Вікіпедія

Брюссель

столиця Бельгії і Фландрії, де-факто столиця Європейського Союзу

Брюссе́ль (фр. Bruxelles [bʁysɛl] ( прослухати) або [bʁyksɛl], нід. Brussel [ˈbrʏsəl] ( прослухати)) — найбільша комуна та історичний центр Брюссельського столичного регіону. Де-факто столиця Європейського Союзу і центр найбільшої міської агломерації країни.

Брюссель
Bruxelles
Brussel
—  Комуна  —
Місто Брюссель
Ville de Bruxelles
Stad Brussel
Гран-Плас — центральна площа міста
Гран-Плас — центральна площа міста
Гран-Плас — центральна площа міста
Прапор
Прапор		 Герб Брюссель }}}
Герб
Координати: 50°51′ пн. ш. 4°21′ сх. д. / 50.850° пн. ш. 4.350° сх. д. / 50.850; 4.350
Країна Бельгія Бельгія
Регіон Брюссельський столичний регіон
Округ Брюссель-Столиця
Населене Близько 580 року
Засноване 979 рік
Уряд
 - мер Філіпп Клоз
Площа
 - Комуна 32,61 км²
Висота над р.м. 13 м 
Населення (1 січня 2014 року)
 - Комуна 168 230
 - Густота 5159/км²
 - Агломерація ▲1 831 742
Часовий пояс CET (UTC+1)
 - Літній час CEST (UTC+2)
Поштовий код 1000—1130
Телефонний код(и) 02
Вебсайт: www.brucity.be
Розташування Брюссель
Розташування Брюсселя на мапі Брюссельського столичного регіону
Розташування Брюсселя на мапі Брюссельського столичного регіону
Брюссель. Карта розташування: Бельгія
Брюссель
Брюссель
Розташування міста на мапі Бельгії
Мапа
Ця стаття про громаду Брюссельського столичного регіону. Про інші значення див. Брюссель (значення).

Назва міста походить від давньонідерландського bruocsela — «селище на болоті».

Цифра сім — знаменна для Брюсселя: сім пагорбів, сім доріг ведуть у місто, вся влада була закріплена за сімома знатними родами, сім тварин охороняють головну площу міста Гроте-Маркт (французькою Ґран-Плас); за нідерландською версією назви міста — сім літер, сім епох, сім кілець розвитку, сім підмурків лежать в основі міста: епоха герцогів Брабантських, епоха іспанських Габсбурґів (1482–1713), епоха австрійських Габсбурґів (1713–1794), епоха Франції (1794–1814), епоха Нідерландів (1815–1830), і, нарешті, епоха теперішньої Бельгії (з 1830 року — року заснування держави).

В середині XX ст. місто стало важливим культурним і міжнародним центром. У ньому містяться штаб-квартира військово-політичного блоку НАТО, Ради Європейського Союзу (ЄС) та інших міжнародних організацій.

Географія ред.

 
П'ятикутник — історичне ядро Брюсселя (карта 1837 року).

Громада Брюсселя має неправильну форму і складається з трьох частин: широкої північної, вузької центральної і ще вужчої південної. Північна частина Брюсселя включає район Лакен, де розташована королівська резиденція — Лакенський палац. До 1921 року Лакен був самостійною комуною.

Історичне ядро міста утворює п'ятикутник бульварів, прокладених на місці колишніх оборонних споруд. Південний протуберанець — авеню Луїзи.

Брюссель стоїть на річці Сенні, однак у межах міста її практично не видно, оскільки річка була перекрита бельгійськими інженерами під керівництвом Анрі Мо в період урбанізації (друга половина XIX століття).

Клімат ред.

Клімат Брюсселя — помірний морський. Морські повітряні маси, що утворюються над Північним морем, розташованим неподілк, зумовлюють невеликі амплітуди добової та річної температури і високу відносну вологість повітря. Найспекотнішими місяцями є липень і серпень з середньою температурою 17,0 °C, найхолоднішим — січень із середнім мінімумом в 2,5 °C. Середньорічна температура становить 9,7 °C. Кількість годин сонячного світла на рік — 1585.

Для морського клімату типово велика кількість опадів. Так, за рік в Брюсселі випадають 821 мм опадів, найбільша кількість (по 79 мм) — в листопаді та грудні.

Історія ред.

Виникнення ред.

Назва міста походить від слів bruoc (старонідерландською «болото») і sella (старонідерландською «поселення») і означає буквально «селище на болоті». За легендою Брюссель був заснований в VI столітті Святим Гориком (або Сен-Жері). Проте перша згадка про селище Bruocsella зустрічається лише в 996 році в грамоті Оттона Великого. З 977 по 979 рік Карл Нижньолотарінзький побудував фортецю і каплицю на острові на річці Сенні, що стало першим кроком у розвитку міста. Брюссельський собор був присвячений Святій Гудулі, покровительці Бельгії. У XI столітті було споруджено перший міський мур.

Середньовіччя ред.

У 1430 герцог Бургундський Філіп III Добрий одержав у спадок герцогство Брабант і зробив Брюссель столицею Бургундії. В цей час йде будівництво ратуші і перших будинків на Гран-плас. Відбувається розквіт економіки, ремесел і мистецтв; скульптори, килимарі і ювеліри охоче поселяються в місті. У тому числі у Брюсселі знаходять притулок художники Пітер Брейгель старший та Рогір ван дер Вейден.

У 1477 онука Філіпа Доброго, Марія Бургундська, виходить заміж за майбутнього імператора Священної Римської імперії Максиміліана I, і Брабант переходить під правління Габсбургів. Їхня донька Маргарита Австрійська тимчасово переносить резиденцію в Мехелен, але після 1531 року Брюссель знову стає столицею Бургундії.

Після смерті Карла V під час правління його сина Філіппа II велика частина сучасної Бельгії стає частиною Південних Нідерландів. При Філіппі відбувається повстання проти іспанських правителів, у тому числі під проводом графа Егмонта і графа Горна, які були публічно страчені. Під час правління іспанця Фернандо Альвареса де Толедо були жорстоко переслідувані протестанти. Репресії призвели до того, що місто почала залишати інтелектуальна еліта (в основному виїздили до Амстердама), що в свою чергу призвело до економічного занепаду Брюсселя.

Брюссель після Тридцятилітньої війни ред.

 
Геркулес Сегерс. Вид Брюсселя, 1625

За Вестфальським миром, що поклав край війні в 1648 році, північна частина Нідерландів була визнана незалежною, у той час як південна частина разом з Брюсселем залишилася під правлінням іспанців. У другій половині XVII століття за Людовіка XIV Франція намагається зайняти панівне становище в Європі. Французькі війська завойовують Ено і Західну Фландрію.

У 1695 брюссельський Гранд-плас протягом трьох днів був обстріляний артилерією і майже повністю зруйнований. За Рейсвейкським миром від 1697 року французи повинні були покинути бельгійські території. У ході Війни за іспанську спадщину (1701—1714) панування над Південними Нідерландами (разом з тим і над Брюсселем) перейняли представники Габсбургів з Австрії.

Боротьба за незалежність ред.

 
Бельгійська революція 1830 року в Брюсселі

У 1789 році внаслідок Брабантського повстання вдається на короткий час домогтися незалежності від панування Габсбургів під час правління Йосифа II, поки в 1794 році території не були захоплені військами Французької республіки. Французьке панування було закінчене в 1815 році після поразки Наполеонівських військ у битві при Ватерлоо, що знаходиться за 15 км на південь від Брюсселя. На Віденському конгресі 1814—1815 було вирішено об'єднати Південні Нідерланди з Північними під правлінням Віллема I.

Ліберальна еліта католицьких Південних Нідерландів, яка лінгвістично, культурно і політично була орієнтована на Францію, а також католицьке духівництво відчували себе ущемленими в сфері державного правління, освіти та економічного розвитку в порівнянні з переважно протестантською нідерландськомовною Північчю. Через деякий час Бельгійська революція призводить до відділення Бельгії від Об'єднаного королівства Нідерландів та утворення Бельгійського королівства. Найбільш могутні держави того часу — Англія, Пруссія, Австрія і Росія — були зацікавлені в мирному вирішенні конфлікту і проголосили на Лондонській конференції 1830 року незалежність нової держави. Брюссель стає столицею королівства, а Леопольд I — першим королем Бельгії з формою правління конституційна монархія.

Новий час ред.

Завдяки статусу столиці держави й підйому економіки Бельгії в епоху індустріалізації (XIX століття), Брюссель стає дедалі привабливішим місцем. Населення зростає швидкими темпами, не в останню чергу за рахунок іммігрантів з Валлонії та Франції. Історичне ядро міста об'єднується з колишніми сільськими комунами у конгломерат, виростають нові квартали, каналізується Сенна. В цей час будуються такі будинки, як монументальний Палац правосуддя, біржа, королівський палац, тріумфальна арка і знамениті будівлі в стилі модерн (наприклад, будівлі Віктора Орта).

Хоча Бельгія і стала жертвою агресивної політики Німеччини під час обох Світових воєн, Брюссель не зазнав значних руйнувань. Завдяки цьому архітектура і вулиці Брюсселя до 60-х років (а частково і в наші дні) залишалися такими ж, як і за часів заснування міста. Проте вже в 30-х роках було проведено залізничне сполучення між Північним і Центральним вокзалами через центр міста.

Давній конфлікт між фламандським, нідерландомовним, і валлонським, франкомовним, населенням призводить до того, що в у 1932–1938 роках Брюссель стає двомовним: назви вулиць, станцій громадського транспорту і муніципалітетів дублюються двома мовами. Під впливом розвиненішої у той час Валлонії місто дедалі більше стає франкомовним, нідерландська мова, що раніше домінувала, відходить на другий план. Також і в архітектурі домінує французький стиль.

Після Другої світової війни Брюссель завойовує дедалі більше міжнародне значення: в 1958 році тут засновано Європейське економічне співтовариство (попередник Європейського союзу). Цього ж року в Брюсселі відбулася Всесвітня виставка, для якої був побудований Атоміум. У 1967 році з Парижа до Брюсселя переїздить НАТО.

Виданий у 1953 році закон, за яким витрати за знесення старих будинків оплачуються державою, негативно позначається на зовнішньому вигляді міста: зноситься невиправдано велика кількість старих будинків і кварталів, а отримані території забудовуються висотними будинками. Деякі архітектори вважають, що Брюссель більше постраждав від модернізації в 60-х роках, ніж від воєн. Така модернізація, що супроводжується масовим зносом історичних кварталів, отримала назву «брюсселізація».

Населення ред.

В комуні за даними на 1 січня 2011 року проживало 163210 осіб, при щільності населення 5000 осіб / км ². З всього населення комуни 107629 людей (65,95 %) мали бельгійське походження і 55581 людина (34,05 %) були іноземцями, з яких 31828 людей походили з країн Євросоюзу, 23753 людини — з інших країн світу. Всього в комуні у 2011 році проживали представники майже 160 країн світу. З всіх іноземців 88 людей мали статус політичних біженців.[1]

Населення комуни Брюссель з 1990 по 2011 рік
Рік 1990 1995 2000 2005 2007 2008 2009 2010 2011
Населення 136706 135681 133895 142853 145917 148837 153377 157673 163210
Джерело: Населення Бельгії у 1990—2011 роках. на сайті Головної дирекції статистики і економічної інформації уряду Бельгії.

Демографічні дані ред.

Найшвидше населення Брюсселя збільшувалося в період урбанізації в XIX — початку XX століть: за одне століття чисельність населення зросла вдвічі — з 98 000 в 1830 році до 200 433 чоловік в 1930 році. Пік чисельності населення був пройдений у 1930 році, з тих пір населення міста зменшувалося, і в останні 30 років тримається на рівні 140 000 чоловік з невеликими коливаннями.

У 2007 році коефіцієнт народжуваності становив 17,4, коефіцієнт смертності — 8,8. Таким чином природний приріст населення склав +8,6, а загальний +17,1, що є досить високим показником для Європи.

Статевий склад населення міста однорідний — в Брюсселі проживають 50,18 % чоловіків і 49,82 % жінок. Половина всього брюссельського населення (51,6 %) не одружена / неодружені.

Етнічний склад ред.

Унаслідок розміщення в Брюсселі установ Європейського союзу, НАТО та інших міжнародних організацій, більше третини населення (34,05 %) міста є іноземцями. Через масову імміграцію різних груп населення в місто, як з інших регіонів Бельгії, так і з-за кордону, основний поділ населення в Брюсселі проходить у мовній, а не в етнічній площині. Все населення умовно поділяється на франкофонів, нідерландофонов і алофонів, більшість з яких схильна до асиміляції у франкомовне середовище.

Склад населення комуни Брюссель за країнами походження в різні роки станом на 1 січня.
Країна походження 2001[2] 2003[3] 2004[4] 2005[5] 2006[6] 2011[1]
Албанія н. д. н. д. н. д. н. д. н. д. 330
Алжир 265 310 350 384 379 571
Бельгія 93441 99146 100425 102340 103302 107629
Болгарія н. д. н. д. н. д. 129 188 924
Бразилія 80 106 126 127 144 381
Велика Британія 1350 1424 1429 1389 1349 1336
Гвінея н. д. н. д. н. д. н. д. н. д. 837
Греція 1522 1491 1519 1484 1404 1296
Дем. Респ. Конго 982 995 1157 1140 1135 1731
Еквадор н. д. н. д. н. д. н. д. н. д. 366
Індія 116 166 178 172 199 589
Ірландія 290 276 280 283 279 301
Іспанія 3301 3258 3170 3120 2997 3331
Італія 3781 3761 3681 3574 3526 3779
Камерун 186 200 205 199 196 474
Китай 142 279 295 301 325 461
Марокко 11669 9192 8835 8504 8327 8387
Нідерланди 830 944 990 1033 1079 1501
Німеччина 943 1032 1099 1152 1223 1425
Польща 324 570 689 924 1340 3039
Португалія 1408 1304 1310 1332 1291 1502
Рос. Федерація 73 113 134 150 161 315
Румунія 112 282 378 430 689 3683
США 455 507 483 483 443 553
Туреччина 1989 1546 1526 1523 1566 1557
Україна н. д. н. д. н. д. н. д. н. д. 157
Франція 4732 4998 5143 5166 5209 7403
Швеція 402 405 396 377 366 387
Інші 6002 7196 7514 7137 7667 8965
Разом 134395 139501 141312 142853 144784 163210
Примітки. 1. н. д. — немає данних. 2. В таблиці окрім України представлені лише ті країни, кількість вихідців з яких в населенні комуни станом на 2011 рік становила понад 300 осіб.

Субурбанізація ред.

З початку ХХ століття, і особливо з другої його половини, корінне населення Брюсселя — в основному франкофони, активно переміщаються та мігрують до спальних приміських муніципалітетів, що є частиною нідерландомовної провінції Фламандський Брабант. Вивільнені квартали старого міста займають в основному вихідці з країн третього світу та колишніх французьких і бельгійських колоній — Конго, Марокко, Туреччина та ін. Фламандці дуже гостро реагують на процес франкизації як самого Брюсселя, так і всієї Брюссельської периферії. Між франко- і нідерландськомовними громадами не одне десятиліття відбуваються гострі конфлікти. Спроби деексклавізації Брюсселя успіхом поки не увінчалися.

Мови ред.

Див. також Франкізація Брюсселя

 
Двомовність у Брюсселі

Брюссельський столичний округ є єдиним офіційно двомовним регіоном країни. Офіційно рівноправними в органах адміністрації визнані французька і нідерландська мови. Крім цього в столиці та прилеглих до неї регіонах мають поширення багато інших мов недавніх іммігрантів. Більшість населення міста (56 % за опитуваннями 2006 року) вважає рідною французьку, близько 7 % — нідерландську мову, інші 37 % говорять двома і більше мовами залежно від обставин, кварталу і т. д. Роль лінгва-франка виконує французька мова, нею володіють близько 96 % населення міста.

Релігія ред.

Більшість жителів Бельгії сповідують католицизм і протестантизм, також поширені юдаїзм та іслам.

Храми ред.

Економіка ред.

Брюссель — найбільший економічний центр країни. Економічному зростанню бельгійської столиці посприяли центральне географічне положення і той факт, що тут розмістилися такі міжнародні організації, як ЄС і НАТО. За обсягом ВВП на душу населення (59 400 €) Брюссель знаходиться на третьому місці серед європейських міст після Люксембургу та центрального Лондона[7]. Найбільший прибуток приносять гастрономія (у квітні 2007 у місті було більше 2000 ресторанів) і третинний сектор економіки. Крім цього розвинені галузі машинобудування, що випускають промислове устаткування. У місті розмістилася велика кількість кредитно-фінансових установ.

Визначні місця ред.

Серце міста — Гран-плас/Гроте-маркт — площа завдовжки 110 м і завширшки 68 м. Її оточують будинки, побудовані в XVII столітті. Кожен має свою назву і багато які належали колись якійсь гільдії. Так, наприклад, будинок «Вовчиця» займала гільдія стрільців з лука, будинок «Візок» був побудований в 1697 році гільдією виробників масел і жирів. Деякі будинки, такі як «Дуб», «Лисеня», відрізняються досить простою архітектурою.

На площі також стоїть будівля мерії — Брюссельська ратуша, що є шедевром готичної архітектури. Спорудження Брюссельської ратуші велося в 3 етапи. Ліве, довше, крило побудував у 1402 році Якоб Ван Тінен. Праве — добудував у 1445 році невідомий архітектор. У 1450 році будівлю увінчано 90-метровою дозорною вежею зі статуєю архангела Михайла — захисника Брюсселя.

Навпроти Ратуші стоїть «Будинок Короля». Хоча він має таку назву, там ніколи не жив жоден король. Побудований в XIII столітті, будинок служив по черзі складом для пекарів, трибуналом і в'язницею. У 1873 році архітектор Віктор Ямар переконструював будівлю в стилі готики. У наші дні в «Будинку Короля» працює Музей міста Брюсселя.

Маннекен Піс ред.

 
Маннекен Піс
Докладніше: Маннекен Піс

Неподалік від Гран-Плас / Гроті Маркт знаходиться знаменитий фонтан — Пісяючий хлопчик, бронзова статуя висотою 61 см. Існує безліч легенд про його появу. Згідно з однією з них, чотири століття тому якийсь хлопчина отак урятував місто від пожежі.

Сьогодні знаменитий на весь світ Пісяючий хлопчик — володар гардеробу, що складається з більш ніж 800 нарядів, які зберігаються в «Будинку Короля» в Комунальному музеї.[8]. Так, у дні народження Моцарта і Елвіса Преслі його наряджають у відповідні костюми, а під час міжнародних матчів Маннекен Піс приміряє форму національної збірної з футболу.

З 1987 року за декількома вулицями звідси стоїть статуя Пісяючої дівчинки (Жаннекен Піс). У 1999 році з'явилася також Пісяючий песик, що символізує об'єднання всяких культур в Брюсселі.

Собор Святого Михайла і Святої Гудули ред.

Докладніше: Брюссельський собор

Спорудження собору датується 1226 роком. Архітектура будівлі містить у собі елементи таких стилів, як романський, готичний і ренесанс. Але все ж таки помітно переважання готики. Фасад складається з двох веж, кожна 70 м у висоту, прикрашений різьбленими шпилями, які підносять собор високо в небо. Всередині будівля висвітлюється м'яким світлом, що потрапляє через високі вікна з вітражами дивовижної чистоти.

 
Атоміум

Атоміум і Міні-Європа ред.

Однією з головних визначних пам'яток і символом міста є Атоміум, побудований до Всесвітній виставки 1958 року. Атоміум знаходиться на півночі міста в районі Лакен і являє собою збільшену в 165 млрд разів модель кристала заліза висотою 102 м.

Поряд з Атоміумом розташований парк мініатюр «Міні-Європа» з копіями найзнаменитіших споруд Європи в масштабі 1:25. Також у районі Лакен знаходяться шість королівських резиденцій.

Комікси ред.

Брюссель — батьківщина коміксів. У місті творили такі імениті майстри коміксів, як Ерже, Андре Франкін і Морріс де Беверен, створили серії коміксів про Тентена, Марсупіламі, Щасливчик Люк, Гастон й інших стали популярними в усьому світі персонажами.

Унікальна пам'ятка Брюсселя — комікси на стінах будинків, розкидані по всьому місту. Найвідоміші з них зібрані в путівнику Comic Strip Route.[9] Бельгійський центр мистецтва коміксів, розташований в побудованому за проектом Віктора Орта будівлі в стилі ар-нуво, зберігає колекцію з понад 25 тис. коміксів, у тому числі близько 400 оригінальних малюнків Ерже, і розповідає історію коміксів від самого зародження до наших днів. 2009 рік оголошено в Брюсселі роком коміксів.[10]

Гора Мистецтв ред.

 
Вид на Нижнє місто з Гори Мистецтв

Між Верхнім містом з королівським палацом, парламентом і Палацом Правосуддя і Нижнім містом — історичним центром Брюсселя з ратушею, житловими будинками і будинками ремісників — розташована гора Мистецтв, споруджена в період брюсселізації. Характерними для цього періоду стали масивні геометричні форми постмодернізму, виражені в архітектурі Королівської бібліотеки Бельгії і Палацу конгресів. З верхньої точки гори Мистецтв можна побачити Гран-Плас, а в сонячний день також і Атоміум, і базиліку Святого Серця. Крім Королівської бібліотеки на Горі знаходиться комплекс музеїв і художніх галерей: Музей музичних інструментів, Королівські музеї витончених мистецтв та інші.

Інші визначні місця ред.

Культура та дозвілля ред.

Культурне життя Брюсселя досить багате і різноманітне. Крім музеїв і постійних виставок, періодично проводяться концерти та інші культурні заходи, як наприклад, святкування Дня святого Валентина і Міжнародного жіночого дня, рік коміксів, концерти світових зірок. Можна придбати культурний гід на поточний рік з розкладом всіх заходів та адресами музеїв, театрів, клубів і виставок.

Музеї ред.

Брюссельський столичний регіон налічує 80 музеїв, близько половини з яких розташовані безпосередньо в межах комуни Брюссель. Крім звичних художніх та історичних музеїв, у Брюсселі існують такі унікальні музеї, як Музей шоколаду і какао, Музей коміксів, Музей пива, Музей музичних інструментів, Королівський музей армії. Серед художніх музеїв слід відзначити Королівські музеї витончених мистецтв з великою колекцією творів фламандських майстрів. У передмісті Брюсселя розташована Віттокіанська бібліотека, що є бібліотекою-музеєм з великою колекцією давніх і рідкісних рукописів і стародруків.

Існує система знижок на відвідування брюссельських музеїв — Brussels Card, що дає право на безкоштовне відвідування деяких музеїв і проїзд на громадському транспорті. Також раз на рік проходить Ніч музеїв.

Театри ред.

Фестивалі ред.

Щоберезня в Брюсселі проходить вже традиційний Брюссельський міжнародний кінофестиваль фантастичних фільмів.

Гастрономія ред.

Бельгія вважається батьківщиною праліне, картоплі фрі та бельгійських вафель, тому ці страви дуже популярні по всій країні і зокрема в її столиці. Крім Fritkots, що спеціалізуються на продажу картоплі фрі, і закусочних з вафлями, на вулицях міста розташовані кіоски з делікатесами, наприклад, виноградними равликами і свіжими морепродуктами. Також в околицях Брюсселя виробляються особливі сорти пива: ламбік, гез («брюссельське шампанське») та інші.

Всього на території Брюсселя розташовані близько 2000 ресторанів, вісім з них відзначені хоча б однією зіркою в гідові Мішлен: чотири двозіркові і чотири однозіркових[11] Найбільша кількість ресторанів знаходиться в районі вулиці М'ясників (Rue des Bouchers / Beenhouwersstraat).

Пов'язані з містом люди ред.

 

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. ↑ а б Population par nationalité par commune 01.01.2011. Архів оригіналу за 14.11.2012. Процитовано 02.03.2013.
  2. ↑ Population par commune (pays les plus représentés) // Population et ménages. Population étrangère. Éditeur responsable : Claude Chéruy. Institut national de statistique éditeur. Bruxelles, 2001. P. 9-62 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 19 березня 2013. Процитовано 2 березня 2013.
  3. ↑ Population par commune (pays les plus représentés) // Population et ménages. Population étrangère. Éditeur responsable : Claude Chéruy. Institut national de statistique éditeur. Bruxelles, 2003. P. 16-19 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 9 березня 2013. Процитовано 2 березня 2013.
  4. ↑ Population par commune (pays les plus représentés) // Population et ménages. Population étrangère. Éditeur responsable : Fernand Sonck. Institut national de statistique éditeur. Bruxelles, 2004. P. 16-19 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 9 березня 2013. Процитовано 2 березня 2013.
  5. ↑ Population par commune (pays les plus représentés) // Population et ménages. Population étrangère. Éditeur responsable : N. Demeester. SPF Economie Direction Generale Statistiqe et Information Economiqe | éditeur. Bruxelles, 2007. P. 16-19 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 1 листопада 2013. Процитовано 2 березня 2013.
  6. ↑ Population par commune (pays les plus représentés) // Population et ménages. Population étrangère. Éditeur responsable : A. Versonnen. SPF Economie Direction Generale Statistiqe et Information Economiqe | éditeur. Bruxelles, 2008. Code Publication: S220.A2F/2006. P. 16-19 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 9 березня 2013. Процитовано 2 березня 2013.
  7. ↑ Brussels third richest region in EU. EUobserver.com. Архів оригіналу за 29 лютого 2012. Процитовано 21 лютого 2014. (англ.)
  8. ↑ The wardrobe of Manneken-Pis. www.brussels.be. Архів оригіналу за 23 серпня 2011. Процитовано 21 серпня 2009. (англ.) (нід.) (фр.)
  9. ↑ Маршрут Comic Strip Route (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 31 липня 2013. Процитовано 30 грудня 2010.
  10. ↑ Год комиксов в Брюсселе [Архівовано 3 лютого 2009 у Wayback Machine.] (англ.) (фр.) (нід.)
  11. ↑ Рекомендовані ресторани у центрі Брюсселя [Архівовано 3 лютого 2013 у Wayback Machine.] от Eupedia.

Посилання ред.

Вікіцитати містять висловлювання на тему: Брюссель
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Брюссель
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Брюссель&oldid=40686668