Вікіпедія

Легойда Володимир Романович

Легойда володимир Романович (рос. Легойда, Владимир Романович нар. 8 серпня 1973, Кустанай, Казахська РСР, СРСР) — російський церковний і громадський діяч, журналіст, педагог, фахівець в області культурології, політології й релігієзнавства, голова Синодального відділу із взаємин Церкви з суспільством та ЗМІ Московського Патріархату, кандидат політичних наук, доцент кафедри міжнародної журналістики, професор кафедри світової літератури та культури МДІМВ МЗС Росії, Головний редактор журналу «Фома»[1].

Легойда Володимир Романович
рос. Легойда, Владимир Романович
Народився 8 серпня 1973(1973-08-08) (50 років)
Кустанай, Казахська РСР, СРСР
Країна  СРСР
 Росія
Діяльність журналіст, політолог, релігієзнавець, культуролог, редактор, громадський діяч, педагог
Alma mater Московський державний інститут міжнародних відносин
Науковий ступінь кандидат політичних наук
Вчене звання доцент і Q4433472?
Знання мов російська
Заклад Московський державний інститут міжнародних відносин, SPASd, Q4491428? і Q4303939?
Членство Рада при Президенті РФ з розвитку громадянського суспільства і прав людиниd, third Civic Chamber of the Russian Federationd, fourth Civic Chamber of the Russian Federationd, Fifth Civic Chamber of the Russian Federation (2014–2017)d, Sixth Civic Chamber of the Russian Federation (2017–2020)d і Public Chamber of the Russian Federation of the seventh composition (2020–2023)d
Посада головний редактор
Нагороди

Освіта ред.

Народився 8 серпня 1973 року в місті Кустанай (Казахстан).

У 1990 році закінчив Кустанайську середню школу № 10 з золотою медаллю. У 1996 році з відзнакою закінчив факультет міжнародної інформації Московського державного інституту міжнародних відносин МЗС Росії.

У 2000 році захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук на тему «Символи і ритуали в політичних процесах в США: традиції і сучасність (феномен „громадянської релігії“)».

У 2005 році присвоєно вчене звання доцента.

Освітня діяльність ред.

З 1996 по 2007 рік — викладач, старший викладач і доцент кафедри світової літератури та культури МДІМВ МЗС Росії. З 2013 року — професор тієї ж кафедри. З 2007 по 2009 рік — завідувач кафедри міжнародної журналістики МДІМВ МЗС Росії. Пішов у відставку за власним бажанням у зв'язку з призначенням на посаду Голови Синодального інформаційного відділу Московського Патріархату. З 2009 року — професор тієї ж кафедри. З 2011 року — член Вченої ради гімназії Святителя Василя Великого.

Церковна діяльність ред.

З 2006 по 2008 рік — член робочої групи з розробки програмного документа Російської Православної Церкви «Основи вчення Російської Православної Церкви про гідність, свободу і права людини».

31 березня 2009 року Священним Синодом призначений на посаду голови Синодального інформаційного відділу Московського Патріархату[2] Перший в історії РПЦ випадок призначення мирянина на пост глави Синодального відділу[3].

З 2008 по 2013 роки — член Комісії з міжнародних відносин Всесвітньої Ради Церков (від Російської Православної Церкви). З 2009 року — член Синодальної біблійно-богословської комісії Російської Православної Церкви. З 2010 року — голова комісії Міжсоборної присутності Російської Православної Церкви з питань інформаційної діяльності церкви і відносин зі ЗМІ. З 26 липня 2010 року — член Патріаршої ради з культури[4].

З 2011 року — секретар Вищої Церковної Ради Російської Православної Церкви, член Патріаршої комісії з питань сім'ї, захисту материнства і дитинства. У 2012 році постановою Священного Синоду включений до складу новоутвореного Церковно-громадської ради з увічнення пам'яті новомучеників і сповідників Російських під головуванням Патріарха Московського і всієї Русі[5].

У 2015 році рішенням Священного Синоду призначений на посаду голови Синодального відділу із взаємин церкви з суспільством та ЗМІ[6].

Культурно-просвітницька діяльність ред.

З 1996 року — один із засновників і головний редактор журналу «Фома».

З 1998 року — член суддівської колегії Всеросійської гуманітарної телевізійної Олімпіади «Умники и умницы». З 2004 року — голова правління Фонду сприяння розвитку культурно-просвітницької діяльності «Фома Центр». Член редакційної ради журналу «Альфа і Омега» (2006-2015).

Громадська діяльність ред.

  • З 2005 року — член Опікунської ради Благодійного фонду преподобного Серафима Саровського.
  • З 2006 по 2008 рік — член Громадської експертної ради при комісії Московської Міської Думи з питань міжнаціональних та міжконфесійних відносин.
  • З 2007 по 2009 рік — голова комісії з питань освіти Громадської Ради Центрального федерального округу.
  • З 2009 по 2015 рік — член Ради при Президенті Російської Федерації зі сприяння розвитку інститутів громадянського суспільства і прав людини.
  • З 2009 року — член Громадської Ради при Міністерстві юстиції Російської Федерації.
  • З 2009 по 2012 рік — член Громадської палати Російської Федерації (Комісія з комунікацій, інформаційної політики та свободи слова в засобах масової інформації).
  • З 2010 по 2012 рік — член Громадської Ради при Міністерстві оборони Російської Федерації.
  • З 2011 року — член Опікунської Ради Ліги безпечного інтернету.
  • З 2012 року — член Громадської Ради при Уповноваженому при Президентові Російської Федерації з прав дитини.
  • З 2012 року — член Ради по громадському телебаченню[7].
  • З 2013 по 2016 рік — член Опікунської Ради «радіо Спорт».
  • З 2016 року — член Ради із взаємодії з релігійними об'єднаннями при Президенті РФ.
  • З 2016 року — член Громадської Палати РФ (указ Президента РФ від 17 жовтня ц. р. № 548)/Комісія з гармонізації міжнаціональних і міжрелігійних відносин/Комісія у справах молоді, розвитку добровольчества та патріотичного виховання/Комісія з розвитку інформаційного співтовариства, ЗМІ та масових комунікацій/Комісія з розвитку освіти і науки
  • З 2017 року — член Координаційного комітету з проведення конкурсів на надання грантів Президента Російської Федерації на розвиток громадянського суспільства (Указ Президента Російської Федерації від 3 квітня 2017 р. N 137 «Про Координаційний комітет з проведення конкурсів на надання грантів Президента Російської Федерації на розвиток громадянського суспільства»).

Наукові інтереси ред.

Культурологія (філософія культури), релігієзнавство (філософія та соціологія релігії, християнське місіонерство), політологія (релігія і політика) та ін.

Нагороди ред.

Санкційї ред.

Володимир Легойда помічений у пропаганді та підтримці війни проти України.[12]

23 січня 2023 року доданий до санкційного списку України.[13]

Сімейний стан ред.

Батько — Легойда Роман Тимофійович, співробітник органів МВС,

Мати — Легойда Галина Максимівна — вчителька[14].

Одружений, виховує двох доньок і сина.

Книги ред.

  • Декларация зависимости. — М.: «Никея», 2011. — 192 с.
  • Мешают ли джинсы спасению. Опыт современной апологетики. — 3-е изд., испр. и доп. — М.: Фома-Центр, «Дар», 2007. — 384 с. (1-е изд. — М.: Фома-Центр, 2005; 2-е изд. — М.: Фома-Центр, 2006).
  • Человек в шкуре дракона — М.: «Никея», 2015. — 208 с.
  • Несколько слов к Рождеству Христову- М.: «Никея», 2016. — 48 с.
  • Сирийский рубеж — М.: Центр анализа стратегий и технологий, 2016. — 153 c.
  • Быть отцом! — М.: «Никея», 2017. — 35—57 с.
  • Церковь, возвышающая голос.- М.: "Эксмо", 2018, 192 стр.

Основні публікації та інтерв'ю ред.

Автор численних наукових і науково-популярних статей на загальнокультурні і релігійно-філософські теми. Деякі з них:

  • О гражданстве земном и небесном. // Церковь и общество. 1998 г., № 3
  • Главная опасность нашего времени. // Pro et contra. 1998 г
  • «Гражданская религия в США»: генезис и основные характеристики //Государство, религия, церковь в России и за рубежом. Информационно-аналитический бюллетень РАГС. 1999 г., № 4
  • «Американская мечта» и внешняя политика США. // Экспорт вооружений. 1999 г., № 6
  • Религиозность в безрелигиозном обществе. Статья 1-3. // Альфа и Омега, 2000 г., № 1, 2, 4
  • Образ президента в американской политической культуре. // Массовые коммуникации и массовое сознание. Сборник статей. М.: МГИМО, 2001 г.
  • Религиозный дискурс в современных СМИ: можно ли говорить о христианстве в эпоху секуляризма. // Церковь и время, 2006 г., № 35
  • Церковь и культура: традиция и консерватизм. // Альфа и Омега, 2009, № 54 (1)
  • Новое о правах человека. // Альфа и Омега, 2009 г., № 55 (2)
  • Вера как культурная идентичность и вера как жизнь. // Фома, июнь 2008 г.
  • Что было, что есть. //Альфа и Омега, 2010 г., № 1 (57)

Примітки ред.

  1. ↑ Легойда Владимир Романович / Персоналии / Патриархия.ru. Патриархия.ru (рос.). Архів оригіналу за 13 вересня 2018. Процитовано 13 вересня 2018.
  2. ↑ Журнал заседания Священного Синода Русской православной церкви от 31 марта 2009 года № 18. Архів оригіналу за 28 листопада 2012. Процитовано 13 вересня 2018.
  3. ↑ Кадровые решения первого Синода [Архівовано 9 березня 2010 у Wayback Machine.] на сайте Православие и мир
  4. ↑ Состав Патриаршего совета по культуре. Архів оригіналу за 1 серпня 2010. Процитовано 13 вересня 2018.
  5. ↑ Образован Церковно-общественный совет по увековечению памяти новомучеников и исповедников Российских / Новости / Патриархия.ru. Архів оригіналу за 20 серпня 2018. Процитовано 13 вересня 2018.
  6. ↑ Журналы заседания Священного Синода от 24 декабря 2015 года. [Архівовано 24 березня 2019 у Wayback Machine.] Журнал № 98. // Патриархия.Ru
  7. ↑ Утверждён состав Совета по общественному телевидению. // Официальный сайт Президента России. 18.07.2012. Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 20 жовтня 2015.
  8. ↑ Святейший Патриарх удостоил церковных наград группу лиц, принимавших активное участие в возрождении святынь Сарова и Дивеева
  9. ↑ Митрополит Калужский Климент принял участие во встрече клуба друзей журнала «Фома». Архів оригіналу за 11 січня 2018. Процитовано 13 вересня 2018.
  10. ↑ Члены делегации Русской Православной Церкви удостоены высоких наград Элладской Православной Церкви. Архів оригіналу за 27 вересня 2018. Процитовано 13 вересня 2018.
  11. ↑ В завершение визита Святейшего Патриарха Кирилла в Сербию в Белграде состоялся прием в честь Его Святейшества. Архів оригіналу за 19 серпня 2018. Процитовано 13 вересня 2018.
  12. ↑ ЛЕГОЙДА Володимир Романович - біографія, досьє, активи | Війна і санкції. sanctions.nazk.gov.ua (укр.). Процитовано 19 березня 2023.
  13. ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №26/2023 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 23 січня 2023 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)".
  14. ↑ Легойда Владимир Романович на www.rusperson.com. Архів оригіналу за 4 вересня 2018. Процитовано 13 вересня 2018.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Легойда_Володимир_Романович&oldid=41330743