Відкрити головне меню

Турбінікарпус

рід рослин
(Перенаправлено з Turbinicarpus)
Турбінікарпус
Turbinicarpus pseudomacrochele subsp. lausseri
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти
Порядок: Гвоздикоцвіті (Caryophyllales)
Родина: Кактусові (Cactaceae)
Підродина: Cactoideae
Триба: Cacteae
Рід: Турбінікарпус (Turbinicarpus)
Типовий вид
Turbinicarpus schmiedickeanus[1]
(Boed.) Buxb. & Backeb., 1846
Види
див. текст
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Turbinicarpus
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Turbinicarpus
EOL logo.svg EOL: 49077
IPNI: 5563-1
ITIS logo.svg ITIS: 564913
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 130181

Турбінікарпус[2] (Turbinicarpus (Backeb.) Buxb. & Backeb., 1937) — рід з родини Кактусових. Ареал — США (Техас) і Мексика (від півночі до центральних штатів Ідальго, Сан-Луїс-Потосі, Тамауліпас.

Історія родуРедагувати

Назва роду походить від лат. turbinatus — кеглеподібний і грец. carpos — плід. Пов'язана з формою плодів рослин.

Перший представник роду був описаний як Echinocactus schmiedickeanus Boed. 1928 р. Фрідріхом Бедекером. 1936 р. Курт Баккеберг вводить у ботанічну номенклатуру назву Turbinicarpus як підрід монотипного роду Strombocactus Br. & R., але вже через рік, 1937 р. спільно з Ф. Буксбаумом переводить його в ранг самостійного роду. Згодом до роду Turbinicarpus увійшли роди Gymnocactus, Normanbokea, Rapicactus. Споріднений з родами Neolloydia, Escobaria, Coryphantha, Thelocactus, Sclerocactus.

Природні умови росту й розвиткуРедагувати

 
Turbinicarpus schmiedickeanus subsp. schwarzii

Ареал розповсюдження обмежений мексиканськими штатами Сан-Луїс-Потосі, Тамауліпас, Ідальго та Техасом (США). Здебільшого турбінікарпуси виростають серед насичених вапняними породами кам'янистих осипів і надають перевагу пологій, злегка горбистій місцевості, а не крутим схилами гір. Невеликі за розмірами стебла рослин знаходять тимчасовий захист від палючих сонячних променів, притискаючись до граней уламків гірських порід, або в півтіні від більш великих представників флори. Більшість видів у посушливий період зменшує об'єм стебла і майже повністю заглиблюється у ґрунт. Надлишок вологи в період вегетації призводить навіть до розтріскування стебел, що більше спостерігається не в природних умовах, а в культурі. Для турбінікарпусів характерний дуже повільний ріст і різкі відмінності ювенільних форм від зрілої стадії розвитку, хоча вони можуть цвісти на 2-3-й рік після посіву. Останнім часом у каталогах торговельних фірм з'явилася велика група нових видів, таксономічний ранг яких досить сумнівний, незважаючи на їх видові описи, виконані в установленому порядку.

Утримання в колекціяхРедагувати

У колекціях турбінікарпусам виділяють сонячне місце з постійним припливом свіжого повітря. Полив у період вегетації помірний і нерегулярний, щоб земляний ком не тільки повністю просихав, а й перебував у такому стані деякий час. Турбінікарпуси добре ростуть на субстраті, який складається з 50 % суміші глини та піску, не більше 15 % листової землі, до 20 % гравійних крихт з додаванням дробленого мармуру або гіпсу, решта — наповнювачі. Взимку турбінікарпуси утримують сухо при температурі 6-10 °C. До кінця зимівлі стебла рослин дещо зморщуються, стають порівняно м'якими і помітно втягуються в субстрат. Перші весняні поливання не повинні призводити до застою вологи в ґрунті, оскільки це може призвести до загнивання рослини. З появою ознак вегетації і розвитком пуп'янків норму поливання збільшують. Розмножують турбінікарпуси посівом.

Перелік видівРедагувати

Рід TurbinicarpusРедагувати

Підрід TurbinicarpusРедагувати

Секція GracilisРедагувати
Секція LophophoroidesРедагувати
Секція MacrocheleРедагувати
  • Turbinicarpus macrochele
  • Turbinicarpus macrochele subsp. frailensis
  • Turbinicarpus macrochele subsp. polaskii
  • Turbinicarpus macrochele subsp. valteri
Секція TurbinicarpusРедагувати
  • Turbinicarpus klinkerianus
  • Turbinicarpus klinkerianus subsp. schwartzii
  • Turbinicarpus klinkerianus subsp. hiemalis
  • Turbinicarpus klinkerianus subsp. planiziei
  • Turbinicarpus schmiedickeanus
  • Turbinicarpus schmiedickeanus subsp. rubriflorus
  • Turbinicarpus schmiedickeanus subsp. andersonii
Секція ValdezianiРедагувати
Секція GymnocactusРедагувати
Секція ViereckiiРедагувати
Природні гібридиРедагувати
  • Turbinicarpus × mombergeri (pseudopectinatus × laui)

Підрід KadenicarpusРедагувати

Секція BravocactusРедагувати
Секція KadenicarpusРедагувати

Підрід RapicactusРедагувати

Підрід LodiaРедагувати

Охорона у природіРедагувати

16 видів роду Турбінікарпус входять до Червоного списку Міжнародного Союзу Охорони Природи[3]


Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати