Вікіпедія

Ітікава Кон

Японський кінорежисер
У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем: Ітікава.

Кон Ічіка́ва (Ітакава) (яп. 市川 崑, Ічікава Кон, 20 листопада 1915, Ісе, Міе, Японія — пом. 13 лютого 2008, Токіо, Японія)  — японський кінорежисер, сценарист і продюсер. Багаторазовий номінант та лауреат міжнародних та національних фестивальних та професійних кінонагород .

Кон Ітікава
яп. 市川崑
Ім'я при народженні Ґііті Ітікава
(яп. 市川儀一)[1]
Дата народження 20 листопада 1915(1915-11-20)
Місце народження Ісе, Міе, Японія
Дата смерті 13 лютого 2008(2008-02-13) (92 роки)
Місце смерті
Токіо, Японія
Громадянство Японія Японія
Професія кінорежисер, сценарист, продюсер
Роки активності 1946 — 2006
IMDb ID 0406728
konichikawa.com
Ітікава Кон у Вікісховищі

Біографія ред.

Ґііті Ічікава народився 20 листопада 1915 року в Ісе, префектура Міе в Японії. Коли Ґііті було чотири роки, помер його батько, і сімейна крамниця кімоно розорилася. Хлопчик жив разом з сестрою. Ім'я «Кон» дав йому дядько, який вважав, що елементи кандзі 崑 означають удачу, оскільки ієрогліф ділиться по вертикалі на дві однакові половинки. Хлопчик любив малювати і хотів стати художником; захоплювався кіно, особливо жанром тямбара. У підлітковому віці був приголомшений циклом «Silly Symphonies» Волта Діснея і вирішив стати мультиплікатором.

У 1933 році, після закінчення технічного коледжу в Осаці, працював у відділі анімації на місцевій кіностудії J.O Studio. Через роки признавався історикові японського кіно Дональду Річі: «Я як і раніше мультиплікатор, і, напевно, найважливіший вплив на мої фільми (окрім Чапліна, особливо „Золотої лихоманки“) зробив Дісней».

Коли відділ анімації скасували, Ічікава перейшов у відділ художнього кіно асистентом режисера. Серед режисерів, з якими йому довелося працювати, — Ютака Абе і Нобуо Аояґі.

На початку 1940-х років J.O Studio злилася з P.C.L. і Toho Film Distribution, утворивши одну з найбільших японських кінокомпаній Toho. Ічікава переїхав до Токіо. У 1946-му зняв свій перший самостійний фільм «Дівчина у храмі Додзьо» — анімаційну стрічку з маріонетками театру бунраку. Оскільки сценарій не пройшов цензуру, американські окупаційна влада конфіскувала фільм; протягом багатьох років він вважався загубленим, але потім знайшовся у Французькій сінематеці.

На Toho Ічікава познайомився з Натто Вадою (справжнє ім'я і прізвище. Юміко Можі, 1920—1983), що працювала на студії перекладачкою. Вони одружилися у 1948 році, а наступного року вийшли два перші фільми Ічікави, зняті за сценарієм Вади: «Образ людини» і «Нескінченна пристрасть».

У 1950—1965 роках, що часто називаються «періодом Натто Вади», з'явилися більшість найвизнаніших фільмів Ічікави. Вада написала за ці роки 34 сценарії, більшість з яких — адаптації.

У 1960-ті роки Ічікава почав знімати документальні стрічки. Всесвітню славу принесла йому «Токійська Олімпіада» (1965). Ця стрічка тривалістю 2 години 45 хвилин сприймалася майже революцією у спортивному документальному кіно. Замість механічної фіксації кожної події режисер робить тут акцент на емоційній реакції глядачів і учасників[2].

З 1965 по 1973 роки Ічікава не працював у художньому кіно, знімаючи документальні і анімаційні стрічки. Повернувся на великий екран з фільмом «Блукачі» (1973), японською варіацією на тему американського «Безтурботного їздця» (1969, реж. Денніс Гоппер). У 1980 роки Ічікава, повернувшись у своє минуле, створив кольоровий ремейк «Бірманської арфи» (1985), зняв чергові версії уже екранізованих ним творів («47 ронінів», «Повість про старого Такеторі») та документальну стрічку «Акторка кіно» (1987) про Кінуе Танаку, яка почала зніматися ще в епоху німого кіно та досягла свого найвищого розквіту у фільмах Кендзі Мідзоґуті.

Кон Ічікава помер від запалення легенів 13 лютого 2008 року в токійській лікарні. Йому було 92 роки[3].

Фільмографія ред.

Рік Українська назва Оригінальна назва Примітки
1934 Гора Катікаті 新説カチカチ山 (Kachikachi Yama) к/м, анімаційний
1946 Дівчина у храмі Додзьо 娘道成寺 (Musume Dojoji) к/м, анімаційний
1947 1001 ніч з Тохо 東宝千一夜 (Tôhô sen'ichi-ya)
1948 Квітка розквітає 眞知子 より－ 花ひらく (Hana hiraku — Machiko yori)
1948 365 ночей: Токіо 三百六十五夜 ・東京篇 (Sambyakurokujugo ya — Tokyo-hen)
1948 365 ночей: Осака 三百六十五夜 ・大阪篇 (Sambyakurokujugo ya — Osaka-hen)
1949 365 ночей 三百六十五夜 (Sambyakurokujugo ya)
1952 Пан Везунчик ラッキーさん (Rakki-san)
1953 Пан Пу プーサン (Pu-san)
1955 Серце こゝろ (Kokoro) за однойменним романом Нацуме Сосекі
1956 Кімната насильства 処刑の部屋 (Shokei no heya) за романом Сінтаро Ісіхари
1956 Бірманська арфа ビルマの竪琴 (Biruma no tategoto) за романом Мітіо Такеями
1958 Полум'я 炎上 (Enjô) за романом Юкіо Місіми Золотий Храм
1959 Ключ 鍵 (Kagi) за Юн'їчіро Танідзакі
1959 Польові вогні 野火 (Nobi) по романом Сьохея Ооки
1960 Заповідь жінки 女経 (Jokyo) кіноальманах з трьох новел; новела 2: «Жінка, яка уміє продати дорого»; за твором Сьофу Муромацу
1960 Молодший брат おとうと (Ototo) за романом Ая Коди
1961 Десять чорних жінок 黒い十人の女 (Kuroi junin no onna)
1962 Порушений заповіт 破戒 (Hakai) за романом Тосона Сімадзакі
1962 Мені два роки 私は二歳 (Watashi wa nisai) за романом Мітіо Мацуди
1963 Помста актора 雪之丞変化 (Yukinojō henge)
1963 Самостійно через Тихий океан 太平洋ひとりぼっち (Taiheiyô hitoribocchi)
1965 Токійська Олімпіада 東京オリンピック (Tôkyô orimpikku) документальний
1966 Повість про Гендзі 源氏物語 (Genji monogatari) за Мурасакі Сікібу
1971 Знову любити 愛ふたたび (Ai futatabi)
1973 Блукачі 股旅 (Matatabi)
1975 Ваш покірний слуга кіт 吾輩は猫である (Wagahai wa neko de aru) за Нацуме Сосекі
1976 Клан Інуґамі 犬神家の一族 (Inugami-ke no ichizoku) за Сейсі Йокомідзо
1977 Диявольська считалочка 悪魔の手毬唄 (Akuma no temari-uta) за Сейсі Йокомідзо
1977 Острів Ґокумон 獄門島 (Gokumon-to) за Сейсі Йокомідзо
1978 Бджолина матка 女王蜂 (Joôbachi) за Сейсі Йокомідзо
1978 Вогняний птах 火の鳥 (Hi no tori)
1979 Будинок повішеної на Лікарняному Спуску 病院坂の首縊りの家 (Byoinzaka no kubikukuri no ie) за Сейсі Йокомідзо
1981 Щастя 幸福 (Kofuku)
1983 Дрібний сніг 細雪 (Sasame-yuki) за Юн'їтіро Танідзакі
1985 Бірманська арфа ビルマの竪琴 (Biruma no tategoto) ремейк фільму 1956 року
1987 Принцеса з Місяця 竹取物語 (Taketori monogatari)
1988 Журавель つる －鶴－(Tsuru)
1991 Вбивці під масками но 天河伝説殺人事件 (Tenkawa densetsu satsujin jiken)
1993 За тими дверима (Фуса) その木戸を通って (Sono kido o totte) за оповіданням Сюгоро Ямамото
1994 47 ронінів 四十七人の刺客 (Shijûshichinin no shikaku)
2000 Дора-Хейта どら平太 (Dora-Heita)
2000 Сінсенґумі 新選組 (Shinsengumi)
2001 Мама かあちゃん (Kah-chan)
2006 Клан Інугамі 犬神家の一族 (Inugami-ke no ichizoku)

Визнання ред.

Нагороди та номінації Кона Ічікави[4]
Рік Категорія Фільм Результат
Венеційський міжнародний кінофестиваль
1956 Золотий лев Бірманська арфа Номінація
Приз Сан Джорджо Перемога
Спеціальна згадка Перемога
Приз Міжнародної Католицької організації в царині кіно (OCIC) Перемога
1959 Золотий лев Полум'я Номінація
1983 Дрібний сніг Номінація
Італійський національний синдикат кіножурналістів
1959 Премія Срібна стрічка найкращому іноземному режисерові Бірманська арфа Номінація
Берлінський міжнародний кінофестиваль
1960 Золотий ведмідь Заповідь жінки Номінація
1971 Знову любити Номінація
2000 Камера Берлінаре Перемога
Каннський міжнародний кінофестиваль
1960   Золота пальмова гілка Ключ Номінація
Приз журі Перемога
1961   Золота пальмова гілка Молодший брат Номінація
1964 Технічний Гран-прі — Спеціальна згадка Перемога
1900   Золота пальмова гілка Самостійно через Тихий океан Номінація
Премія «Блакитна стрічка»
1960 Найкращий режисер Ключ та Польові вогні Перемога
1961 Найкращий фільм Молодший брат Перемога
Найкращий режисер Перемога
1963 Найкращий режисер Порушений заповіт та Мені два роки Перемога
2009 Спеціальна премія Перемога
Міжнародний кінофестиваль у Локарно
1961 Золота мушля Польові вогні Перемога
Премія «Майніті»
1961 Найкращий фільм Молодший брат Перемога
Найкращий режисер Заповідь жінки та Молодший брат Перемога
1962 Найкращий режисер Порушений заповіт та Мені два роки Перемога
Найкращий сценарій (разом з Натто Вадою) Перемога
1977 Премія Вибір читачів Клан Інуґамі Перемога
1986 Бірманська арфа Перемога
1995 47 ронінів Перемога
2009 Спеціальна премія Перемога
Премія Kinema Junpo
1961 Найкращий фільм Молодший брат Перемога
Найкращий режисер Перемога
1963 Найкращий фільм Мені два роки Перемога
Найкращий режисер Перемога
1977 Премія Вибір читачів — Найкращий японський кінорежисер Клан Інуґамі Перемога
Премія BAFTA
1966 UN Award Токійська Олімпіада Перемога
Flaherty Documentary Award Перемога
Токійський міжнародний кінофестиваль
1994 Гран-прі Токіо 47 ронінів Номінація
Спеціальний приз журі Перемога
2006 Премія Акіри Куросави Перемога
Премія Японської академії
2009 Премія за життєві досягнення Перемога
Монреальський кінофестиваль
2001 Гран-прі Америк Мама Номінація
Премія за життєві досягнення Перемога

Примітки ред.

  1. ↑ Ichikawa Kon Film Book (Japanese) . Nihon Eiga Senmon Channeru. Березень 2012.
  2. ↑ Режиссерская энциклопедия.2001, с. 48.
  3. ↑ Compiled from Kyodo Associated Press (Лютий 2008). Director Ichikawa, 92, dies. The Japan Times. Архів оригіналу за 18 жовтня 2011. Процитовано 24.11.2016.
  4. ↑ Нагороди та номінації Кона Ічікави на сайті IMDb(англ.)

Література ред.

  • Solmi A. Kon Ichikawa. Firenze: La Nuova Italia,1975
  • Kon Ichikawa/ James Quandt, ed. Toronto: Cinematheque Ontario, 2001 ISBN 0-9682969-3-9
  • ИТИКАВА, Кон // Режиссерская энциклопедия. Кино Азии, Африки, Австралии, Латинской Америки / Т. Н. Ветрова. — М. : Материк, 2001. — С. 47-48. — ISBN 5-85646-053-7.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ітікава_Кон&oldid=35826288