Сергій Євгенович Глезін (рос. Серге́й Евге́ньевич Гле́зин; * 25 липня 1960, Ленінград) — радянський і російський мультиплікаційний монтажер і продюсер. Є режисером-постановником російського мультфільму «Три богатирі та Шамаханська цариця», який зібрав 575 070 210 рублів прокаті.[1]

Сергій Глезін
Ім'я при народженні Сергій Євгенович Глезін
Дата народження 25 липня 1960(1960-07-25) (63 роки)
Місце народження Ленінград, РРФСР, СРСР
Громадянство СРСР СРСР
Росія Росія
Національність росіянин
Професія монтажер, продюсер, режисер-постановник, актор озвучення
Кар'єра 1984 — досі
Нагороди «Золотий орел» (2012)
IMDb ID 2177966

Біографія ред.

Народився 25 липня 1960 року в Ленінграді, СРСР.

У 1982 закінчив Ленінградський інститут кіноінженерів. У 1984-1998 працював на Ленінградській студії науково-популярних фільмів.[2]

Звукооператор ряду неігрових та анімаційних фільмів. Працював технічним директором на студії «Міні-Синема».

Разом з Олександром Боярським, Сергієм Сєльянова, Валентином Васенкову, Костянтином Бронзіта і Володимиром Голоуніним створив студію анімаційного кіно «Мельница» в 1999, і в тому ж році до 2000 працював начальником виробництва і технічним директором студії «Мельница», а пізніше монтажером і виконавчим продюсером.

У 2010 році, Сергій Євгенович прославився як режисер-постановник першого кросовера франшизи «Три богатирі», за що став лауреатом премії «Золотий орел» 27 січня 2012 року.[3][4]

В даний час, Сергій Глезін активно працює над усіма запланованими проектами студії «Мельница» в якості монтажера.

Родина ред.

  • Дружина — Тетяна Дмитрівна Глезіна (* 18 березня 1959), начальник виробництва студії «Мельница» з 2000 року.
  • Син — Кирило Глезін, в минулому звукорежисер студій «Мельница» і «Міді-Синема», один з перших сценаристів мультсеріалу «Лунтик та його друзі». Монтажер, музичний продюсер, барабанщик. З 2012 року активно займається концертною діяльністю. На даний момент є постійним учасником російської сінті-поп групи Tesla Boy, а так само тісно співпрацює з московським продюсером і музикантом Тімом Аміновим.
  • Дочка — Яна Глезіна.

Творчість ред.

Монтажёрскіе роботи ред.

  1. 2004 — Олешко Попович і Тугарин Змій
  2. 2006 — Добриня Микитич та Змій Горинич
  3. 2007 — Ілля Муромець і Соловей-Розбійник
  4. 2008 — Правдива історія про трьох поросят
  5. 2008 — Про Федота-стрільця, удалого молодця
  6. 2011 — Іван Княженко та Сірий Вовк
  7. 2012 — Три богатирі на далеких берегах
  8. 2013 — Іван Княженко та Сірий Вовк 2
  9. 2014 — Три богатирі. Хід конем
  10. 2015 — Іван Княженко та Сірий Вовк 3
  11. 2015 — Фортеця. Щитом і мечем
  12. 2016 — Три богатирі та морський цар
  13. 2017 — Урфін Джюс і його дерев'яні солдати
  14. 2017 — Три богатирі та принцеса Єгипту
  15. 2018 — Три богатирі і спадкоємиця престолу
  16. 2019 — Урфін Джюс повертається
  17. 2019 — Іван Княженко та Сірий Вовк 4
  18. 2020 — Барбоскіни на дачі
  19. 2020 — Кінь Юлій та великі перегони

Продюсерські роботи ред.

  1. 2003 — Карлик Ніс
  2. 2004 — Олешко Попович і Тугарин Змійвиконавчий продюсер
  3. 2005 — Контакт
  4. 2011 — Іван Княженко та Сірий Вовквиконавчий продюсер
  5. 2014 — Три богатирі. Хід конемвиконавчий продюсер

Звукооператор ред.

  • 1988 — Карусель (в збірнику «Дуже маленькі трагедії»)
  • 1991 — Опівнічні ігри

Режисерські роботи ред.

Актор озвучування ред.

  1. 1991 — Опівнічні ігри
  2. 2008 — Про Федота-стрільця, удалого молодцяпосол з диких місць (звуки)
  3. 2010 — Три богатирі та Шамаханська цариця«нормальний хлопець» (звуки і мова)
  4. 2012 — Три богатирі на далеких берегахбоярин, який вирішив дати дар Коливан / Гомума
  5. 2016 — Три богатирі та морський царведмідь

Примітки ред.

  1. ТРИ БОГАТЫРЯ И ШАМАХАНСКАЯ ЦАРИЦА - How Not to Rescue a Princess: кассовые сборы, о фильме. www.kinometro.ru. Архів оригіналу за 14 квітня 2018. Процитовано 20 квітня 2020.
  2. Сергей Глезин - фильмография, биография, фото. ovideo.ru. Архів оригіналу за 19 червня 2021. Процитовано 20 квітня 2020.
  3. Аниматор.ру | Новости | Объявлены номинанты на кинопремию "Золотой орел". www.animator.ru. Процитовано 21 квітня 2020.
  4. Лауреаты премии «Золотой Орел» за 2011 год. Архів оригіналу за 24 вересня 2020. Процитовано 3 грудня 2020.

Посилання ред.