Ай-Ханум
Ай-Ханум (([aɪ ˈhɑːnjuːm], що має значення Пані Місяць;[1] узб. Oyxonim) Александрія Оксіанська) — місце археологічних розкопок елліністичного міста в провінції Тахар, Афганістан. Місто, оригінальна назва якого невідома, [a], ймовірно, було засноване раннім правителем імперії Селевкідів і служило військовим та економічним центром для правителів Греко-Бактрійського царства до його знищення біля 145 по Р.Х. Знову відкриті в 1961 році руїни міста розкопувала французька група археологів до початку конфлікту в Афганістані наприкінці 1970-х років.
| Ай-Ханум | |
|---|---|
|
| |
| 37°10′08″ пн. ш. 69°24′28″ сх. д. / 37.169000000027772046° пн. ш. 69.40800000002778347° сх. д.Координати: 37°10′08″ пн. ш. 69°24′28″ сх. д. / 37.169000000027772046° пн. ш. 69.40800000002778347° сх. д. | |
| Країна |
 Афганістан |
| Розташування | Тахар |
| Тип | археологічна пам'ятка і місцеве поселенняd |
  Ай-Ханум Ай-Ханум (Афганістан) | |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Місто, ймовірно, було засноване між 300 і 285 роками до Р. Х. чиновником, що діяв за наказом Селевка I Нікатара або його сина Антіоха I Сотера, перших двох правителів династії Селевкідів . Існує ймовірність, що це місце було відомо ранній імперії Ахеменідів, що спорудила невеликий форт неподалік. Спочатку вважалося, що Ай-Ханум був заснований Александром Македонським, можливо, як Александрія Оксіанська, але зараз ця теорія вважається малоймовірною. Розташоване в місці злиття річок Амудар'я (вона ж Окс) і Кокча, оточене добре зрошуваними сільськогосподарськими угіддями, саме місто було поділено між нижнім містом і 60-метровим акрополем. Хоча Ай-Ханум не був розташований на головному торговому шляху, він контролював доступ як до видобутку в Гіндукуші, так і до стратегічно важливих пунктів. Великі укріплення, що постійно підтримувалися та вдосконалювалися, оточували місто.
Ай-Ханум, населення якого спочатку, можливо, зросло через царський патронат та наявності в місті монетного двору, втратив певну важливість через відокремлення греко-бактрійців під оруодою Діодота I ( близько 250 р. до Р. Х.). Програми будівництва Селевкідів були припинені, і місто, ймовірно, стало переважно військовим; це могло бути зоною конфлікту під час вторгнення Антіоха III (209 — 205 рр. до Р. Х.). Ай-Ханум знову почав зростати за Євтидема I та його наступника Деметрія I, який почав затверджувати контроль над північно-західною частиною Індійського субконтиненту. Багато з нинішніх руїн датуються часами Евкратіда I, який суттєво перебудував місто та, можливо, перейменував його на свою честь на Евкратіду. Незабаром після його смерті близько 145 р. до Р. Х. Греко-Бактрійське царство розпалося — Ай-Ханум був захоплений сакськими загарбниками і був загалом покинутий, хоча остаточно населення залишило його 2 століття по Р.Х.. Елліністична культура в регіоні збереглася довше лише в Індо-грецьких царствах.
Під час полювання в 1961 році король Афганістану Мухаммед Захір Шах заново відкрив місто. Археологічна делегація, очолювана Полем Бернаром[en], розкопала залишки величезного палацу в нижньому місті разом із великим спортивним залом, театром, здатним вмістити 6000 глядачів, арсеналом і двома святилищами. Було знайдено кілька написів, а також монети, артефакти та кераміку. Початок радянсько-афганської війни наприкінці 1970-х років призупинив розкопки, і під час наступних конфліктів в Афганістані сайт був значно розграбований.
Примітки ред.
- ↑ Деякі вчені припускають, що початкова назва місця була *Oskobara, місцевий топонім із значенням «високий берег». Птолемей згадує подібне ім'я, яке транскрибується по-різному як Остобара або Естобара, у своїй «Географії».[2][3]
- ↑ Lecuyot, 2020, с. 540.
- ↑ Rapin, 2007, с. 41.
- ↑ Ptolemy, c. 150, 6.11.9.
Джерела ред.
- Пичикян И. Р. Культура Бактрии (ахеменидский и эллинистический периоды). Москва, 1991
- Дёмин Р. Н. «Платонизм» Гунсунь Луна и трактат об идеях из Ай-Ханум // AKADHMEIA: Материалы и исследования по истории платонизма. Вып.7. СПб., 2008. стор. 144—156
- План городища та деякі предмети, знайдені під час розкопок