Вікіпедія

Березовий дьоготь

продукт сухої перегонки березової кори

Березовий дьоготь або березовий пек — це речовина (рідка при нагріванні), що отримується в результаті сухої перегонки кори берези (берести).

Берестяна смола, виготовлена в одному горщику: Кору берези нагрівають у герметичних умовах, кінцевий продукт складається з дьогтю та золи кори.
Сучасний спосіб одержання дьогтю з берести в одному горщику: кору берези нагрівають у герметичних умовах; кінцевий продукт складається з дьогтю та попелу кори.

Склад ред.

Березовий дьоготь складається з таких фенолів, як гваякол[en], крезол, ксиленол[en] та креозол[en].

Стародавнє та сучасне використання ред.

Березовий дьоготь широко застосовувався як клей ще в епоху середнього палеоліту та раннього мезоліту. Неандертальці виробляли смолу сухою перегонкою березової кори ще 200 000 років тому.[1] Дослідження, проведене 2019 року, показало, що виробництво березового дьогтю може бути дуже простим процесом — це просто спалювання березової кори біля гладких вертикальних поверхонь в умовах відкритого повітря.[2] Рідкісна знахідка з голландської частини Північного моря показує, що неандертальці використовували смолу з березової кори як підкладку для невеликих «домашніх» кам'яних знарядь праці.[3]

Березовий дьоготь також застосовували як дезінфікуючий засіб, у обробці шкіри одязі та в медицині.

У Керіккі у Фінляндії знайдено 5000-річну жувальну гумку, виготовлену із смоли з березової кори, яка все ще має відбитки зубів.[4] Генетичний матеріал, що зберігся у гумці, дозволив провести нові дослідження щодо руху населення, видів споживаної їжі та видів бактерій, що знаходились на їхніх зубах.[5]

На півдні Данії був знайдений інший зразок жувальної гумки віком 5700 років. З жованої березової смоли секвенували повний геном людини та мікрофлору ротової порожнини. Дослідники виявили, що особа, яка жувала смолу, була жінкою, тісно пов'язаною генетично з мисливцями-збирачами з материкової Європи.[6]

Кінці оперення стріл кріпили березовим дьогтем, а мотузки з шкіри-сирця, протравленої березовим дьогтем використовувались для фіксації леза сокир у період мезоліту.

Юхта — це водостійка шкіра, протравлена березовою олією після дублення. Ця шкіра була основним експортним товаром з Росії (звідки і отримала другу назву - "російська шкіра") сімнадцятого та вісімнадцятого століть, оскільки наявність березової олії обмежувало її географію виробництва.[7] Олійне просочення також стримувала атаку комах і надавала характерний і приємний аромат, який розглядався як знак якості шкіри.

Березовий дьоготь також є одним із компонентів лініменту Вишневського.[8]

Олія березового дьогтю є ефективним відлякувачем черевоногих молюсків (до яких входять равлики та слимаки). Ефект відлякування триває близько двох тижнів. Відлякуючий ефект олії березового дьогтю, змішаної з вазеліном, нанесеним на огорожу, триває до декількох місяців.[9]

Олія березового дьогтю має сильні антисептичні властивості[10] завдяки великій кількості похідних фенолу та похідних терпеноїдів.

Олія березового дьогтю також використовується в парфумерії як базова нота для додання шкіряних, смоляних, димчастих та вічнозелених нот. Вона використовується як інгредієнт деяких мил, зокрема, є запахом такого британського бренду як «Imperial Leather».

Примітки ред.

  1. ↑ Kozowyk, P. R. B.; Soressi, M.; Pomstra, D.; Langejans, G. H. J. (31 серпня 2017). Experimental methods for the Palaeolithic dry distillation of birch bark: implications for the origin and development of Neandertal adhesive technology. Scientific Reports (En) . 7 (1): 8033. doi:10.1038/s41598-017-08106-7. ISSN 2045-2322. PMC 5579016. PMID 28860591.
  2. ↑ Schmidt, P.; Blessing, M.; Rageot, M.; Iovita, R.; Pfleging, J.; Nickel, K. G.; Righetti, L.; Tennie, C. (2019). Birch tar extraction does not prove Neanderthal behavioral complexity. PNAS. 116 (36): 17707—17711. doi:10.1073/pnas.1911137116. PMC 6731756. PMID 31427508.
  3. ↑ Niekus, Marcel J. L. Th.; Kozowyk, Paul R. B.; Langejans, Geeske H. J.; Ngan-Tillard, Dominique; van Keulen, Henk; van der Plicht, Johannes; Cohen, Kim M.; van Wingerden, Willy; van Os, Bertil (21 жовтня 2019). Middle Paleolithic complex technology and a Neandertal tar-backed tool from the Dutch North Sea. Proceedings of the National Academy of Sciences (англ.). 116 (44): 22081—22087. doi:10.1073/pnas.1907828116. ISSN 0027-8424. PMC 6825292. PMID 31636186.
  4. ↑ Student dig unearths ancient gum, 2007. Архів оригіналу за 13 вересня 2017. Процитовано 19 лютого 2021.
  5. ↑ Ancient gum DNA [Архівовано 5 лютого 2021 у Wayback Machine.], Science, The New York Times, December 17, 2019
  6. ↑ Jensen, Theis Z. T.; Niemann, Jonas; Iversen, Katrine Højholt; Fotakis, Anna K.; Gopalakrishnan, Shyam; Vågene, Åshild J.; Pedersen, Mikkel Winther; Sinding, Mikkel-Holger S.; Ellegaard, Martin R. (17 грудня 2019). A 5700 year-old human genome and oral microbiome from chewed birch pitch. Nature Communications (англ.). 10 (1): 1—10. doi:10.1038/s41467-019-13549-9. ISSN 2041-1723. PMC 6917805. PMID 31848342.
  7. ↑ Production of Russia Leather (PDF). The Honourable Cordwainers' Company. 1807. Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016. Процитовано 4 жовтня 2013.
  8. ↑ Charman, C. (12 червня 1999). Vishnevsky liniment and ichthammol: on the perspectives of application in military medicine and other fields. The BMJ. 318 (7198): 1600—1604. doi:10.1136/bmj.318.7198.1600. PMC 1115970. PMID 10364122. Архів оригіналу за 13 серпня 2016. Процитовано 5 липня 2016.
  9. ↑ Lindqvist, I.; Lindqvist, B.; Tiilikkala, K.; Hagner, M.; Penttinen, O.-P.; Pasanen, T.; Setälä, H. (2010). Birch tar oil is an effective mollusc repellent: field and laboratory experiments using Arianta arbustorum (Gastropoda: Helicidae) and Arion lusitanicus (Gastropoda: Arionidae). Agricultural and Food Science. 19 (1): 1—12. doi:10.2137/145960610791015050.
  10. ↑ Wanamaker, L, «Birch Tar Oil A Powerful Antiseptic» [Архівовано 9 грудня 2020 у Wayback Machine.], OtzisPouch, 2020-04-01

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Березовий_дьоготь&oldid=38332555