Бальяни
Бальяни (тур. Balyan, вірм. Պալեաններ) — вірменська династія знаменитих османських архітекторів. Протягом XVIII-XIX століть представники династії служили придворними архітекторами османських султанів; кілька поколінь архітекторів будували та відновлювали палаци, мечеті, кіоски й інші публічні будівлі [1].
Представники роду ред.
- Мереметчі Балі (Бален) Калфа
- Магар
- Крікор Бальян[tr] (1764-1831) → Согом
- Карапет Бальян (1800-1866) → Назені Бабаян
- Нікогос Бальян (1826-1858)
- Левон Бальян[tr] (1855-?)
- Саркіс Бальян (1835-1899)
- Акоп Бальян (1838-1875)
- Симон Бальян (1846-1894)
- Нікогос Бальян (1826-1858)
- Карапет Бальян (1800-1866) → Назені Бабаян
- Сенекерім Бальян[tr] (1768-1833)
- Крікор Бальян[tr] (1764-1831) → Согом
- Магар
Відомі роботи ред.
У списку перераховані будівлі, побудовані, відновлені або спроектовані сімейством Бальянів [2]:
Султанські резиденції ред.
- Палац Долмабахче (1848-1856)
- Палац Бейлербеї (1861-1865)
- Палац Чираган (1863-1871)
- Кілька будівель Топкапи
- Палац Валіде (в Малтепе)
- Палац дефтердар Султан
- Палац Адиле Султан (1876)
- Палац близнюків в Еюпе
- Палац в Салипазари
- Палац Їлдиз
- Палац Чифтен[tr]
- Палац хюнкара (в Ізміті)
- Балталіманскій яли (прибережний палац)
- Кіоск Аналикавак
- Особняк Есми Султан (1875)
- Павільйон Адиле Султан [tr] (1853)
- Павільйон Ихламур (1849)
- Павільйон Кючюксу (1857)
- Мальтійська кіоск [tr]
- Кіоск султана Махмуда I
- Кіоск хюнкара У Ешілкёе
- Старий кіоск (в Галатасараї)
Релігійні будівлі ред.
- Топхане мечеті Нусрет
- Мечеть Ортакьой
- Мечеть Долмабахче (мечеть Безміалем Валіде)
- Мечеть Аксрай Валіде
- Мечеть Їлдиз Гамідіє
- Вірменська церква в Ускюдарі
- Вірменська церква в Кайсері
- Вірменська церква в Бешикташі
- Вірменська церква в Ортакьой
- Вірменська церква в Куручешме
- Вірменська церква в Бандирмі
- Церква в Бейоглу
- Церква в Кумкапи
Публічні будівлі ред.
Виробничі об'єкти ред.
Примітки ред.
- ↑ династія Бальян. Вірмени Стамбула. Архів оригіналу за 22 листопада 2016. Процитовано 30 червня 2013.
- ↑ Turkish Cultural Foundation. Архів оригіналу за 21 січня 2018. Процитовано 22 листопада 2016.
Література ред.
- Pars Tuğlacı. Архівована копія. — Yeni Çığır Bookstore, 1990. — 744 с. Архівовано з джерела 5 березня 2016
- Selcuk Aksin Somel. Архівована копія. — Scarecrow Press, 2003. — С. 30. — ISBN 0810866064, 9780810866065. Архівовано з джерела 5 квітня 2016
Посилання ред.
- Göyünç, Nejat, Turkish-Armenian Cultural Relations (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 22 березня 2003. Процитовано 22 листопада 2016. (Turkish National Assembly, nd).