The Sound of Silence

(Перенаправлено з The Sounds of Silence)

«The Sound of Silence» (букв. укр. Звук тиші) — пісня, рок-версія, якої вийшла в 1965 році, прославила американський фолк-рок дует Simon and Garfunkel.

The Sound of SilencePicto infobox music.png
Сингл Simon and Garfunkel
з альбому Sound of Silence
Випущений вересень 1965
Формат грамплатівка
Сторона Б We’ve Got a Groovy Thing Going
Жанр фолк-рок
Мова англійська
Композитор Пол Саймон
Лейбл CBS
Продюсер Том Вілсон

Композиція була написана Полом Саймоном в лютому 1964 року під враженням від вбивства президента США Джона Кеннеді. Саймон почав працювати над піснею через кілька днів після вбивства, однак, хоча він написав музику швидко, з написанням тексту виникли проблеми.

З 1 до 8 та з 22 по 28 січня 1966 року пісня очолювала хіт-парад США, обидва рази поступившись пісні The Beatles — «We Can Work It Out»[1]. У 2004 році посіла 157-у позицію серед 500 найкращих пісень усіх часів. У різний час переспівувалась такими групами як The Smashing Pumpkins, Nevermore, The Dickies та іншими. Також деякі виконавці (Фаусто Папетті, The Ventures, Джеймс Ласт і ін.) виконували акустичну версію.

ІсторіяРедагувати

Пол Саймон почав працювати над піснею невдовзі після убивства Кеннеді. Хоча з музикою вже був помітний прогрес, але все ще треба було придумати слова. 19 лютого 1964 року ця проблема була вирішена, і в той же день Саймон показав нову композицію Арту Гарфанкелу. Незабаром після цього, дует починає виконувати її в фолк-клубах Нью-Йорка. Записана пісня була 10 березня і була включена в їх альбом «Wednesday Morning, 3 A.M.», випущений в жовтні того ж року[2]. Альбом виявився невдалим, внаслідок чого дует розпався, і Саймон відправився в Англію на більшу частину 1965 року. Там він часто сам виконував пісню в фолк-клубах і знову записав її для свого соло LP в травні 1965, «The Paul Simon Songbook»[en].

Через деякий час продюсер Саймона і Гарфанкела Тому Вілсон (Columbia Records, Нью-Йорк) дізнався про те, що пісню почали крутити на радіостанціях в Бостоні, а також в околицях Коко-Біч і Гейнсвилла.

15 червня 1965 відразу після звукозаписуючої сесії пісні Боба Ділана «Like a Rolling Stone», Вілсон перезаписує оригінальний трек Саймона і Гарфанкела з накладенням електрогітари (у виконанні Аль Горгони), бас-гітари (Боб Башнелл) і барабанів (Боббі Грегг), після чого випускає його навіть не запитавши Саймона і Гарфанкела. Для сторони Б Вілсон використовував до того моменту невиданий трек, який вони з дуетом записали кілька місяців тому, пробуючи більш сучасне звучання. Запис потрапив в чарти США у вересні 1965 року і повільно почала сходження до вершини.

Саймон дізнався про те що їх пісня потрапила в чарти буквально за кілька хвилин до виступу в клубі Копенгагена, і пізньої осені 1965 році він повертається у США. Саймон і Гарфанкел відновлюють дует і включають пісню в свій наступний альбом «Sounds of Silence»[en], спішно записаний в грудні 1965 (і перевиданий в 1966 для закріплення успіху); 1 січня 1966-го року «The Sounds of Silence» виходить на перше місце в чартах США. у загальній складності пісня трималася в чартах протягом 14 тижнів. Вона просувала їх до зіркового статусу і, разом з ще двома їхніми піснями, які увійшли у першу п'ятірку хітів літа 1966 (США), «I Am a Rock»[en] і «Homeward Bound»[en], забезпечила дуету славу. У 1999 році Broadcast Music Incorporated назвала «The Sounds of Silence» 18-ю найбільш часто виконуваною піснею XX століття[3]. У 2004 році вона зайняла 156-е місце серед 500 найкращих пісень усіх часів за версією журналу Rolling Stone, разом з ще двома піснями дуету — «Bridge over Troubled Water» на 47-му місці і «The Boxer» на 105-м.

В оригінальній акустичній версії пісні, голоси Саймона і Гарфанкела перебували на різних каналах, підкреслюючи делікатність мелодії. Коли рок-версію зводили в стерео, Вілсон помістив голоси в середину, внаслідок чого звучання вийшло не настільки чистим, як в оригінальній акустичній версії.

Пісня починається словами «Hello darkness, my old friend / i've come to talk with you again». Ці ж злегка перекручені рядки у виконанні Арту використовуються у пісні «Save the Life of My Child» з їхнього альбому «Bookends» (1968).

Кавер-версіїРедагувати

  • Хеві-метал — група Heir Apparent включила кавер-версію в свою збірку «Triad». Пісню можна безкоштовно завантажити з офіційного сайту групи.[4]
  • Німецька дез-метал — група Atrocity випустили кавер в альбомі «Gemini».
  • The Coolies випустили версію пісні в стилі панк-рок (альбом «Take That You Bastards»).
  • У 2015 році рок-група Disturbed виконує кавер в стилі симфо-рок, який був включений в «Immortalized» і 7 вересня випущений в якості синглу.
  • У 2015 році James Blake виконав кавер.
  • У 2019 році Pentatonix виконали кавер.
  • 15 квітня 2021 року український кавер-бенд Grandma's Smuzi представили власний кавер на версію від рок-групи Disturbed виконаний українською мовою.

Використання у фільмахРедагувати

У різний час пісня звучала в саундтреках до фільмів:

1967 — «Випускник»
1996 — «Заводила»
2003 — «Стара закалка»
2006 — «Боббі»
2008 — «Taiyo to Umi no Kyoshitsu» (дорама)
2009 — «Хранителі»
2012 — «Дружинники»
2014 — «Канікули в Провансі»
2016 — «Тролі»

ЦитатиРедагувати

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Billboard Hot 100: Week of January 01, 1966 (англ.). Billboard. Процитовано 13 липня 2011. 
  2. Patrick Humphries. Paul Simon: Still Crazy After All These Years. — New York : Doubleday, 1989. — ISBN 038524908X.
  3. BMI Top 100 Songs of the Century (англ.). BMI. Архів оригіналу за 12 липня 2001. Процитовано 11 грудня 2009. 
  4. Офіційний сайт групи Heir Apparent (англ.). Архів оригіналу за 10 квітня 2012. Процитовано 12 грудня 2009. 

ПосиланняРедагувати