Вікіпедія

Валерія Гай Германіка

Валéрія Гáй Олексáндрівна Гермáніка (ім'я при народженні — Валéрія Íгорівна Дуди́нська[2] ; нар. 1 березня 1984, Москва, СРСР) — російська кінорежисерка, кліпмейкерка і телеведуча. Володарка премії «Ніка» «Відкриття року» (2008), «Срібного „Святого Георгія“» Московського кінофестивалю (2014).

Валерія Гай Германіка
рос. Вале́рия И́горевна Дуди́нская
рос. Валерия Гай Александровна Германика
Зображення
Зображення
Ім'я при народженні Валерия Игоревна Дудинская
Дата народження 1 березня 1984(1984-03-01)[1] (40 років)
Місце народження Москва, СРСР[1]
Громадянство  СРСР
 Росія
Професія Кинорежисер, кліпмейкер, телеведуча
Кар'єра 2005 — дотепер
Нагороди «Ніка» (2009)
«Срібний „Святий Георгій“» (2014)
IMDb ID 2332369
CMNS: Валерія Гай Германіка у Вікісховищі

До 2008 року була режисером документального кіно, з 2008 року почала знімати ігрові фільми[3].

Життєпис ред.

Народилася 1 березня 1984 року з ім'ям Валерія Ігорівна Дудинська. Батько — Ігор Дудинський (1947—2022), журналіст[4][5], мати — Наталія Дудинська. Ім'я їй обрала бабуся на честь героїні Валерії з роману Рафаелло Джованьолі «Спартак». Пізніше змінила ім'я в паспорті на Валерію Гай, прізвище — на Германіку[6][7], по-батькові — на Олександрівну (за вітчимом).

Кар'єра ред.

Вищу режисерську освіту не отримувала. Закінчила піврічні режисерські курси у «Школі кіно та телебачення „Інтерньюс“» (викладач — Марина Разбєжкіна)[8]. У 2008 році розповіла, що недовго працювала оператором на порностудії, тому що «хотіла бути як Тінто Брасс»[9]. У 2010 році мати Германіки підтвердила та прокоментувала цей факт[10].

Другий документальний короткометражний фільм Германіки «Дівчатка» (2005) потрапив у програму фестивалю «Кінотавр», де отримав приз за найкращу короткометражну кінострічку, а також був показаний у рамках «Дня Росії» на 59-му Канському кінофестивалі. Наступний документальний фільм " День народження інфанти " (2007) увійшов до основного конкурсу «Кінотавра». Художній фільм «Всі помруть, а я залишусь» був показаний на Каннському кінофестивалі 2008 року в програмі «Тиждень критики» та був удостоєний спеціального призу конкурсу «Золота камера» за найкращий дебютний повнометражний фільм[11]. У 2008 році брала участь у журі конкурсу «Кіно без кіноплівки» фестивалю «Кіношок»[12][13].

У 2009 році спільно з «Треш-Шапіто Кач» і Петром Лістерманом записала композицію «Я люблю, а всі тільки їбуться». На початку 2010 року на Першому каналі (Росія) вийшов 69-серійний телесеріал «Школа», що викликав широкий резонанс у суспільстві. У середині 2010 року Валерія була призначена на посаду креативного директора MTV Росія, але, пропрацювавши кілька місяців, вирішила залишити свою посаду, оскільки жоден з її проєктів не був запущений в ефір[14].

На початку 2012 року на «Першому каналі» вийшов 16-серійний фільм «Короткий курс щасливого життя». У тому ж році брала участь у проєкті «Поліглот. Італійська з нуля за 16 годин!» російського телеканалу «Культура». У 2012 році взяла участь у фільмі Марії Саакян «Ентропія» як актриса[15]. З 24 вересня 2012 року по 4 березня 2013 року була провідною щотижневою програмою «КіноблоГГ» на телеканалі «Ю». У 2014 році зняла кліп на пісню «Мысленный волк» губу «Смысловые Галлюцинации», слова якої вона написала сама[16].

26 червня 2014 року в основному конкурсі 36-го Московського міжнародного кінофестивалю відбулася прем'єра фільму «Так і так», де Германіка отримала нагороду «Срібний „Святий Георгій“» за найкращу режисуру[17]. У 2015 році взяла участь у проєкті «Танці зі зірками» на каналі «Росія-1» у парі з Максимом Петровим[18].

У 2018 році була ведучою першого сезону православної передачі «Віра у великому місті» на телеканалі «СПАС». У 2018 році вийшов телесеріал «Бонус» для телеканалу ТНТ. У 2019 році стала генеральним продюсером кінокомпанії «Леосфільм»[19]. 17 жовтня 2019 року вийшов повнометражний фільм «Мирковий вовк», знятий за сценарієм Юрія Арабова[20]. Також Валерія співпрацювала з гуртом The Matrixx та її лідером Глібом Самойловим, з яким перебувала на той час у стосунках[21][22]. Для гурту під її керівництвом було знято кліп «Никто не выжил».

Особисте життя ред.

13 березня 2008 року народила дочку Октавію[23]. З батьком дитини у шлюбі не була[24].

11 липня 2015 року, через кілька місяців після знайомства, вийшла заміж за танцюриста Вадима Любушкіна, учасника проєкту «Танці зі зірками»[25]. 15 липня 2015 року колишня партнерка Любушкіна з танців повідомила пресі про двоєженство танцюриста[26][27]. Германіка знала до весілля, що Любушкін вже одружений, проте не стала чекати на закінчення його шлюборозлучного процесу і зіграла весілля[28]. Через чотири місяці після весілля вони розлучилися[29]. 22 квітня 2016 року народила від нього доньку Северину.

26 лютого 2019 року вийшла заміж за новокузнецького бізнесмена Дениса Молчанова[30][31]. У листопаді 2019 року у них народився син Август[32].

Погляди ред.

В інтерв'ю «Новій газеті» у 2008 році Германіка охарактеризувала себе як «раціональну легітимістку». Вона повідомила, що підтримує путінський режим і схвалює закриття опозиційних проектів[8]. У 2012 році заявила, що не ходить на мітинги та вибори, оскільки не має громадянської позиції[33]. У 2017 році підтвердила, що, як і раніше, підтримує президента і «правлячу партію», і дотримується позиції, «що будь-яка влада — від Бога». Також Германіка назвала себе патріоткою і наголосила, що виховує дітей «у традиційній культурі, тобто у православ'ї»[34].

Виступає проти абортів[35][36].

Фільмографія ред.

Рік Назва Роль
2005 док Сестри режисерка
2005 док Дівчатка режисерка
2006 док Поїхав режисерка
2006 док Хлопчики режисерка
2007 док День народження інфанти режисерка
2008 ф Всі помруть, а я залишусь режисерка
2009 кф Щастя іншими словами режисерка
2010 ф Громозека акторка (дівчина в таксі)
2010 с Школа режисерка
2011 с Короткий курс щасливого життя режисерка, акторка (пані Федора)
2012 ф Ентропія акторка (Гера)
2014 с Травневі стрічки режисерка
2014 ф Так і так режисерка
2018 с Бонус режисерка
2019 ф Думковий вовк режисерка
2020 док Тато режисерка, сценаристка, операторка, продюсерка
2022 с Взаємна згода режисерка

Відеокліпи ред.

Оцінки творчості ред.

Як «дуже цікаву» у творчому плані відзначив Гай Германіку президент кіноакадемії «Ніка», режисер Андрій Кончаловський[42].

Концепція та сценарій фільму «Всі помруть, а я залишусь», а згодом сценарій, зміст телесеріалу «Школа», що вийшов на російські екрани в січні 2010 року, викликали неоднозначну реакцію у суспільстві.

Представники Російської православної церкви на прес-конференції в РИА «Новости» (Москва, 22.01.2010) заявили, що «телесеріал „Школа“ <…> показує не всю правду і не дає позитивного прикладу». За твердженням глави Синодального інформаційного відділу Володимира Легойди : «в МДІМВ, де він викладає, зміст фільму „більшості або просто не цікаво, або огидно“»[43].

Найнегативнішій критиці серіал піддають вчителі, які вважають, що фільм Валерії Гай Германіки дискредитує їхню професію[44]. Аналогічну точку зору тижневику АіФ висловлює народний вчитель Росії, член Громадської палати РФ Юхим Рачевський: «…набагато важливіше не гнати чорнуху, а розповідати у тому, як можна налагодити взаємодія школи, дітей та батьків. Тільки копати треба глибше. А автори фільму цього зробити чи не змогли, чи не захотіли. Вони пішли простим шляхом: вважали за краще показати негативну естетику, яка, безсумнівно, привабить публіку»[45]. У цій статті наведено думку на захист серіалу, висловлену Павлом Астаховим, Уповноваженим при Президентові Російської Федерації з прав дитини.

Перед прем'єрою серіалу «Короткий курс щасливого життя» сценаристка кінопроєкту Ганна Козлова порівняла стиль Германіки з «потоком свідомості»[46].

Нагороди та номінації ред.

  • 2005 — «Дівчатка»: приз за найкращий короткометражний фільм на фестивалі «Кінотавр» (2006), головний приз на фестивалі «Кінотеатр.док» (2006).
  • 2008 — «Всі помруть, а я залишусь»: спеціальний приз журі конкурсу «Золота камера» Каннського кінофестивалю (2008)[47], приз «Молодий погляд» Каннського кінофестивалю[48](2008), спеціальний диплом премії «Білий слон» (2009), премія «Ніка» у номінації «Відкриття року» (2009).
  • 2010 — «Школа»: премія «Клубу телепреси» в номінації «Подія телесезону» з формулюванням «За безстрашність експерименту» (2010).
  • 2012 — «Короткий курс щасливого життя»: премія «Клубу телепреси» в номінації «Подія телесезону» з формулюванням «За нетиповий серіал про наших сучасників у типових обставинах російського життя») (2012)[49].
  • 2014 — «Та і так»: номінація на «Золотого „Святого Георгія“» Московського кінофестивалю (2014), «Срібний „Святий Георгій“» Московського кінофестивалю за кращу режисуру (2014)[50], приз журі Міжнародної федерації кінопреси (ФІПРЕССІ) (2014)[51], приз газети «Комерсант Weekend» (2014)[51].

Примітки ред.

  1. ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #1025762304 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ При получении паспорта сменила отчество
  3. ↑ Блог Валерии Гай Германике на сайте журнала «Сноб»
  4. ↑ Майя Мамедова, Андрей Полунин (15 січня 2010). «Школа» на Первом: папа Леры в восторге, директор – в истерике. «Свободная пресса». Процитовано 21 січня 2010.
  5. ↑ Григорий Нехорошев (20 січня 2010). Московский корреспондент: История Гай Германики. moskor.blogspot.com. Архів оригіналу за 13 березня 2012. Процитовано 21 січня 2010.
  6. ↑ Валерия Гай Германика: «Я готова освоить любой бюджет!»[недоступне посилання з Июнь 2018]
  7. ↑ Трудный мир подростков. Архів оригіналу за 25 травня 2010. Процитовано 18 березня 2023.
  8. ↑ а б Малюкова, Лариса (15 травня 2008). Понтовая выскочка. Новая газета. Архів оригіналу за 4 вересня 2014. Процитовано 18 березня 2023.
  9. ↑ Беседа с Фёдором Бондарчуком для телепрограммы «Кино в деталях» 01.06.2008. Архів оригіналу за 19 січня 2010. Процитовано 16 січня 2010.
  10. ↑ Оксана Кальнина (26 січня 2010). Чтобы узнать жизнь, Валерия Гай Германика снимала порнофильмы. Комсомольская Правда.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  11. ↑ Легко ли смотреть «Школу» Гай Германики?
  12. ↑ Состав жюри фестиваля «Киношок-2008». kinoshock.ru. 2008. Архів оригіналу за 19 березня 2014. Процитовано 21 січня 2010.
  13. ↑ Анжела Якубовская (1 жовтня 2008). Я просто не люблю чужое кино. Валерия Гай Германика о фильме «Все умрут, а я останусь» и о кинофестивалях. RuData.ru. Архів оригіналу за 13 березня 2012. Процитовано 21 січня 2010.
  14. ↑ Валерия Гай Германика была уволена с телеканала MTV. lookatme.ru. 27 жовтня 2010.
  15. ↑ Киномеланхолика
  16. ↑ Валерия Гай Германика написала песню для рок-группы
  17. ↑ Лучшая режиссёрская работа. Киноафиша.инфо, июнь 2014 г.
  18. ↑ В этом году «Танцы со звёздами» стартуют в преддверии наступающей весны. В этом году все 14 приглашённых звёзд — прекрасные дамы. ВЕСТИ.ру, 11 февраля 2015 г.
  19. ↑ Кинокомпания «Леосфильм», ПрофиСинема, база компаний
  20. ↑ Околоправославный хоррор Валерии Гай Германики с Юлией Высоцкой и Елизаветой Климовой, Афиша.ру, октябрь 2019.
  21. ↑ Валерия Гай Германика рассказала об отношениях с Глебом Самойловым // Телепрограмма. 2016. 22 ноября.
  22. ↑ Глеб Самойлов и Валерия Гай Германика: Мы просто не можем расстаться // Аргументы и факты. 2010. 4 мая.
  23. ↑ Елена Самойлова. (20 травня 2010). Валерия Гай Германика: «Дочь Октавия управляет мной как хочет» (рос.). www.trud.ru. Процитовано 19 січня 2014.
  24. ↑ Интервью на «Большом городе». Архів оригіналу за 15 серпня 2020. Процитовано 18 березня 2023.
  25. ↑ Валерия Гай Германика впервые заговорила о скандале со свадьбой
  26. ↑ Мужа Валерии Гай Германики Вадима Любушкина обвинили в двоежёнстве. Life.ru. 15 липня 2015.
  27. ↑ Елена Котикова (17 липня 2015). Валерия Гай Германика: Свадьба с двоежёнцем и другие громкие скандалы в жизни звезды. StarHit.
  28. ↑ Вадим Верник (27 січня 2016). Валерия Гай Германика: «Я была несчастлива в браке с самого начала». Ok-Magazine.ru.
  29. ↑ Беременная Валерия Гай Германика развелась
  30. ↑ Беременная третьим ребёнком Валерия Гай Германика вышла замуж?
  31. ↑ Пост на Фейсбуке
  32. ↑ Дмитрий Гордон (7 квітня 2020). Режиссер Гай Германика. "В гостях у Гордона". В гостях у Гордона.
  33. ↑ Иванова, Светлана (21 березня 2012). Валерия Гай-Германика. У меня нет никакой гражданской позиции. Медведь. Архів оригіналу за 5 вересня 2019. Процитовано 18 березня 2023.
  34. ↑ Амато, Саша (20 березня 2017). Валерия Германика: «Любая власть — от Бога». Бюро 24/7. Процитовано 21 березня 2017.
  35. ↑ Германика выступила против абортов
  36. ↑ Гай Германика: о боге, муже, абортах и кино
  37. ↑ Елена Лаптева. (19 серпня 2010). Актёры «Школы» появились в новой работе Валерии Гай Германики (рос.). Комсомольская правда. Процитовано 13 вересня 2013.
  38. ↑ Гай Германика снимает клип для DJ Smash (рос.). cosmo.ru. 6 серпня 2010.
  39. ↑ Валерия Гай Германика вернула Славу в прошлое (рос.). NEWSmusic.Ru. 28 лютого 2013. Архів оригіналу за 4 березня 2013. Процитовано 1 квітня 2013.
  40. ↑ Валерия Гай Германика снимет видеоклип «Повесь меня» для Линды (рос.). Муз24.ru. 31 січня 2014. Архів оригіналу за 25 лютого 2014. Процитовано 19 лютого 2014.
  41. ↑ Клип «Мысленный волк» (рос.). nashe.ru. 22 вересня 2014. Архів оригіналу за 4 листопада 2014.
  42. ↑ А. Кончаловский о кризисе церкви, президенте-предателе и поиске счастья. Top.rbc.ru. Архів оригіналу за 10 травня 2013. Процитовано 23 січня 2016.
  43. ↑ Представители РПЦ подвергли критике сериал «Школа» (рос.). РИА Новости. 22 січня 2010. Архів оригіналу за 13 березня 2012. Процитовано 27 серпня 2011.
  44. ↑ Сериал "Школа" уберут из сетки "Первого" 15 февраля (рос.). РИА Новости. 8 лютого 2010. Архів оригіналу за 13 березня 2012. Процитовано 28 серпня 2011.
  45. ↑ Сергей Грачёв (20 січня 2010). Валерия Гай Германика: «Мой фильм не о школе! Я снимаю кино о человеческих отношениях» (рос.). АиФ. Процитовано 28 серпня 2011.
  46. ↑ Валерия Гай Германика преподаст российским женщинам «Краткий курс счастливой жизни»
  47. ↑ Festival de Cannes - Awards 2008 - Caméra d'or. оф. сайт Каннского кинофестиваля. Архів оригіналу за 13 березня 2012. Процитовано 21 січня 2010.(англ.)(фр.)
  48. ↑ Первый канал. Официальный сайт. Телепроекты. Премьера! Фильм Валерии Гай Германики «Все умрут, а я останусь»
  49. ↑ Телепресса назвала события и антисобытия телесезона 2011/2012 // газета «Коммерсантъ» № 219(5004) от 20 ноября 2012 года
  50. ↑ Гран-при ММКФ получил фильм «Мой мужчина». rg.ru.
  51. ↑ а б ФИЛЬМ ВАЛЕРИИ ГАЙ ГЕРМАНИКИ ПОЛУЧИЛ ПРИЗ МЕЖДУНАРОДНОЙ ПРЕССЫ НА ММКФ. tvrain.ru.

Посилання ред.

  • Блог Валерии Гай Германики на сайте «Snob.ru»
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Валерія_Гай_Германіка&oldid=42208383