Відкрити головне меню
Titan Saturn System Mission (TSSM)

Titan Saturn System Mission (TSSM) — проект ЄКА з вивчення системи Сатурна, зокрема, його супутників: Титана й Енцелада, де були зроблені унікальні відкриття апаратом Кассіні—Гюйгенс, розроблявся у співробітництві з NASA. За розрахунком NASA проект мав коштувати 2,5 млрд доларів. TSSM передбачалося запустити на початку 2020-х років.

TSSM конкурував з іншим проектом європейського космічного агентства — Europa Jupiter System Mission, поки в лютому 2009 року приоритет не було надано останньому[1][2].

Використовуючи гравітаційні маневри біля Землі та Венери, апарат мав досягти околиць Сатурна 2029 року. Із чотирирічного плану польоту два роки відводилося на вивчення Сатурна, два місяці — на вивчення поверхні Титана за допомогою посадкового модуля і двадцять місяців — на орбітальну фазу дослідження Титана.

У проекті можлива участь Росії. Угода про участь Роскосмосу в місії обговорюється[джерело?].

Як з'явився проектРедагувати

Проект Титан—Сатурн був створений у січні 2009 року шляхом злиття двох інших проектів: Місії Титан—Енцелад (Titan and Enceladus Mission — TandEM) Європейського космічного агентства і Titan Explorer 2007 НАСА.

План проектуРедагувати

 
За задумом, повітряна куля має «плавати» в атмосфері Титана

Апарат TSSM мав містити один орбітальний і два спускних модулі: повітряну кулю, яка буде літати в атмосфері Титана, і посадковий модуль, який мав сісти на поверхню одного з метанових озер.

Апарати планувалося обладнати радарами, фотокамерами, приладами сканування поверхні та атмосфери. Нова апаратура набагато краща й сучасніша, ніж у попередньої місії — Кассіні-Гюйгенса. Дані, отримані спускними апаратами, мали передаватися на орбітальний модуль і далі — на Землю.

Космічний корабель мав використовувати гравітаційний маневр біля інших планет, щоб досягти Сатурна. План передбачав запуск у вересні 2020, використання чотириразового гравітаційного маневру Земля — Венера — Земля — Земля для максимального прискорення і прибуття до Сатурна через 9 років, у жовтні 2029 року. Це один з декількох планів по доставці апарату до Сатурна.

Після прибуття до Сатурна в жовтні 2029, хімічний двигун мав вивести апарат на орбіту Сатурна. Дворічна робота біля планети мала відбуватися «по ситуації». Вона мала включати в себе щонайменше сім прольотів і зближень з Енцеладом і шістнадцять — із Титаном. Протягом цього періоду буде повторений гравітаційний маневр, який дасть необхідну енергію, щоб переміститися до орбіти Титана. Як тільки апарат завершить обліт Енцелада, він почне аналізувати незвичайні кріовулканічні утворення на його південному полюсі.

Повітряна куля буде спущена в атмосферу Титана під час першого обльоту. Вона перебуватиме в повітряному просторі супутника шість земних місяців: із квітня по жовтень 2030 року. Ґрунтуючись на даних з Кассіні-Гюйгенса, куля буде плавати в небі Титана до закінчення свого терміну служби по 20-му градусу північної широти і за 10 кілометрів над поверхнею.

Посадковий модульРедагувати

 
Titan Mare Explorer (TiME), посадочний модуль

Багато ідей було запропоновано щодо концепції озерного посадкового модуля. Один із найдетальніших планів, так званий Titan Mare Explorer (TiME), спочатку передбачався як окрема місія, але, в кінцевому рахунку, був відкладений і включений в TSSM[3][4]. Посадковий модуль буде випущений з центрального апарату під час другого прольоту навколо Титана. Через туманну атмосферу супутника і велику відстань до Сонця, апарат не оснащений комплектом сонячних батарей. Їх замінить радіоізотопний генератор енергії (англ. Advanced Stirling Radioisotope Generator, ASRG)[4][5]. Спеціально створений дослідний зразок з величезним запасом енергії, яка повинна забезпечити безперебійним живленням як і сам посадковий зонд, так і майбутні космічні місії. Модуль сяде в зону Моря Лігеі, північне полярне море з рідких вуглеводнів в 79 °N. Апарат буде спускатися на парашуті, подібно до модуля «Гюйгенс» (2005). Через кілька годин він сяде на рідку поверхню. Це буде перше плавання земного апарату в інопланетному морі. Основне завдання апарату - пошук найпростіших форм життя протягом від трьох до шести місяців, включаючи 6 годин атмосферного спуску.

Цілі і завдання місіїРедагувати

  • Дослідити Титан, як цілісну систему.
  • Виявити передбачувані органічні форми життя на Титані.
  • Уточнити модель еволюції Титана.
  • Отримати нові дані про магнітосферу Сатурна і Енцелада.
 
Порівняння озера на Титані з найбільшим земним прісноводним озером Верхнім

На Титані головне завдання полягає в тому, щоб отримати інформацію про такі аспекти, як: склад поверхні і географічний розподіл різних органічних елементів, виявлення метанового циклу і басейнів метану, активний чи зараз кріовулканізм і тектонізм, присутній або відсутній аміак, вивчення підповерхневого океану, магнітного поля і багато чого іншого.

Передбачається, що кругообіг метану на Титані аналогічний земному гідрологічному циклу. Залишається невирішеним питання про джерело поповнення метану. Можливо, внутрішній океан, який виявив Кассіні, складається з рідкої води.

Див. такожРедагувати

ДжерелаРедагувати

  1. NASA and ESA Prioritize Outer Planet Missions
  2. Jupiter in space agencies' sights
  3. Nuclear-Powered Robot Ship Could Sail Seas of Titan (14 October 2009)
  4. а б Stofan, Ellen (25 August 2009). Titan Mare Explorer (TiME): The First Exploration of an Extra-Terrestrial Sea. Presentation to NASA's Decadal Survey. Space Policy Online. Процитовано 2009-11-04. 
  5. NASA’s Planetary Science Division Update (June 23, 2008).

ПосиланняРедагувати