Болівійська література

Боліві́йська літерату́ра (ісп. Literatura boliviana) — література болівійського народу, розвивається переважно іспанською, але також і кечуа, аймара мовами.

Болівійська література
Країна	Болівія
Болівійська література у Вікісховищі

Давній період

Давній фольклор, що існував на території сучасної Болівії, був спільним і для індіанців Перу, які до 1532 року об'єднувалися в державі інків. Збереглися пісенні жанри мовами кечуа й аймара (яраві, хайлі тощо) та деякі синкретичні драматизовані форми (арануайя, уанка), з яких виник локальний театр. Відповідно література була усною, записана лише в колоніальний період.

Найдавніші літературні пам'ятки — народні болівійсько-перуанські віршовані драми (мовою кечуа) «Апу-Ольянтай» (15 ст., опубл. 1853) та «Уткха Паукар» (до 16 ст.).

Колоніальний період

Література Болівії колоніального періоду (16 — 18 ст.) представлена історичними хроніками індіанця Ф. Гуамана Поми де Айяли, ченця А. де Каланчи.

Починаючи від кінця 18 ст. у зв'язку з національно-визвольним рухом у літературі посилюються антиіспанські настрої. Показовами в цьому плані є публіцистичні твори В. Пасоса Канки.

ХІХ століття

Власне Болівійська література іспанською мовою з'явилася в роки війни за незалежність 1809—25.

З патріотичними віршами виступили індіанець Х. Уальпаррімачі Майта, Х. І. де Санхінес (автор тексту національного гімну).

В 2-й пол. ХІХ століття, до 1880-х років, панівним у літературі залишався романтизм. Антидеспотичні і соціальні мотиви мають поезії Р. Х. Бустаманте, Н. Галіндо, проза Н. Агірре, якому належить один з найзначніших історичних романів про війну за незалежність «Хуан де ла Роса» (1885). Теми народної боротьби знайшли відгук у драматургії Ф. Рейєса Ортіса, Х. Р. Гутьєрреса тощо. Представником кечуанської поезії цього періоду (писав також і іспанською) був К. Ф. Бельтран.

У 1880—90-х роках виник костумбризм, який став предтечею реалістичного мистецтва. Соціальною сатирою позначені повісті Л. Ансоатегі де Камперо, оповідання А. Самудіо, соціально-критичні нариси Х. С. Вальдеса («Силуети і начерки», 1889).

ХХ століття

Наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст. в поезії утверджується модернізм, яскравим представником якого був Р. Хаймес Фрейре. В його ліриці лунає протест проти соціальної несправедливості.

У перші десятиріччя ХХ століття розквіту набув індіхенізм. Його ідеологом у Болівії став поет і публіцист Франс Тамайо, що відверто опонував іспанському впливу на болівійську культуру. Також з'явився реалістичний жанрово-тематичний потік «індіанського роману», зачинателем якого у Болівії став А. Аргедас («Бронзова раса», 1919). Роман Х. Мендоси «В надрах Потосі» (1911) — перший болівійський роман про життя робітничого класу. Сатирично зображено дійсність у романі А. Чірвечеса «Кандидатура Рохаса» (1908).

Чакська війна (з Парагваєм, 1932-35) зумовила антивоєнну тематику творів — романи О. Серруто («Вогняний потоп», 1935), П. Торо Рамальйо («Чако», 1936; «Вони повернулись», 1940), А. Гусмана («Полонений», 1937).

Жорстоку експлуатацію робітників показано в романах Р. Ботельйо Госальвеса («Плоскогір'я», 1945), А. Гільєна Пінто («Утама», 1945; «Шахта», опубл. 1953), Ф. Раміреса Веларде («Шахти скорботи», 1947). Антиімперіалізмом пройняті романи Г. А. Наварро (псевдонім — Трістан Мароф; «Волл-стріт і голод», 1931), А. Сеспедеса («Метал диявола», 1946). Роман Р. Пради Оропеси «Ті, що засвічують зорю» (1969) — про боротьбу партизанського загону Е. Че Гевари.

Один з провідних болівійських письменників Хесус Лара в своїх реалістичних романах відтворив процес соціального пробудження індіанців, їхню боротьбу за землю і свої громадянські права: «Невільниця/Янакуна» (1952), «Наша кров» (1959).

До виданої у 1976 році в Болівії збірки «Болівійське оповідання вчора і сьогодні» увійшли кращі твори болівійських прозаїків ХХ століття (А. Аргедаса, Х. Мендоси, А. Касареса, А. Сеспедеса, Р. Пради Оропеси тощо), у яких порушуються пекучі соціальні й культурні проблеми країни.

З пізніших (2-а пол. ХХ століття) болівійських поетів найвідоміший — П. Шімосе (збірки «Вірші для народу», 1968; «Хочу писати вірші, а виходить піна», 1972).

Дитяча література в Болівії представлена фольклористичними казками Оскара Альфаро.

Серед літературознавців виділяється А. Гусман («Панорама болівійського роману», 1985).

Українські переклади

Українською перекладені оповідання А. Гумусіо, вірші М. Ертль, Н. Паса Самори, твори Х. Лари. Серед перекладачів — С. Борщевський, М. Мірошниченко, О. Буценко, А. Перепадя та інші.

Див. також

• Перуанська література

Джерела, література та посилання

• Іллічеський А. Х. Болівійська література // Українська літературна енциклопедія : В 5 т. / редкол.: І. О. Дзеверін (відповід. ред.) та ін. — К. : Голов. ред. УРЕ ім. М. П. Бажана, 1988. — Т. 1 : А—Г. , стор. 214 див. тут
• Elizabeth Monasterios: "Chapter 42 La Paz- Chukiyawu Marka" // Literary Cultures of Latin America. A comparative History, ed. by Mario J. Valdés and Djelal Kadir, Volume II: Institutional Modes and Cultural Modalities, Oxford: Oxford University Press, 2004, pp. 474–497 (англ.)