Аргіраспідидавньогрец. Ἀργυράσπιδες, «Срібні щити») були підрозділом армії Александра Македонського, їх називали так, бо вони носили при собі срібні щити. Це були вибрані чоловіки, якими командував Ніканор, син Парменіона, і яких шанував сам Александр. Спершу вони мали назву «гіпаспісти», але згодом змінили назву на «аргіраспіди», коли перебували в Індії під командуванням Александра[1]. Після смерті Александра Македонського (323 р. до н. е.) ці підрозділи стали служити Евмену з Кардії. Вони вже не брали участі у війнах, але, попри їхній вік (більшості з них було понад шістдесят років), їх боялися і шанували, адже аргіраспіди мали великий досвід і могли похизуватися блискучими бойовим навичкам.

В ході битви при Габіені в 316 р. до н. е. вони стикнулися з Антигоном I Однооким, внаслідок того, що Антигону вдалося заволодіти усім майном, що вони везли зі собою (а це були всі члени їхніх родин і все награбоване протягом сорока років): Аргіраспіди змушені були видати свого генерала Евмена в обмін на повернення їхньої власності.

Антигон незабаром розпустив це військове угрупування, вважаючи воїнів занадто непокірними, ними важко було керувати, більше того, він стратив їхнього командувача Антигена[2]. Антигон відправив їх до Сибіртія, македонського сатрапа Арахосії, з наказом відправити їх невеликими групами з двох-трьох чоловік у небезпечніс міця для виконання певних місій, щоб їхня кількість швидко зменшилася. Однак дехто з них, імовірно, був звільнений, і отримав право жити в македонських поселеннях на території Азії.

Базилевси держави Селевкідів використовували назву «аргіраспіди» для позначення одного зі своїх піших військових загонів. У битві при Рафії у 217 р. до н. е. 10 000 чоловіків-аргіраспідів зайняли позиції навпроти флангів птолемейської армії. Це були люди, вибрані з усього королівства та озброєні на македонський лад.[3] Їхнє постійне розміщення поблизу царя в битві за Магнезію в 190 р. до н. е., свідчить про те, що вони були головним піхотним підрозділом в армії селевкідів. На святкуванні для вшанування Дафни, проведеному Антіохом IV Епіфаном у 166 р. до н. е., було 5000 могутніх аргіраспідів.[4] Однак корпус чоловіків, які були добре озброєні та одягнені за «римською модою», описаний Полібієм, теж налічував 5000,[5] і Бар-Кохва припускає, що у ці чоловіки у розквіті сил можуть бути також частиною підрозділу аргіраспідів, звідси випливає, що чисельність корпусу дорівнювала 10 000. Лівій згадує кавалерійський корпус під назвою аргіраспіди як частину королівських військ в армії Антіоха III Великого в Магнезії[6].

Римський імператор Александр Север, який відомий тим, що намагався наслідувати Александра Великого, мав у своїй армії людей, яких називали аргіроаспідами та хризаспідами[7].

Примітки ред.

  1. Arrian Anabasis 7.11.3
  2. Діодор Сицилійський, Bibliotheca, xvii. 57, 58, 59, xviii. 63, xix. 12, 41, 43, 48; Curtius Rufus, Historiae Alexandri Magni, iv. 13; Plutarch, Parallel Lives, "Eumenes", 13-19
  3. Polyb. 5.79.4, 5.82.2
  4. Polyb. 30.25.5
  5. Polyb. 30.25.3
  6. Livy Ab urbe condita xxxvii. 40 [Архівовано 9 березня 2003 у Wayback Machine.]
  7. Historia Augusta, «Alexander Severus», 50

Список літератури ред.