Релігійний фанатизм (лат. fanaticus — шалений) — сліпа, фанатична, доведена до крайньої міри відданість релігійним ідеям і прагнення до неухильного слідування їм у практичному житті, нетерпимість до іновірців чи інакомислячих, часто проявляється в релігійному сектантстві. Проявляється як крайній ступінь захоплення релігійною діяльністю зі створенням з неї культу, поклонінням культу та асиміляцією у групі однодумців.[1] Для релігійного фанатизму характерним є переважання емоційних проявів діяльності індивіда над раціональними, ідеологія фанатизму базується на святості жертвопринесення в ім'я релігійних принципів, в будь-яких випадках віра є психологічною основою цього явища.[2]

Релігійно-фанатичні настрої використовуються для розпалювання ненависті до представників інших віросповідань і розправи над єретиками. Релігійний фанатизм є, на думку фахівців, одним з найважливіших мотивів мусульманських терористів-смертників.[3].

Психологія релігійного фанатизму ред.

Акцентуація характеру ред.

Говорячи про психологію релігійного фанатизму, слід звернути увагу на таке поняття, як акцентуація характеру[4].

Акцентуація характеру — явище, при якому одна риса характеру виражена яскравіше інших і виступає особливістю конкретної людини[5]. Акцентуація розглядається як проміжна стадія між нормою і патологією. В останньому випадку вона переростає в психопатію.

Існує кілька типів акцентуацій, які виступають сприятливою основою для розвитку фанатизму.

  • Демонстративний (істеричний)
  • Дистимічний (шизоїдний)
  • Збудливий (епілептоїдний)
  • Застряючий

Прийоми спору ред.

  1. Доказ догмату через догмат
  2. Відсилання до священної книги і авторитету Бога 
  3. Перехід на обговорення особистості співрозмовника
  4. Самовихваляння, спроби переконати у своїй винятковості
  5. Очорнення інших релігій і світогляду
  6. Словесні залякування
  7. Застосування сили

Мотиви ред.

Мотиви відриву людини від реальності і догляду в групу, підпорядкування себе ідеї та лідеру можуть бути різними:

1) Психологічні проблеми, з якими індивід впоратися самостійно не здатний або вважає, що не здатний. Як правило, даний мотив ґрунтується на психопатологічних симптомах і синдромах, патології характеру або внутриличностном невротичному конфлікті. Його відхід у групу фанатиків зумовлений зняттям з себе відповідальності за прийняття рішень у багатьох життєвих проблем, бажанням стати відомим, викорінити в собі сумніви і невпевненість

2) Прагнення піти від одноманітної, не викликає радості і емоційного відгуку реальності. Кумир, ідол, ідея, ритуал, причетність до якоїсь таємниці або соціальної групи, набуття нових переживань стають своєрідними аддиктами

Критика релігійного фанатизму ред.

Бердяєв вказує на суперечливий характер релігійного фанатизму:

Фанатик, одержимий манією переслідування, бачить навколо підступи диявола, але він завжди сам переслідує, катує і страчує. Людина, одержима манією переслідування, яка відчуває себе оточеним ворогами, — дуже небезпечна істота, вона завжди робиться гонителем, вона-то і переслідує, а не її переслідують[6]

У фанатика немає різноманіття світу — він прихильний до чогось одного, і завжди потребує ворога, щоб протиставляти щось своїй вірі. Більш того, за Бердяєвим, фанатик — егоцентричний. Навіть будучи аскетом, він не позбавляється від свого егоцентризму: він так і залишається поглинутим собою і продовжує ототожнювати ідею своїй ортодоксії із самим собою.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. Старшенбаум Г. В. Религиозный фанатизм: описание, терапия [Архівовано 31 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Психология и психотерапия зависимостей. М. 2006
  2. Ольшанский Д. В. Психология терроризма [Архівовано 2 червня 2016 у Wayback Machine.]. — Питер, 2002. — 286 с. — С. 48.
  3. Асямов С. В. Психология современного терроризма [Архівовано 18 грудня 2016 у Wayback Machine.] // Щит, 2005, № 11
  4. Карл Леонгард. Акцентуированные личности. — 1981.
  5. Алиасхаб Мурзаев. Психологические предпосылки развития религиозного фанатизма. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 22 серпня 2016.
  6. Бердяев Н.А. О фанатизме, ортодоксии и истине. Архів оригіналу за 17 серпня 2016. Процитовано 22 серпня 2016.

Література ред.

Посилання ред.