Гобелени мануфактури Бове

Гобелени мануфактури Бове
	49°25′28″ пн. ш. 2°05′13″ сх. д. / 49.42447253039766508° пн. ш. 2.08715978468715990° сх. д.Координати: 49°25′28″ пн. ш. 2°05′13″ сх. д. / 49.42447253039766508° пн. ш. 2.08715978468715990° сх. д.
Тип	tapestry manufactoryd і Royal Manufactory (France)d
Засновано	1664
Засновник(и)	Жан-Батист Кольбер
Штаб-квартира	Бове; Франція і Королівство Франція
Адреса	24 rue Henri-Brispot
Продукція	гобелен
	Гобелени мануфактури Бове у Вікісховищі

Гобелени мануфактури Бове (фр. Beauvais tapestry) — уславлені декоративні килими, котрі виготовляли на мануфактурі в місті Бове, Франція.

Історія наприкінці 17 ст. ред.

Килимарська мануфактура у Бове була заснована королівським міністром Кольбером у 1664 році. На відміну від інших мануфактур — виробництво у Бове завжди було приватним, а не державним. Первісно ним володів Луї Гінар, негоціант, підприємець і знавець справи, уродженець міста Бове. 1688 року він не упорався і за борги був арештований. Мануфактура і виробництво перейшли до Філіпа Бегальє, фламандця за походженням з міста Оденарде, що володів майстернями у традиційному центрі килимарства у Терне, 53 милі від міста Брюссель.

Серед виробів цього періоду — гобелени за картонами Рафаеля Санті, гобелени з сільськими сценами за зразками, що нагадували картини Давида Тенірса молодшого. Головували серед виробів кінця 17 с. килими з гротесками, за котрими розпізнавали вироби мануфактури.

По смерті Філіпа Бегальє 1705 року, мануфактура перейшла до його дружини та сина. 1711 року у мануфактури вже були нові володарі брати Filleul.

Гобелени за часів художника Удрі ред.

Гобелен за картоном Жана-Батіста Удрі. Мануфактура Бове.

Серед замовників художника опинився впливовий Луї Фагон (1680-1744), інтендант фінансів, котрий доручив Удрі декорування власного палацу в місті Ванв - арабесками, квітами та птахами. Декор сподобався і Удрі отримав запрошення на працю в місто Бове для відродження мануфактури гобеленів. Як відомо, мануфактура пережила недовгий розквіт ще за часів і підтримки міністра Кольбера (1619—1683).

Відтепер виробництво килимів і тканин для меблів пожвавилось. На мануфактурі з 1734 року працював сам Жан-Батіст Удрі та його помічник Беньє́. До кінця 1730-х років Удрі працював над створенням картонів для виробництва декоративних гобеленів. Удрі започаткував також навчання нових майстрів на мануфактурі.

До створення картонів для виробництва гобеленів був залучений модний художник Франсуа Буше ( серії «Історія Психеї», «Кохання богів Олімпа»). Килими за картонами Франсуа Буше мали популярність серед аристократів і відомі як килими Буше-Бове.

За часів Жана-Батіста Удрі мануфактура працювала не тільки на ринок і вельмож Франції, а і на замови вельмож і королівських родин Західної Європи. Серед виробів цього періоду — тканини для меблів, вердюри (килими з пейзажами і зеленими рослинами), арабесками і переважно фантазійними сюжетами (шинуазрі, історія Дон Кіхота, «Метаморфози» Овідія, сцени з комедій Мольєра тощо).

1739 року вперше готові килими мануфактури Бове були показані на виставці в Паризькому Салоні.

На зламі 18-19 ст. ред.

«Мадам Дантон з сином», з оригіналу худ. Буальї (?), мануфактура Бове. Палац Мезон-Лафіт, Франція.

У рік початку французької революції (1789) на мануфактурі у Бове працювали декілька сотень працівників. Виробництво скоротилось, позаяк країну покинула більшість аристократів, головних замовників і споживачів виробів мануфактури. За наказом новітнього диктатора Франції Наполеона Бонапарта від 8 жовтня 1804 року мануфактуру зробили державним підприємством.

В 19 столітті мануфактура пережила занепад, повторюючи стародавні зразки. Гобелени цього періоду втрачали притаманні килимоткацтву якості і копіювали твори живопису. Це лише підсилювало занепад виробництва.

Відродження і розвиток у 20 столітті ред.

Відродження виробництва гобеленів у Бове відбулося у 1920-1930 рр. під керівництвом нового директора Жана Аяльбера ( Jean Ajalbert ). Він замовив картони для нових гобеленів черзі уславлених французьких художників, серед котрих були Рауль Дюфі, Анрі Матісс, Пабло Пікассо, Ле Корбюзьє та інші.

1940 року, після початку 2-ї світової війни, місто Бове постраждало від бомбардувань, були порушені майстерні гобеленів. Виробництво, верстати, майстрів і сировину вимушено перевели у Париж.

1976 року з ініціативи міністра культури Андре Мальро у Бове відкрили Національну виставку гобеленів, розташовану неподалік від катедрального собору міста. Виставка має постійну експозицію килимів від доби середньовіччя до сьогодення. Відбуваються також тимчасові виставки.

Галерея вибраних творів ред.

Картон Берена. Гобелен мануфактури Бове, 1698 р.

Килим з гротесками, Кронборг
Бельгійська королівська колекція меблів з тканинами Бове
«Китайський танок», гобелен за картоном Франсуа Буше, 1742 р., Музей красних мистецтв, Безансон.

Джерела ред.

Roger-Armand Weigert, French Tapestry (London: Faber and Faber) 1962
Edith A. Standen, "The 'Amours des Dieux': A Series of Beauvais Tapestries after Boucher" Metropolitan Museum Journal 19 (1984, pp. 63-84)
Kathryn B. Hiesinger, "The sources of François Boucher's Psyché tapestries," The Philadelphia Museum of Art Bulletin 72 (1976), pp 7-23.

Посилання ред.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Гобелени мануфактури Бове