V404 Лебедя

V404 Лебедя (V404 Cygni) — подвійна зоря в сузір'ї Лебедя, що складається з чорної діри масою 12 ± 3 мас Сонця^[1] та супутника класу G або K з масою, трохи меншою за Сонце.

Загальний опис ред.

Дві зорі розташовані досить близько одна до одної й обертаються з періодом 6,5 доби. Через близькість до чорної діри під дією її сил тяжіння зоря головної послідовності викривлена (має форму яйця) і з часом втрачає масу.

«V» у позначенні вказує на те, що це змінна зоря. Її вважають новою, тому що принаймні тричі у XX столітті вона яскраво спалахувала. Це м'яка рентгенівська тимчасова, оскільки періодично випромінює короткі спалахи рентгенівських променів.

У 2009 році чорна діра в системі V404 Лебедя стала першою чорною дірою, для якої точно виміряли паралакс і таким чином визначили відстань до неї від Сонячної системи; відстань дорівнює 2,39 ± 0,14 кілопарсека^[2], або (7,80 ± 0,46) × 10³ світлових років.

Гама-випромінювання ред.

22 травня 1989 року Japanese Ginga Team відкрила нове джерело гама-випромінювання, яке позначили як GS 2023+338. Згодом це джерело було ідентифіковано як раніше відома нова, каталогізована як V404 Лебедя.

Спалах у 2015 році ред.

15 червня 2015 року супутник НАСА Swift помітив відновлення активності об'єкта. Почалася всесвітня компанія спостереження, і 17 червня космічний гамма-телескоп Європейського космічного агентства INTEGRAL здійснював моніторинг спалаху. Під час цих спалахів V404 Лебедя була найяскравішим об'єктом на рентгенівському небі — майже в 50 разів яскравішим, ніж Крабоподібна туманність. Інші спалахи зафіксовані у 1938 та 1956 роках, імовірно, взаємозв'язані, імовірно, речовина накопичується в акреційному диску навколо чорної діри^[3], поки не досягає точки скидання^[4].

Примітки ред.

↑ Shahbaz, T.; Ringwald, F. A.; Bunn, J. C.; Naylor, T. та ін. (1994). The mass of the black hole in V404 Cygni. MNRAS. 271: L1—L14. Bibcode:1994MNRAS.271L..10S.
↑ Miller-Jones, J. A. C.; Jonker; Dhawan. The first accurate parallax distance to a black hole. The Astrophysical Journal Letters. 706 (2): L230. arXiv:0910.5253. Bibcode:2009ApJ...706L.230M. doi:10.1088/0004-637X/706/2/L230.
↑ A JOINT CHANDRA AND SWIFT VIEW OF THE 2015 X-RAY DUST-SCATTERING ECHO OF V404 CYGNI. Архів оригіналу за 8 серпня 2021. Процитовано 8 серпня 2021.
↑ Monster Black Hole Wakes Up After 26 Years. integral. ESA. Архів оригіналу за 26 червня 2015. Процитовано 26 червня 2015.

Посилання ред.

«V404 Cyg: 10 years in quiescence» Elena P. Pavlenko, Yuliana G. Kuznetsova, Sergei Yu. Shugarov and Vladislav S. Petrov. Astrophysics and Space Science Supplement, 276, pp. 65-66
«The 1989 outburst of V404 cygni: A very unusual x-ray nova» R. M. Wagner, S. Starrfield, A. Cassatella, R. Gonzalez-Riestra, T. J. Kreidl, S. B. Howell, R. M. Hjellming, X. -H. Han, G. Sonneborn

Це незавершена стаття з астрономії.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Shahbaz, T.; Ringwald, F. A.; Bunn, J. C.; Naylor, T. та ін. (1994). The mass of the black hole in V404 Cygni. MNRAS. 271: L1—L14. Bibcode:1994MNRAS.271L..10S.

[2] Miller-Jones, J. A. C.; Jonker; Dhawan. The first accurate parallax distance to a black hole. The Astrophysical Journal Letters. 706 (2): L230. arXiv:0910.5253. Bibcode:2009ApJ...706L.230M. doi:10.1088/0004-637X/706/2/L230.

[3] A JOINT CHANDRA AND SWIFT VIEW OF THE 2015 X-RAY DUST-SCATTERING ECHO OF V404 CYGNI. Архів оригіналу за 8 серпня 2021. Процитовано 8 серпня 2021.

[integral-4] Monster Black Hole Wakes Up After 26 Years. integral. ESA. Архів оригіналу за 26 червня 2015. Процитовано 26 червня 2015.

[1]

[2]

[3]

[4]