Антоніу-Жозе Сарайва
Анто́ніу-Жозе́ Баптіста Сара́йва (порт. António José Baptista Saraiva, 31 грудня 1917, Лейрія, Португалія — 17 березня 1993, Лісабон) — португальський філолог, літературознавець, педагог, історик португальської літератури.
| Антоніу-Жозе Сарайва | |
|---|---|
| порт. António José Baptista Saraiva | |
| Народився |
31 грудня 1917 Лейрія |
| Помер |
17 березня 1993[1][2] (75 років) Лісабон, Португалія |
| Країна |
 Португалія |
| Діяльність | викладач університету, історик, романіст |
| Alma mater | Лісабонський університет |
| Заклад |
Новий університет Лісабона Лісабонський університет Амстердамський університет[1] |
| Батько | José Saraivad |
Біографія ред.
Закінчив філологічний факультет Лісабонського університету, захистивши у 1938 році бакалаврську дисертацію з поезії Бернардина Рібейру (порт. Ensaio sobre a poesia de Bernardim Ribeiro).
У 1942 році захистив докторську дисертацію на тему «Жил Вісенте і кінець середньовічного театру» (порт. Gil Vicente e o Fim do Teatro Medieval).
У 1949 році підтримував на виборах президента кандидатуру генерала Нортона ді Матуша. У тому ж році був звільнений з посади викладача з політичних мотивів і за якийсь час заарештований.
У співавторстві з Ошкаром Лопешем, з яким познайомився під час університетської педагогічної практики ще у 1940 році, написав фундаментальну працю з історії португальської літератури, яка витримала понад півтора десятків перевидань. Робота над працею почалась у 1953 році, а її перше видання вийшло в світ за два роки — у 1955-му[3].
У 1960 році емігрував, спершу до Франції, потім до Нідерландів, де викладав в Університеті Амстердама (1970—1974).
Виступав як відвертий противник режиму Салазара, а починаючи з 1944 року був членом комуністичної партії, з якої вийшов у 1962 році після відвідин СРСР.
Повернувся до Португалії після революції, викладав у Новому лісабонському університеті на факультеті соціальних і гуманітарних наук й на філфаці Лісабонського університету.
Антоніу-Жозе Сарайва помер 17 березня 1993 року просто на церемонії вручення йому премії Португальського ПЕН-клубу в Португальській асоціації письменників у Лісабоні. Похований на родинному цвинтарі у Донаші, Фундан.
Родина ред.
- син — Жозе-Антоніо Сарайва, журналіст, редактор тижневика Expresso (1985—2006).
- брат — Жозе-Ермано Сарайва, міністр освіти Португалії (1968—1970).
Нагороди ред.
Бібліографія ред.
- 1942 — Gil Vicente e o Fim do Teatro Medieval
- 1946 — As Ideias de Eça de Queirós
- 1946 — Para a História da Cultura em Portugal
- 1947 — A Escola, Problema Central da Nação
- 1948 — A Evolução do Teatro de Garrett: os Temas e as Formas
- 1948 — A Obra de Júlio Dinis e a sua Época
- 1949 — Herculano e o Liberalismo em Portugal
- 1950 — História da Cultura em Portugal. Livro Primeiro. A Idade Média até à Crise Social do Século XIV
- 1952 — Fernão Lopes, Tabelião Geral
- 1953 — A Inquisição Portuguesa
- 1955 — História da Cultura em Portugal. Livro Segundo. Renascimento e Contra-Reforma
- 1956 — O Humanismo em Portugal
- 1958 — Fernão Mendes Pinto
- 1959 — Luís de Camões
- 1960 — Dicionário Crítico de Algumas Ideias e Palavras Correntes
- 1962 — História da Cultura em Portugal. Livro Terceiro. A Ressaca do Renascimento
- 1966 — História da Literatura Portuguesa I — Das Origens ao Romantismo, vol. VIII da História Ilustrada das Grandes Literaturas
- 1969 — Inquisição e Cristãos Novos
- 1970 — Maio e a Crise da Civilização Burguesa
- 1971 — O Autor da Narrativa da Batalha do Salado e a Refundição do Livro do Conde D. Pedro
- 1974 — Ser ou Não Ser Arte, Ensaios e Notas de Metaliteratura
- 1979 — A Épica Medieval
- 1979 — História da Literatura Portuguesa (das origens a 1970)
- 1980 — O Discurso Engenhoso: − Estudos sobre Vieira e Outros Autores Barrocos
- 1980 — Filhos de Saturno. Escritos sobre o Tempo que Passa
- 1982 — A Cultura em Portugal, Teoria e História. Livro I (Introdução Geral à Cultura Portuguesa)
- 1984 — A Cultura em Portugal, Teoria e História. Livro II (Primeira Época: A Formação)
- 1984 — Iniciação na Literatura Portuguesa
- 1988 — O Crepúsculo da Idade Média
- 1990 — Poesia e Drama: Bernardim Ribeiro, Gil Vicente, Cantigas de Amigo
- 1990 — A Tertúlia Ocidental: Estudos sobre Antero de Quental, Oliveira Martins, Eça de Queiroz e Outros
- 1992 — História e Utopia: Estudos sobre Vieira
- 1992 — Estudos sobre a Arte d’Os Lusíada
Примітки ред.
- ↑ а б Album Academicum — 2007.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ História da Literatura Portuguesa [Архівовано 24 жовтня 2019 у Wayback Machine.](порт.)
Джерела ред.
- Антоніо-Жозе Сарайва. — 2014.