVII ст.

Рогатинський жіночий монастир Преображення Господнього ред.

У XVII—XVIII століттях в одному з рогатинських передмість, при дорозі, яка вела до Підгороддя, функціонував жіночий монастир Преображення Господнього. Першу згадку про нього в джерелах нотуємо під 1616 рік. Цього року ігумен Видубицького монастиря о. Антоній (Грекович) записав черницям дідичний фільварок разом з іншими посілостями. Монахині вживали цю родинну власність ще перед виставленням донаційного документа. У акті дарування о. Грекович підкреслив, що обитель була заснована Марією (Греківною), його рідною сестрою, за дозволом церковної влади. У 1733 році старанням міщан та ігумені Рогатинського монастиря Євпраксії (Злоховської) була збудована нова дерев'яна церква Преображення Господнього. У 1768 році обитель була закрита, а монастирські ґрунти були приєднані до міської церкви. Церковна будівля була перенесена до с. Дрищів (нині — Надрічне) на Бережанщині.

Єврейська спадщина ред.

Деякі документи свідчать, що в 1792 році в Рогатині була дерев'яна синагога, однак у переліку будівель, складеному австрійськими чиновниками в 1826 році, записано вже про цегляну синагогу. В одному записі із засідань міської ради присутня інформація, що в 1867 році почалося будівництво нової синагоги. Проте будівництво затягнулося через погане управління. Синагога була побудована в 1904—1910 роки, коли головою єврейської громади в Рогатині став Альтер Вайдманн. Її декоративні настінні розписи були одними з найкрасивіших в Галичині. Синагога розташована в північно-східній частині центру міста (вул. Валова 3). Побудована у формі прямокутника з цегли, тинькована. Крита дерев'яною стелею. Збереглися декоративні фрески. Атріум викладений керамічною плиткою[30].

У міжвоєнні роки сіоністським лідером Рогатина був доктор Пінхас Стерн. В цей період спільнота відбудовувала синагогу, зруйновану під час війни, та отримала землю для нового кладовища. Єврейська політична партія брала участь у муніципальних виборах. У 1927 році партія отримала 16 з 48 місць. Заступник мера міста був обраний доктор Ґльдшлаґ[30].

Втрачені ред.

 
Будинок синагоги

Підприємства і заклади ред.

Музеї ред.

Транспорт ред.

Місто є перехрестям автошляхів міжнародного, державного та регіонального значення — М30, E50, Н09 та Т 1417. Рогатин очікує повноцінної об'їзної дороги, яку розпочали будувати ще за часів СРСР. Кілька десятків років мешканці міста потерпають через транзитний транспорт, який курсує центром міста[32]. Проте функціює об'їзд автошляху E50.

У місті діє залізнична станція Рогатин Тернопільської дирекції Львівської залізниці.

Рогатин в культурі ред.

  • «Книги Якова», історичний роман нобелівської лауреатки Ольги Токарчук, починається в Рогатині в 1752 році [24].
  • З Рогатина походить Руда Соня — героїня оповідання Роберта Е. Говарда «Тінь грифа» (1934), вільного прототипу коміксу та фільму «Руда Соня».

Спорт ред.

В 1920-ті роки було засновано футбольну команду Polonia-Strzelec Rohatyn.

В 1940-х місцевий футбольний клуб називався "Колос" Рогатин. В 1990-х клуб носив назву «Роксоляна» Рогатин, а з 1994-го «Опілля» Рогатин. В 1999 знову перейменовано в «Техно-Центр» Рогатин і у 2005 розформвовано. Згодом відновлений як ФК "Рогатин". У 2009 році клуб піднявся до першої ліги чемпіонату району. У дебютному сезоні 2010 року виграв чемпіонат району. У березні 2011 року в ЗМІ з'явилася інформація про участь команди у другій лізі ланцюгового чемпіонату, але з фінансових причин вона залишилася в поточній лізі.

Відомі особистості ред.

Народилися ред.

Пов'язані з містом ред.

Парламентські посли від Рогатина ред.

Рогатинські старости ред.

Рогатинські бурмістри ред.

Всенародно обрані міські голови за Незалежної України:

Учасники Російсько-української війни ред.

Примітки ред.

  1. ↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
  2. ↑ [1]
  3. ↑ Прогноз погоди в м. Рогатин
  4. ↑ Місто Рогатин АМУ. Архів оригіналу за 25 травня 2009. Процитовано 9 жовтня 2008.
  5. ↑ Облікова картка
  6. ↑ Рогатин — Подорожі по Україні
  7. ↑ Грушевський М. Історія України-Руси. — Т. V. — С. 429.
  8. ↑ Wiśniewski J. Parawa Mikołaj z Lubina h. Ogończyk // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1980. — T. XXV/2, zeszyt 105. — S. 198. (пол.)
  9. ↑ Pociecha J. Chodecki Stanisław, h. Powała (†1474) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków: PAU, 1937. — T. III/1, zeszyt 11. — S. 351. (пол.)
  10. ↑ Chodeccy (01) [Архівовано 27 вересня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)
  11. ↑ Велика Історія України. — Литовсько-Українська Держава
  12. ↑ Pociecha J. Chodecki Stanisław, h. Powała (†1529) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków: PAU, 1937. — T. III/1, zeszyt 11. — S. 352. (пол.)
  13. ↑ Грабовецький В. Західно-Українські землі… — С. 42.
  14. ↑ Грабовецький В. Західно-Українські землі… — С. 32.
  15. ↑ Рогатин — незалежний культурологічний часопис «Ї» -Гебрейський Усе-Світ Галичини
  16. ↑ Архіви в Україні: Місцеві державні архіви України
  17. ↑ Історія залізниці на Тернопільщині. Архів оригіналу за 23 лютого 2018. Процитовано 15 лютого 2018.
  18. ↑ Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 25 czerwca 1934 r. wydane w porozumieniu z Ministrem Sprawiedliwości o zmianie granic miasta Rohatyna w powiecie rohatyńskim, województwie stanisławowskiem. Dz.U. 1934 nr 56 poz. 499 (пол.)
  19. ↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — С. 66.
  20. ↑ У Другу світову війну у Рогатині розстріляли майже дев'ять тисяч євреїв
  21. ↑ 18 років тому в Рогатині встановили єдиний пам'ятник Роксолані (фото).
  22. ↑ Політика // Голос України. — К., 2015. — № 29 (6033) (18 лютого). — С. 4.
  23. ↑ Про утворення та ліквідацію районів.
  24. ↑ а б Tokarczuk, Olga (Jan 31, 2023). The Books of Jacob. Translated by Croft, Jennifer. Penguin Random House. ISBN 9780593087503.
  25. ↑ Національний склад міст України за переписом 2001 року — datatowel.in.ua
  26. ↑ Рідна мова населення міст України за переписом 2001 року — datatowel.in.ua
  27. ↑ Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  28. ↑ Офіційний сайт церкви. Архів оригіналу за 15 листопада 2012. Процитовано 11 липня 2010.
  29. ↑ Рогатинська гімназія імені Володимира Великого
  30. ↑ а б Рогатин. Карта історико-культурної спадщини.
  31. ↑ Борис Явір-Іскра Старий Рогатин і загадкові городища
  32. ↑ Об'їзд в Рогатині
  33. ↑ Рогатинець Юрій // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1964. — Т. 7, кн. XIII : Літери Риз — Се. — С. 1606. — 1000 екз.
  34. ↑ Сас П. Грекович Антоній // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 190—191. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.
  35. ↑ Іванців Я. С. Леськів Леся Северинівна // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2016. — Т. 17 : Лег — Лощ. — С. 114. — ISBN 978-966-02-7999-5.
  36. ↑ Dukes of Lithuania. Gedyminas (англ.)
  37. ↑ Niesiecki К. Korona polska przy złotej wolności starożytnymi wszystkich katedr, prowincji i rycerstwa klejnotami… ozdobiona, potomnym zaś wiekom na zaszczyt i nieśmiertelną sławę pamiętnych w tej ojczyźnie synów podana… [Архівовано 2014-08-11 у Wayback Machine.] — Lwów, 1738. — Т. 2. — S. 307. (пол.)
  38. ↑ Рогатинська легенда: що відомо про дружину султана Роксолану - ifrankivchanyn.com. ifrankivchanyn.com (укр.). Процитовано 30 квітня 2021.
  39. ↑ Чорновол І. 199 депутатів Галицького сейму… — С. 130.
  40. ↑ Літопис УПА. Нова серія. — Київ — Торонто, 2010. — Т. 14. — С. 55.
  41. ↑ Чорновол І. 199 депутатів Галицького сейму… — С. 107; 127.
  42. ↑ Józef Bielski z Olbrachcic h. Jelita (ID: 1.881.87)
  43. ↑ Sypayłłówna M. Boratyński Piotr, h. Korczak (1509—1558) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Polska Akademia Umiejętności, Skład Główny w Księgarniach Gebethnera i Wolffa, 1936. — T. II/1, zeszyt 1. — Beyzym Jan — Brownsford Marja. — S. 310. (пол.)
  44. ↑ Sypayłłówna M. Boratyński Piotr, h. Korczak (1509—1558) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Polska Akademia Umiejętności, Skład Główny w Księgarniach Gebethnera i Wolffa, 1936. — T. II/1, zeszyt 1. — Beyzym Jan — Brownsford Marja. — S. 311. (пол.)
  45. ↑ Majewski W. Ostroróg Mikołaj h. Nałęcz (1593—1651) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1979. — Tom XXIV/3, zeszyt 102. — S. 518. (пол.)
  46. ↑ Potoccy (02) [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
  47. ↑ Rohatyn… — S. 693.
  48. ↑ Sieniawscy (01) [Архівовано 6 січня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
  49. ↑ На Донеччині загинув старший матрос з Івано-Франківщини Ярослав Залипка.

Джерела та література ред.

Посилання ред.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Рогатин
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Рогатин&oldid=42309393