Вікіпедія

Геносоціограма

Ця стаття є кандидатом на вилучення.

Ознайомитися та долучитися до обговорення цієї номінації можна на сторінці Вікіпедія:Статті-кандидати на вилучення/21 вересня 2023. Доки воно триває, Ви можете працювати над покращенням цієї статті, але не прибирайте це повідомлення.

Для отримання додаткової інформації про підстави вилучення див. критерії вилучення статей.

До уваги номінатора: Будь ласка, повідомте автора цієї сторінки про номінацію, підставивши шаблон:
{{subst:папв|Геносоціограма|21 вересня 2023}} ~~~~
на його сторінку обговорення.

Адміністраторам: вилучити · залишити · редагувати

Геносоціограма (різновид генограми) є варіантом генеалогічного дерева, що використовується в психогенеалогії.[1]

Окрім класичного генеалогічного дерева, вона представляє психологічні зв'язки, які вплинули на предків досліджуваної особи, важливі факти та емоційні зв'язки. Це основний інструмент певних психотерапевтичних технік (трансгенераційний підхід, сімейна терапія, психогенеалогія).[2][3]

Термін ред.

Термін геносоціограма найбільш відомий з робот Анн Анселін Шутценбергер, таких як книга «Синдром предків» (фр. Aïe, mes aïeux!).[4][5]

У 1978 французький професор та психіатр Анрі Коломб[fr], ґрунтуючись на роздумах Якоба Леві Морено про сімейне со-несвідоме, розробив у Дакарі техніку геносоціограми та згодом привіз її у Ніццу. З часом вчена та психотерапевтка Анн Анселін Шутценбергер допрацювала та активно використовувала цей метод в своїй роботі.[6][7]

Шутценбергер, директорка наукової лабораторії досліджень соціальної психології та професорка з Університету Ніцци, як вважають, разом з американцем Якобом Леві Морено була головним творцем психогенеалогії в 1970-х роках, хоча цей термін використовується лише з 1980-х років. Її тези трансгенераційного підходу були опубліковані у книзі Синдром предків (фр. Aïe, mes aïeux!).[4][8]

У своїх дослідженнях Шутценбергер розвиває техніку геносоціограми (доповненої генограми): генеалогічного дерева, яке враховує не тільки існуючі родинні зв'язки, а й повторення особливостей особистого та соціального розвитку всередині сім'ї, у тому числі «передачу» психічних та фізичних травм від покоління до покоління: голоду, війни, трагедій, інцидентів, смертей.[4][9] Її дослідження поглибили усвідомлення важливості розуміння життя предків, ролі несвідомого та мимовільного зв'язку між поколіннями. Таке зображення дає змогу схематизувати та легко візуалізувати історію родини в широкому значенні.[10][11]

Згідно з Морено та Шутценбергер, техніки психодрами, нарративної практики та арт-терапії можуть поєднуватися з класичною геносоціограмою та допомагають «вивести з тені» пам'ять тіла людини та со-несвідомого роду, дають можливість прожити коригуючий емоційний досвід і отримати необхідні висновки.[7]

Шутценбергер винайшла концепцію «синдрому річниці», припускаючи, що індивіди є результатом своєї сімейної історії протягом кількох поколінь, яскраві моменти життя предків, що відображаються на наступних поколіннях. Шутценбергер стверджувала, що індивіди перебувають у циклі повторення подій, вийти з яких допомогає метод аналізу генеалогічних дерев.[10]

Професор П. П. Горностай у книзі «Особистість та роль» наводить те, що «Сімейна терапія, як інтегративний метод, широко використовує техніки психодрами, а такі методи, як сімейні впорядкування за Б. Хеллінґером і геносоціограма за А. А. Шутценберґер, відчули на собі вплив психодрами та соціометрії».

Створення геносоціограм ред.

Геносоціограма складається за кілька поколінь, виконується з консультантом у кілька етапів і на основі графічних умовностей. Це дає змогу зрозуміти природу зв'язків між різними членами сім'ї, а також важливі дати та події для роботи над трансгенераційним дослідженням.[4][10]

Геносоціограми можуть допомогти візуалізувати складні взаємодії між окремими людьми та вивчити моделі поведінки чи хвороби. Їх можна створювати за допомогою генеалогічного програмного забезпечення,[12] оскільки передове програмне забезпечення дозволяє користувачеві включати величезну кількість даних.[10]

Генеалогічне програмне забезпечення також дозволяє користувачеві створювати докладні звіти, що містять аналіз інформації, що зберігається в індивідуальних властивостях кожної людини. Комерційне програмне забезпечення, таке як Genopro, Genome Analytics[13] та iGenogram для iPad[14] дозволяє створювати генограми, крім цього існують стакож отні різних академічних і наукових програм для спеціалізованого використання.[15] Геносоціограми часто малюють вручну, замальовуються безпосередньо з клієнтом.[4] Також можна створити генограму в будь-якій графічній або текстовій програмі.[10]

Публікації ред.

  • А. Шутценбергер, Aïe, mes aïeux ! Трансгенераційні зв'язки, сімейні таємниці, синдром дня народження, передача травм і практика геносоціограми Париж, Desclée de Brouwer, 1988. (16 переглянуте та розширене, 4 вересня 2007) [англійський, німецький, російський, португальський, іспано-аргентинський, італійський переклади].
  • А. Шутценбергер, Синдром предків, Лондон і Нью-Йорк, Routledge, 1998.
  • Гіслен Девроде, А. Шутценбергер, Ці хворі діти їхніх батьків, Париж, Payot, 2003.
  • А. Шутценбергер, Геносоціограма. Вступ до трансгенераційної психології в «Генограма», спеціальний випуск Critical Notebooks of family therapy and practice of networks, Брюссель, 2000, no 25, p. 61—83.
  • Оліфірович, Н. І.; Зінкевіч-Куземкіна, Т. А.; Велента, Т. Ф. Психологія сімейних кризисів. (2006). Речь. ISBN 5-9268-0416-7
  • А. Шутценбергер, Синдром предків: Трансгенераційні зв'язки, сімейні таємниці, синдром річниці, передача травм та практичне використання геносоціограми, М.: Вид-во Інституту психотерапії, 2005. — 256 с. — (Золотий фонд психотерапії) — ISBN 5-89939-051-4
  • А. Шутценбергер, Le Psychogenealogy: Guerir les blessures familiares et se retrouver soi., Париж, Payot, 2007
  • А. Шутценбергер, Психогенеалогія: Як вилікувати сімейні рани та знайти себе. М.: Вид-во Інституту психотерапії, 2010. — 224 с. — (Золотий фонд психотерапії). — 4,000 прим. —ISBN 978-5-9031-8274-9
  • А. Шутценбергер, Практичні вправи з психогенеалогії, Париж, Payot, 2011.

Примітки ред.

  1. ↑ À Sainte-Adresse, la psychogénéalogie pour dénouer les fils du passé et aller mieux [У Сент-Адресе психогенеалогія, щоб розплутати нитки минулого і відчути себе краще]. Paris-Normandie (фр.). Процитовано 2 жовтня 2023.
  2. ↑ Шарипов, Амир; Шмергельский, Артём. Генетика судьбы: Основы трансгенерационной психологии (рос.). Transgeneration.
  3. ↑ Горностай, П.П. (2008). Групповые психологические феномены в семейной психотерапии. gorn.kiev.ua. Вип. 21(24). Київ: Наукові студії із соціальної та політичної психології. с. 23—35. Процитовано 2 жовтня 2023.
  4. ↑ а б в г д Гандзілевська, Г.Б. Використання геносоціограми для дослідження родинних життєвих ролей особистості (PDF). Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського. Серія «Психологія». Випуск 1 71. Наукові записки Національного університету «Острозька академія». с. 69—78.
  5. ↑ Оліфірович, Н.І.; Зінкевіч-Куземкіна, Т.А.; Велента, Т.Ф. (2006). Психологія сімейних кризисів (PDF). Психологічної служби закладів освіти Деснянського району Управління освіти Деснянської районної в місті Києві Державної Адміністрації. Речь. ISBN 5-9268-0416-7.
  6. ↑ Lu, Kevin (2013-12). Can individual psychology explain social phenomena? An appraisal of the theory of cultural complexes. Psychoanalysis, Culture & Society (англ.). Т. 18, № 4. с. 386—404. doi:10.1057/pcs.2012.43. ISSN 1088-0763. Процитовано 2 жовтня 2023.
  7. ↑ а б Крайнова, Анна Анатольевна (2022). Геносоциограмма как способ исследования стратегий выживания предков в трудные времена. Психология и психотерапия семьи (вид. 3). doi:10.24412/2587-6783-2022-3-87-89. Процитовано 2 жовтня 2023.
  8. ↑ Francesetti, Gianni (2016). Transmission and transformation of psychopathological fields between generations. Gestalt therapy with children: From epistemology to clinical practice. с. 211—227. ISBN 978-88-989-1205-6.
  9. ↑ Bradley, Kathleen Marie (2007). A Transgenerational, Cryptonymy, and Sociometeric Analysis of Marguerite de Navarre's Heptameron. Університет Аризони (EN) . Процитовано 2 жовтня 2023.
  10. ↑ а б в г д Baim, Clark, ред. (2007). Psychodrama: advances in theory and practice. Advancing theory in therapy (вид. 1. publ). London: Routledge. с. 166. ISBN 978-0-415-41913-0.
  11. ↑ Mokdad Zmitri Meriem. Psychoanalytic approach of links in couple and family: The subjectivation work in Tunisian context. University Paris Oeste, Ecole Doctorale Structures, Systèmes, Modèles et Pratiques Ecole doctorale Connaissance, langage, modélisation en Lettres et Sciences Humaines et Sociales (вид. ED 139).
  12. ↑ Li, Dr. Wentian (16 березня 2012). An Alphabetic List of Genetic Analysis Software. New York, NY: Columbia University. Архів оригіналу за 26 August 2012.
  13. ↑ Genome Analytics Software.
  14. ↑ iGenogram for iPad.
  15. ↑ A Database of Genetic Analysis Software. Iowa State University. 21 листопада 2005.

Див. також ред.

Посилання ред.

Генограма

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Геносоціограма&oldid=41379499