Вікіпедія

Альберто Джилардіно

італійський футболіст і футбольний тренер

Альбе́рто Джиларді́но (італ. Alberto Gilardino; нар. 5 липня 1982, Б'єлла) — італійський футболіст, нападник. Виступав за клуби «Мілан» та «Фіорентіна», а у складі збірної Італії став чемпіоном світу 2006 року. По завершенні ігрової кар'єри — футбольний тренер.

Ф
Альберто Джилардіно
Особисті дані
Народження 5 липня 1982(1982-07-05)[1][2][3] (41 рік)
  Б'єлла, П'ємонт, Італія
Зріст 185 см
Вага 76 кг
Прізвисько Gilagol[4]
Громадянство  Італія
Позиція нападник
Юнацькі клуби
Італія «П'яченца»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1999–2000 Італія «П'яченца» 17 (3)
2000–2002 Італія «Верона» 39 (5)
2002–2005 Італія «Парма» 96 (50)
2005–2008 Італія «Мілан» 94 (36)
2008–2012 Італія «Фіорентіна» 118 (48)
2011–2012 Італія «Дженоа» 14 (4)
2012–2013 Італія «Болонья» 36 (13)
2013–2014 Італія «Дженоа» 36 (15)
2014–2015 КНР «Гуанчжоу» 14 (5)
2015 → Італія «Фіорентіна» 14 (4)
2015–2016 Італія «Палермо» 33 (10)
2016–2017 Італія «Емполі» 14 (0)
2017 Італія «Пескара» 3 (0)
2017–2018 Італія «Спеція» 16 (6)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1998 Італія Італія U-15 10 (1)
1998 Італія Італія U-16 2 (0)
1999–2000 Італія Італія U-18 3 (0)
2000 Італія Італія U-20 8 (3)
2000–2004 Італія Італія U-21 30 (19)
2004–2013 Італія Італія 57 (19)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
2018–2019 Італія «Редзато» (асист.)
2019 Італія «Редзато»
2019–2020 Італія «Про Верчеллі»
2020–2021 Італія «Сієна»
2021 Італія «Сієна»
2022– Італія «Дженоа»
Звання, нагороди
Нагороди
Орден «За заслуги перед Італійською Республікою»
Орден «За заслуги перед Італійською Республікою»
Офіцер ордена За заслуги перед Італійською Республікою
Офіцер ордена За заслуги перед Італійською Республікою

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Клубна кар'єра ред.

Вихованець футбольної школи клубу «П'яченца». Дорослу футбольну кар'єру розпочав 1999 року в основній команді того ж клубу, в якій провів один сезон, взявши участь у 17 матчах чемпіонату.

Протягом 2000—2002 років захищав кольори команди клубу «Верона».

 
Альберто Джилардіно під час виступів за «Фіорентину». 2008 рік.

Своєю грою за останню команду привернув увагу представників тренерського штабу клубу «Парма», до складу якого приєднався 2002 року. Відіграв за пармську команду наступні три сезони своєї ігрової кар'єри. Більшість часу, проведеного у складі «Парми», був основним гравцем атакувальної ланки команди. У складі «Парми» був одним з головних бомбардирів команди, маючи середню результативність на рівні 0,52 голу за гру першості.

2005 року уклав контракт з клубом «Мілан», у складі якого провів наступні три роки своєї кар'єри гравця. Граючи у складі «Мілана» також здебільшого виходив на поле в основному складі команди. В новому клубі був серед найкращих голеодорів, відзначаючись забитим голом в середньому щонайменше у кожній третій грі чемпіонату. За цей час виборов титул переможця Ліги чемпіонів УЄФА, клубного чемпіона світу, ставав володарем Суперкубка УЄФА.

До складу клубу «Фіорентина» приєднався 2008 року. Відіграв за «фіалок» 118 матчів в національному чемпіонаті, в яких 48 разів вражав ворота суперників.

З 2011 по 2014 рік грав за «Дженоа» та «Болонью», після чого за 5 мільйонів євро досвідчений нападник перейшов до провідного китайського клубу «Гуанчжоу Евергранд». За півроку у Китаї забив 5 голів у 14 матчах місцевої першості.

26 січня 2015 року повернувся на батьківщину, приєднавшись на умовах оренди до добре йому відомої «Фіорентіни». Згодом виступав у Серії А за клуби «Палермо», «Емполі» та «Пескара», а завершив ігрову кар'єру 2017 року у клубі другого дивізіону «Спеція».

Виступи за збірні ред.

 
Альберто Джилардіно на Кубку конфедерацій 2013 року.

1998 року дебютував у складі юнацької збірної Італії, взяв участь у 15 іграх на юнацькому рівні (за збірні різних вікових категорій), відзначившись одним забитим голом.

Протягом 2000—2004 років залучався до складу молодіжної збірної Італії. На молодіжному рівні зіграв у 38 офіційних матчах, забив 22 голи. 2004 року захищав кольори олімпійської збірної Італії, яка на тогорічних Олімпійських іграх виборола бронзові нагороди.

2004 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Італії. Наразі провів у формі головної команди країни 47 матчів, забивши 17 голів. У складі збірної був учасником чемпіонату світу 2006 року у Німеччині, здобувши того року титул чемпіона світу, а також чемпіонату світу 2010 року у ПАР.

Пропустив Євро-2012 через низьку результативність у Серії А, але знову повернувся до збірної після гарного сезону за «Болонью» і склав ударний дует із Маріо Балотеллі на турнірі Кубку конфедерацій 2013 року у Бразилії, де здобув бронзові нагороди.

Восени 2013 року зіграв свої останні матчі за збірну, провівши всього за головну команду країни 57 ігор, в яких забив 19 голів.

Тренерська кар'єра ред.

У жовтні 2018 року призначений асистентом головного тренера аматорського клубу Серії D «Редзато» Луки Пріни[5], а 27 лютого 2019 року призначений головним тренером команди[6].

11 липня 2019 року він підписав контракт з «Про Верчеллі», командою, яка виступала в чемпіонаті Серії С, і таким чином вперше став тренером у професійній лізі. Команда посіла 14 місце в групі А, після чого Джилардіно покинув п'ємонтський клуб 21 липня 2020 року[7].

8 вересня того ж року він офіційно став новим тренером «Сієни», яка відновила свої виступи у Серії D[8]. 11 січня 2021 року за взаємною згодою з тосканським клубом він розірвав угоду з командою, яка посідала 2-е місце, маючи на 2 гри менше за лідера. Рівно через місяць він повернувся на тренерську лаву тосканського клубу після невдалої спроби попрацювати з клубом Мар'янса Пахарса, який опустився на 8-е місце на 9 очок позаду лідера. Під керівництвом Джилардіно клуб завершив чемпіонат на 5 місці, тим не менш через розширення Серії С команда отримала підвищення. Однак 24 жовтня після домашньої нічиєї з «Пескарою» (1:1) і незважаючи на 6 місце в турнірній таблиці, клуб ухвалив рішення про звільнення тренера[9].

1 липня 2022 року було офіційно оголошено про його призначення новим головним тренером молодіжної команди «Дженоа»[10]. У жовтні він отримав ліцензію UEFA Pro[11], яка дозволяє тренувати команди вищого дивізіону, а 6 грудня 2022 року став тимчасовим тренером першої команди «Дженоа» замість звільненого Александера Блессіна[12].

Статистика виступів ред.

Статистика клубних виступів ред.

Сезон Команда Чемпіонат Національний кубок Континентальні кубки Інші змагання Усього
Ліга Ігор Голів Ліга Ігор Голів Ліга Ігор Голів Ліга Ігор Голів Ігор Голів
1999–00   «П'яченца» A 17 3 - - - - - - - - - 17 3
2000 B 0 0 КІ 3 2 - - - - - - 3 2
Усього за «П'яченцу» 17 3 3 2 - - - - 20 5
2000–01   «Верона» A 22+2[a 1] 3+0 - - - - - - - - - 24 3
2001–02 A 17 2 КІ 2 1 - - - - - - 19 3
Усього за «Верону» 39+2 5+0 2 1 - - - - 43 6
2002–03   «Парма» A 24 4 КІ 2 1 КУ 2 0 - - - 28 5
2003–04 A 34 23 КІ 2 0 КУ 4 3 - - - 40 26
2004–05 A 38+1[a 1] 23+1 КІ 1 0 КУ 8 1 - - - 48 25
Усього за «Парму» 96+1 50+1 5 1 14 4 - - 116 56
2005–06   «Мілан» A 34 17 КІ 3 2 ЛЧ 10 0 - - - 47 19
2006–07 A 30 12 КІ 4 2 ЛЧ 11 2 - - - 45 16
2007–08 A 30 7 КІ 1 0 ЛЧ 7 2 СК + КЧС 1 + 1 0 + 0 40 9
Усього за «Мілан» 94 36 8 4 28 4 2 0 132 44
2008–09   «Фіорентина» A 35 19 КІ 1 0 ЛЧ + КУ 8[a 2] + 2 5[a 3] + 1 - - - 46 25
2009–10 A 36 15 КІ 3 0 ЛЧ 9[a 4] 4[a 5] - - - 48 19
2010–11 A 35 12 КІ 1 0 - - - - 36 12
2011–12 A 12 2 КІ 1 1 - - - - 13 3
2011–12   «Дженоа» A 14 4 КІ 0 0 - - - - - - 14 4
2012–13 A 0 0 КІ 1 1 - - - - - - 1 1
2012–13   «Болонья» A 36 13 КІ 1 0 - - - - - - 37 13
2013–14   «Дженоа» A 36 15 КІ 1 1 - - - - - - 37 16
Усього за «Дженоа» 50 19 2 2 - - - - 52 21
2014   «Гуанчжоу Евергранд» СЛ 14 5 КК 1 1 ЛЧ 2 0 СК 0 0 17 6
2014–15   «Фіорентина» A 14 4 КІ 0 0 ЛЄ 0 0 - - - 14 4
Усього за «Фіорентину» 132 52 6 1 19 10 - - 157 63
2015–16   «Палермо» A 33 10 КІ 1 1 - - - - - - 34 11
2016–17   «Емполі» A 14 0 КІ 2 1 - - - - - - 16 1
2016–17   «Пескара» A 3 0 КІ 0 0 - - - - - - 3 0
2017–18   «Спеція» B 16 6 КІ 0 0 - - - - - - 16 6
Усього 357+3 141+1 24 9 61 18 2 0 447 169
  1. ↑ а б Включаючи матчі плей-оф за право продовжувати виступи у Серії A.
  2. ↑ Включаючи дві гри у третьому кваліфікаційному раунді.
  3. ↑ Включаючи один гол у третьому кваліфікаційному раунді.
  4. ↑ Дві гри на стадії плей-оф.
  5. ↑ Один гол на стадії плей-оф.

Статистика виступів за збірну ред.

 Статистика матчів і голів за збірну —   Італія
Дата Місто Господарі Результат Гості Турнір Голи Примітки
04/09/2004 Палермо Італія   2 – 1   Норвегія Відбір до ЧС 2006 -
08/09/2004 Кишинів Молдова   0 – 1   Італія Відбір до ЧС 2006 -
09/10/2004 Цельє Словенія   1 – 0   Італія Відбір до ЧС 2006 -
13/10/2004 Парма Італія   4 – 3   Білорусь Відбір до ЧС 2006 1
09/02/2005 Кальярі Італія   2 – 0   Росія товариський матч 1
26/03/2005 Мілан Італія   2 – 0   Шотландія Відбір до ЧС 2006 -
17/08/2005 Дублін Ірландія   1 – 2   Італія товариський матч 1
07/09/2005 Мінськ Білорусь   1 – 4   Італія Відбір до ЧС 2006 -
08/10/2005 Палермо Італія   1 – 0   Словенія Відбір до ЧС 2006 -
12/10/2005 Лечче Італія   2 – 1   Молдова Відбір до ЧС 2006 1
12/11/2005 Амстердам Нідерланди   1 – 3   Італія товариський матч 1
16/11/2005 Женева Італія   1 – 1   Кот-д'Івуар товариський матч -
01/03/2006 Флоренція Італія   4 – 1   Німеччина товариський матч 1
31/05/2006 Женева Швейцарія   1 – 1   Італія товариський матч 1
02/06/2006 Лозанна Україна   0 – 0   Італія товариський матч -
12/06/2006 Ганновер Італія   2 – 0   Гана ЧС 2006 - 1-й етап -
17/06/2006 Кайзерслаутерн Італія   1 – 1   США ЧС 2006 - 1-й етап 1
22/06/2006 Гамбург Чехія   0 – 2   Італія ЧС 2006 - 1-й етап -
26/06/2006 Кайзерслаутерн Італія   1 – 0   Австралія ЧС 2006 - 1/8 фіналу -
04/07/2006 Дортмунд Німеччина   0 – 2 д.ч.   Італія ЧС 2006 - 1/4 фіналу -
02/09/2006 Неаполь Італія   1 – 1   Литва Відбір до ЧЄ 2008 -
06/09/2006 Париж Франція   3 – 1   Італія Відбір до ЧЄ 2008 1
15/11/2006 Бергамо Італія   1 – 1   Туреччина товариський матч -
17/10/2007 Сієна Італія   2 – 0   ПАР товариський матч -
21/11/2007 Модена Італія   3 – 1   Фарерські острови Відбір до ЧЄ 2008 -
20/08/2008 Ніцца Італія   2 – 2   Австрія товариський матч 1
06/09/2008 Ларнака Кіпр   1 – 2   Італія Відбір до ЧС 2010 -
11/10/2008 Софія Болгарія   0 – 0   Італія Відбір до ЧС 2010 -
15/10/2008 Лечче Італія   2 – 1   Чорногорія Відбір до ЧС 2010 -
19/11/2008 Афіни Греція   1 – 1   Італія товариський матч -
10/02/2009 Лондон Бразилія   2 – 0   Італія товариський матч -
10/06/2009 Преторія Італія   4 – 3   Нова Зеландія товариський матч 2
15/06/2009 Преторія США   1 – 3   Італія Кубок Конфедерацій 2009 - 1-й етап -
21/06/2009 Преторія Італія   0 – 3   Бразилія Кубок Конфедерацій 2009 - 1-й етап -
12/08/2009 Базель Швейцарія   0 – 0   Італія товариський матч -
09/09/2009 Турин Італія   2 – 0   Болгарія Відбір до ЧС 2010 -
10/10/2009 Дублін Ірландія   2 – 2   Італія Відбір до ЧС 2010 1
14/10/2009 Парма Італія   3 – 2   Кіпр Відбір до ЧС 2010 3
14/11/2009 Пескара Італія   0 – 0   Нідерланди товариський матч -
03/06/2010 Брюссель Італія   1 – 2   Мексика товариський матч -
05/06/2010 Женева Швейцарія   1 – 1   Італія товариський матч -
14/06/2010 Кейптаун Італія   1 – 1   Парагвай ЧС 2010 - 1-й етап -
20/06/2010 Мбомбела Італія   1 – 1   Нова Зеландія ЧС 2010 - 1-й етап -
07/09/2010 Флоренція Італія   5 – 0   Фарерські острови Відбір до ЧЄ 2012 1
17/11/2010 Клагенфурт Румунія   1 – 1   Італія товариський матч -
29/03/2011 Київ Україна   0 – 2   Італія товариський матч - кап.
07/06/2011 Льєж Італія   0 – 2   Ірландія товариський матч -
6/2/2013 Амстердам Нідерланди   1 – 1   Італія товариський матч -   71'
21/3/2013 Женева Італія   2 – 2   Бразилія товариський матч -   83'
26/3/2013 Та-Калі Мальта   0 – 2   Італія Відбір до ЧС 2014 -   86'
31/5/2013 Болонья Італія   4 – 0   Сан-Марино товариський матч 1   50'
11/6/2013 Ріо-де-Жанейро Італія   2 – 2   Гаїті товариський матч - кап. -   55'
16/6/2013 Ріо-де-Жанейро Мексика   1 – 2   Італія Кубок Конфедерацій 2013 - 1-й етап -   86'
27/6/2013 Форталеза Іспанія   0 – 0 д.ч.
(7 - 6 п.п.)		   Італія Кубок Конфедерацій 2013 - півфінал -   91'
30/6/2013 Салвадор Італія   2 – 2 д.ч.
(3 - 2 п.п.)		   Уругвай Кубок Конфедерацій 2013 - матч за 3-тє місце -
6/9/2013 Палермо Італія   1 – 0   Болгарія Відбір до ЧС 2014 1
11/10/2013 Копенгаген Данія   2 – 2   Італія Відбір до ЧС 2014 -   82'
Усього Матчів (37 місце) 57 Голів (13 місце) 19

Титули і досягнення ред.

«Мілан»: 2006–07
«Мілан»: 2007
«Мілан»: 2007
«Гуанчжоу Евергранд»: 2014
Збірні

Примітки ред.

  1. ↑ Transfermarkt.de — 2000.
  2. ↑ BDFA
  3. ↑ As — Madrid: Grupo Prisa, 1967. — ISSN 1888-6671
  4. ↑ Olympedia — 2006.
  5. ↑ Alberto Gilardino riparte dal Rezzato in serie D: progetto “biellese” con l’amico Luca Prina. La Stampa (італ.). 9 жовтня 2018. Процитовано 6 грудня 2022.
  6. ↑ Gilardino: dal violino al debutto in panchina in Serie D. gazzetta.it. 28 лютого 2019. Архів оригіналу за 28 лютого 2019. Процитовано 6 грудня 2022.
  7. ↑ Pro Vercelli, Gilardino ai saluti: “È stata una palestra importante per la mia crescita” - TUTTOmercatoWEB.com. www.tuttomercatoweb.com (італ.). Процитовано 6 грудня 2022.
  8. ↑ CalcioNews24, Redazione (8 вересня 2020). Siena, Gilardino: «Sposo con entusiasmo questo progetto». Calcio News 24 (it-IT) . Процитовано 6 грудня 2022.
  9. ↑ Il Siena esonera Alberto Gilardino dopo undici giornate. La Gazzetta dello Sport (it-IT) . Процитовано 6 грудня 2022.
  10. ↑ Genoa, Gilardino è il nuovo allenatore della Primavera. la Repubblica (італ.). 1 липня 2022. Процитовано 6 грудня 2022.
  11. ↑ UEFA Pro, ecco i nomi di tutti i neoallenatori abilitati: tra di loro anche Gilardino e Demichelis. Federazione Italiana Giuoco Calcio (англ.). 6 жовтня 2022. Процитовано 6 грудня 2022.
  12. ↑ COMUNICATO STAMPA. Genoa Cricket and Football Club - Official Website. 6 грудня 2022. Процитовано 6 грудня 2022.

Джерела ред.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Альберто Джилардіно
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Альберто_Джилардіно&oldid=39903531