Вікіпедія

Брацо Дмітрієвич

Брацо Дмітрієвич (хорв. Braco Dimitrijević; нар. 18 червня 1948, Сараєво, Югославія (нині Боснія і Герцеговина)) — хорватський концептуаліст.

Брацо Дмітрієвич
Народження 18 червня 1948(1948-06-18)[1][2][…] (75 років)
Сараєво, Соціалістична Республіка Боснія і Герцеговина, ФНРЮ
Країна  Боснія і Герцеговина[4]
Навчання Школа мистецтв Святого Мартіна
Діяльність фотограф, художник-концептуаліст, унаочнювач
Напрямок концептуальне мистецтво
Роботи в колекції Національний музей «Центр мистецтв імені королеви Софії», Тейт, Музей сучасного мистецтва (Нью-Йорк)[5], Casual Passer-by Collection at the Museum of Contemporary Art Zagrebd[6], Stedelijk Museum voor Actuele Kunstd, CODA Museumd[7] і Музей ван Аббе[8]
Сайт bracodimitrijevic.com
CMNS: Брацо Дмітрієвич у Вікісховищі

Біографія ред.

Навчався в Академії образотворчих мистецтв у Загребі, в Школі Мистецтв Св. Мартіна в Лондоні. Живе в Парижі.

Творчість ред.

Міжнародну популярність здобув на початку 1970-х рр. завдяки проекту «Випадковий перехожий» (Casual passer-by): на фасадах будинків і білбордах (в місцях, де зазвичай розміщувалася комерційна реклама) в Загребі, Парижі, Лондоні, Нью-Йорку, Венеції, Берліні, Мілані, Дюссельдорфі були розміщені фотографії випадкових перехожих. В середині 1970-х рр. Брацо Дмітрієвич розпочав проект «Triptychos Post Historicus». Художник створює інсталяції в великих музеях світу, в яких шедеври з музейних колекцій сусідять зі звичайними повсякденними предметами і природними об'єктами (фруктами і овочами, наприклад). Художник називає свої твори триптихами, тому що в них присутні три плани буття: картина як символ естетики і історії, звичайні предмети як символи повсякденного, фрукти і овочі як символи природи. За останні тридцять років Дмітрієвич реалізував близько 500 «Triptychos Post Historicus» в безлічі музеїв світу, включаючи Галерею Тейт в Лондоні, Лувр в Парижі, Музей Гуггенхайма в Нью-Йорку і Російський державний музей в Санкт-Петербурзі. Брацо Дмітрієвич кілька разів брав участь в кассельскій «Документі» (в п'ятій, шостій та дев'ятій «Документі»), Венеціанській бієнале, бієнале в Сан-Пауло, Сіднеї, Гавані. Він також брав участь у виставці «Маги Землі» (Magiciens de la Terre) в Центрі Жоржа Помпіду в Парижі. На початку 1980-х Брацо Дмітрієвич почав робити інсталяції, в яких дикі тварини протиставляються творам мистецтва. У 1998 році пройшла персональна виставка художника в паризькому зоопарку з інсталяціями в клітках левів, тигрів, крокодилів, верблюдів і бізонів. Виставку відвідало більше мільйона людей. У книзі Брацо Дмітрієвича «Tractatus Post Historicus» (1976) описані обидві практики художника: критичні твори в публічному просторі і інтервенція в музеї.

Персональні виставки ред.

  • 1969 — Galerija SC, Zagreb
  • 1971 — Lucio Amelio, Naples
  • 1972 — Situation Gallery, London
  • 1972 — Galerie Konrad Fischer, Düsseldorf
  • 1973 — Muzej Suvremene Umjetnosti, Zagreb
  • 1974 — Galleria Gian Enzo Sperone, Turin
  • 1974 — Gallerie Francoise Lambert, Milan
  • 1975 — Sperone Gallery, New York
  • 1975 — Robert Self Gallery, London
  • 1975 — Stadtisches Museum Monchengladbach
  • 1975 — Palais des Beaux-Arts, Brussels
  • 1976 — Galerie Rene Block, Berlin
  • 1976 — Galleria Gian Enzo Sperone, Turin
  • 1978 — MTL Gallery, Brussels
  • 1978 — Centre d'Art Contemporain, Geneva
  • 1979 — Institute of Contemporary Arts, London
  • 1979 — Stedelijk van Abbemuseum, Eindhoven
  • 1979 — Badischer Kunstverein, Karlsruhe
  • 1981 — Waddington Galleries, London
  • 1984 — Kunsthalle Bern
  • 1984 — Museum Ludwig, Cologne
  • 1985 — Tate Gallery, London
  • 1986 — Hilman Holland Fine Arts, Atlanta, Georgia/ USA
  • 1987 — Wilhelm-Hack-Museum, Ludwigshafen
  • 1987 — Galerie de Paris, Paris
  • 1988 — Outdoor Retrospective 1968—1988, Interim Art in collaboration with Serpentine Gallery and Hayward Gallery, London
  • 1988 — Nicole Klagsbrun, New York
  • 1989 — Galerie de Paris, Paris
  • 1989 — Galerie Albert Baronian, Brussels
  • 1989 — Queensland Art Gallery, Brisbane
  • 1990 — Pat Hearn Gallery, New York
  • 1991 — Fundacion San German, Puerto Rico, USA
  • 1991 — Galerie de Paris, Paris
  • 1991 — Winnipeg Art Gallery, Canada
  • 1992 — Galerie Albert Baronian, Brussels
  • 1994 — Galerie de France, Paris
  • 1994 — Museum Moderner Kunst Stiftung Ludwig, Vienna
  • 1994 — The Israel Museum, Jerusalem
  • 1995 — Hessisches Landesmuseum Darmstadt
  • 1996 — Kunsthalle Düsseldorf
  • 1998 — Galerie Michael Janssen, Cologne
  • 2000 — Museo Nacional de Colombia, Bogota
  • 2000 — Porin Taidemuseo, Finland
  • 2001 — Museum of Contemporary Art and Museum Mimara, Zagreb
  • 2001 — Ikon Gallery Birmingham / UK
  • 2003 — Medievalmodern, London
  • 2003 — Pièce Unique, Paris
  • 2004 — Galeria Pino Casagrande, Rome
  • 2004 — Museum of Modern Art, Dubrovnik
  • 2005 — Fondazione Mudima, Milan
  • 2005 — The State Russian Museum, St Petersburg
  • 2005 — Guelman Gallery, Moscow
  • 2005 — Musée d'Orsay, Paris
  • 2006 — Xin-Dong Cheng Space for Contemporary Art, Beijing
  • 2006 — Imperial College of China — Temple of Confucius, Beijing
  • 2006 — Galerija Zona, Zagreb
  • 2006 — Galeria Il Ponte Contamporanea, Rome
  • 2006 — Galeria Pino Casagrande, Rome
  • 2007 — Slought Foundation, Philadelphia, USA
  • 2007 — 1st Floor Gallery Antwerp
  • 2007 — Galerie Heike Curtze Berlin
  • 2008 — National Museum of Contemporary Art Bucharest
  • 2008 — Galerie Heike Curtze Vienna
  • 2008 — Museum Ludwig Budapest

Примітки ред.

  1. ↑ SNAC — 2010.
  2. ↑ The Fine Art Archive — 2003.
  3. ↑ Delarge J. Le Delarge — Paris: Gründ, Jean-Pierre Delarge, 2001. — ISBN 978-2-7000-3055-6
  4. ↑ Museum of Modern Art online collection
  5. ↑ http://www.moma.org/collection/works/109724
  6. ↑ COURAGE Registry
  7. ↑ Self Portraits after Rembrandt and Miguel Perez 1968 - 1978
  8. ↑ Triptychos post historicus

Посилання ред.

На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії.
Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Брацо_Дмітрієвич&oldid=35981479