Концептуальне мистецтво — мистецький рух постмодернізму, що теоретично базується на засадах філософії концептуалізму, склався в кінці 1960-х років під впливом дадаїстів, майстрів поп-арту й мінімального мистецтва. Концептуалісти ставлять своїм завданням перехід мистецтва від виконання художніх творів до вільних від матеріального втілення «художніх ідей» (т. з. концептів — загальних уявлень). Творчість осмислюється концептуалістами як близький по духу хеппенінгу, але статично зафіксований процес залучення глядача в «гру ідей». Це оформляється у вигляді графіків, діаграм, схем, цифр, формул, написів тощо.

Останній єврейський погром, Об'єкт з акції Фонду Мазоха, Галерея Гельмана, Москва 1994
М.Трегуб. Зонально. Колористичний концепт. Папір, зм.техн. 1980

Помітний вплив на поширення ідей концептуалізму в різних країнах мали представники московського концептуалізму Ілля Кабаков, Віктор Півоваров та Едуард Гороховський та інші, які працювали значну частину життя в еміграції.

Одним з перших концептуалістів в Україні вважають Вілена Барського, який почав створювати концептуальні колажі у 1960-х роках.[1] У 70-і роки вирізнялись епатажні роботи харків'янина Вагріча Бахчаняна, а також значна частина робіт киян Валерія Ламаха, Федора Тетянича , Миколи Тригуба.[2]Серед Одеських художників своєрідне концептуальне мистецтво у 1970-80-х створювали Олексій Коцієвський, Володимир Федоров, Юрій Лейдерман, Леонід Войцехов, Ігор Чацкін, Людмила Скрипкіна, Лариса Резун-Звєздочотова (група «АПТАРТ») та ін.

Починаючи з 1990-х концептуальні практики використовують Фонд Мазоха та Олег Тістол (що деякі мистецтвознавці вважають неоконцептуалізмом). Риси концептуалізму притаманні творчості Бориса Михайлова, Анатоля Степаненко, Алевтини Кахідзе та ін.

Примітки ред.

  1. Ложкіна. Вілен Барський: Перший київський концептуаліст//Art Ukraine, №1(20) 2011, ст.118-127.
  2. Олена Голуб. Свято непокори та будні андеграунду. Київ, Видавничий Дім «Антиквар», 2017, ISBN 978-617-7285-11-2

Джерела ред.

Посилання ред.