Інтегри́зм[1], інколи інтегралізм (від лат. integer — недоторканий, цілий) — консервативна течія в католицизмі, несприйнятлива до модернізаційних процесів у Європі другої половини 19 століття, спрямована на захист традиційної догматики й вчення Католицької Церкви. Починаючи з 20 сторіччя термін здебільшого використовується як синонім фундаменталізму або релігійного фанатизму в широкому сенсі, щоб описати позицію тих, хто суворо дотримується традиційних доктрин усталеної ортодоксії й виступає проти будь-яких доктринальних або практичних змін з наміром зберегти ці принципи або правила недоторканими й незмінними.

Інтегралізм походить від ультрамонтанізму і був започаткований Пієм IX, який опублікував енцикліку Quanta cura (8 грудня 1864 року). Енцикліка супроводжувалася Syllabus Errorum, збіркою найважливіших помилок[2], яких припускалися католики, що схвалювали лібералізм[3].

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. ІНТЕГРИЗМ - тлумачення, орфографія, новий правопис онлайн. slovnyk.ua. Процитовано 2 липня 2023.
  2. J. Bartyzel, Integryzm, [w:] Encyklopedia polityczna, t. 1: Myśl polityczna: główne pojęcia, doktryny i formy ustroju, red. J. Bartyzel, B. Szlachta, A. Wielomski, Radom 2007, s. 137.
  3. W. Bernacki, Integryzm, [w:] Słownik historii doktryn politycznych, t. 3, red. M. Jaskólski, Warszawa 2007, s. 41.

Посилання ред.