Берг Ісай Давидович
Берг Іса́й Дави́дович (1905, Москва — 7 березня 1939, Москва) — радянський працівник НКВС, лейтенант держбезпеки, начальник АГВ (адмніністративно-господарського відділу) УНКВС по Московській області. Вважається винахідником «душогубки» — автомобіля, в кузові котрого вихлопними газами вбивали засуджених на смерть людей.
| Берг Ісай Давидович | |
|---|---|
| Народився |
1905 Москва, Російська імперія |
| Помер |
7 березня 1939 Москва, СРСР |
| Поховання | Нове Донське кладовище |
| Країна |
.svg){kind=small} СРСР |
| Військове звання | лейтенант державної безпеки |
| Партія | КПРС |
Біографія ред.
Народився в Москві в єврейській родині. Після жовтневого перевороту служив у Червоній Армії з 1920 р., 1925—1929 рр. — командир взводу. Член ВКП(б) з 1930 р.[1]
У 1934 р. служив у НКВС, був начальником АХО (адмніністративно-господарського відділу) УНКВС по Московській області. Відповідав за виконання смертних вироків, займався транспортуванням приречених до місця страти на Бутовському полігоні. Вважається винахідником «душогубки» — автомобіля, переобладнаного з фургона для перевезення хліба, у кузові якого душили вихлопним газом засуджених на смерть людей. У кузов фургона, обшитого зсередини оцинкованим залізом, пророблявся отвір, через який за допомогою гумового шлангу надходили вихлопні гази, від отруєння якими за 20-30 хвилин засуджені у фургоні помирали.[2][3]
4 серпня 1938 р. був заарештований спочатку за «аморальну поведінку», потім звинувачення перекваліфікували на «антирадянську діяльність» — участь у контрреволюційній троцькістській групі всередині Управління НКВС по Московській області. У цей самий час Берга звинувачують у винаході «душогубки». Під час слідства він спочатку відкидав ці обвинувачення, але потім визнав їх, пояснюючи тим, що інакше неможливо було розстріляти понад 300 людей щоденно. 7 березня 1939 р. військова колегія, звинувачуючи Берга в антирадянській діяльності, винесла йому смертний вирок через розстріл, що було виконано того ж дня.[1]. 1962 р. Берг був реабілітований «за відсутністю складу злочину».[1]
Уперше звинувачення проти Берга у винаході душогубки висловив письменник Олександр Солженіцин у есе «Двісті років разом».[4] Ці звинувачення підтверджували й інші історики, однак деякі також висловлювали сумнів у самому факті існування душогубок у СРСР і також у тому, що Берг був їх винахідником.[5]
Див. також ред.
Джерела ред.
- Ісая-Ісай Давидович Берг [Архівовано 4 березня 2009 у Wayback Machine.] (рос.)
- Народжено у СССР (укр.)
- Бутово — російська Голгофа (рос.)
Примітки ред.
- ↑ а б в Липков А. Я к вам травою прорасту… [Архівовано 13 вересня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Жирнов Е. [[https://web.archive.org/web/20191210230457/https://www.kommersant.ru/doc/1265324 Архівовано 10 грудня 2019 у Wayback Machine.] «По пути следования к месту исполнения приговоров отравлялись газом» // Коммерсантъ Власть. — 2007. — № 44. (рос.) [недоступне посилання з травня 2019]; Петров Н. «Человек в кожаном фартуке» // Новая газета, спецвыпуск «Правда ГУЛАГа» от 02.08.2010 № 10 (31). [Архівовано 2010-08-06 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ Борьба за власть: Троцкий, Сталин, Хрущев, Брежнев, Андропов [Архівовано 8 червня 2021 у Wayback Machine.]. (рос.)
- ↑ Солженицын А. И. Двести лет вместе: В 2 т. — М. : Русский путь, 2001. — С. . — ISBN 5-85887-110-0. (рос.)
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 20 листопада 2011. Процитовано 5 червня 2009.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
|
Це незавершена стаття про УРСР. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |