Александру Ксенопол (рум. Alexandru Dimitrie Xenopol, *23 березня 1847, Ясси — †27 лютого 1920, Бухарест) — румунський історик, письменник, філософ, педагог і соціолог англосаксонського походження. Старший брат політика і письменника Ніколае Ксенопола. Член Румунської академії.

Александру Ксенопол
Народився 23 березня 1847(1847-03-23)[1]
Ясси, Молдовське князівство[2]
Помер 27 лютого 1920(1920-02-27)[2][1] (72 роки)
Бухарест, Румунія[2]
Поховання цвинтар Беллу
Країна  Румунія
Діяльність історик, економіст, письменник, філософ, соціолог, викладач університету
Alma mater Ясський університет
Заклад Ясський університет
Колеж де Франс
Членство Румунська академія
Брати, сестри Nicolae Xenopold
Filip Xenopold
Нагороди

CMNS: Александру Ксенопол у Вікісховищі

Біографія ред.

Александру Ксенопол народився 23 березня 1847 в Яссах (за іншими даними, 24 березня 1847), син Димитрія Ксенопола, який був англо-саксонського походження.

Після закінчення середньої школи в своєму рідному місті, він вступив до університету з філософії, права і історії (18671871), і отримав докторський ступінь у галузі права. Працював в університетах Берліна і Гессена в 1871.

Повернувся додому Ксенопол вступив до магістратури в 1872, працював старшим прокурором суду в Яссах.

У 1878 працює в Департаменті румунської історії в університеті Ясс, проявив себе як учитель, дослідник, редактор, історик.

Як історик, філософ історії, економіст, літературний педагог, юрист, соціолог, професор, викладач, Ксенопол в 1893 був обраний членом Румунської Академії. В період з 18981901 став ректором університету Ясс.

18941903 та 19061908, публікувався в журналі «Архіви», які з'являються в Яссах.

Як учений, за виняткові заслуги в історії, починаючи з 1900, Ксенопол став почесним членом Товариства археології в Брюсселі, а потім отримав таке ж звання в академічному товаристві в Чернівцях в 1901, був обраний членом Міжнародного інституту соціології в 1903, член Академії політичних наук в Парижі (1914) і віце-президент товариства соціології в Парижі (1916).

Помер 27 лютого 1920 в Бухаресті, куди переїхав в 1915.


Творчість ред.

  • Despre învăţământul şcolar în genere şi în deosebi despre acel al istoriei, Studii economice (1879).
  • Istoria românilor (1879).
  • «Російсько-турецька війна» — Războiul dintre Ruşi şi Turci, 2 т. (1880).
  • Une énigme historique: les Roumains au Moyen-Âge (Париж, E. Leroux, 1883).
  • Teoria lui Rösler (1884).
  • Memoriu asupra învăţământului superior în Moldova (1885).
  • Edutes historiques sur les peuples roumains (1887).
  • Istoria românilor din Dacia-Traiană, 6 томів (18881893; 3 видання, т. 1—14, Бухарест, 19251930).
  • «Михаїл Когелнічану» — Mihail Kogălniceanu (1895).
  • Industria mătăsei (1896).
  • «Головні принципи історії» — Les Principes fondamentaux de l'histoire (Париж, E. Leroux, 1899; 2 видозмінене видання — La théorie de l'histoire. Des principes fondamentaux de l'histoire, Париж, E. Leroux, 1908).
  • La Question israélite en Roumanie (Париж, La Renaissance latine, 1902).
  • Politique de races (Рим, Forzani, 1903).
  • La Causalité dans la succession (Париж, L. Cerf, 1904).
  • Zur Logik der Geschichte (Мюнхен, 1906).
  • Der Wertbegriff in der Geschichte (Лейпциг, 1906).
  • L'histoire est-elle une science? (Париж, V. Giard et E. Brière, 1908).
  • Les Roumains, histoire, état matériel et intellectuel (Париж, C. Delagrave, 1909).
  • L'Intellectualité roumaine (Париж, 1912).
  • La Causalité dans la série historique, в: Extrait de la "Revue de synthèse historique″ (Абвіль, 1914).

Джерела ред.

Примітки ред.

  1. а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б в Ксенопол Александру // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.