Відкрити головне меню

The Damned — англійський панк-рок-гурт, який заснували в Лондоні в 1976 провідний вокаліст Дейв Венієн, гітарист Браєн Джеймс, басист (і пізніше гітарист) Кептен Сенсебл і барабанщик Рет Скейбіз[2]. Вони були найпершим панк-рок-гуртом з Великої Британії, що випустив сингл ("New Rose" (1976))[3], альбом Damned Damned Damned (1977) [4] і здійснили турне Сполученими Штатами[5]. Дев'ять їхніх синглів увійшли до Топ 40UK Singles Chart[6].

The Damned
The Damned.jpg
Основна інформація
Жанр Панк-рок, готичний рок[1]
Роки 1976 - дотепер
Країна Велика Британія Велика Британія
Місто Лондон
Мова англійська
Лейбл Stiff, Chiswick, Bronze, Toshiba, Nitro, English Channel, MCA
Склад Дейв Веніен
Кептен Сенсебл
Монті Оксайморон
Пінч
Стью Вест
Колишні
учасники
Браєн Джеймс
Рет Скейбіз
Лу Едмондз
Дейв Берк
Генрі Бадовські
Джон Мосс
Леммі
Елджі Вард
Гарі Голтон
Пол Грей
Роман Джегг
Брін Меррік
Пол Шеплі
Кріс Доллімор
Ален Лі Шоу
Джейсон "Муз" Гарріс
Гаррі Дредфул
Патрісія Моррісон
Спайк Сміт
http://www.officialdamned.com
Commons-logo.svg The Damned у Вікісховищі

Колектив розпався на короткий час після виходу їхнього другого альбому Music for Pleasure (1977), що піддався нищівній критиці[7]. Потім вони знов зібрались, вже без Браєна Джеймса, і випустили Machine Gun Etiquette (1979)[8]. До початку 1980-х гурт еволюціонував у лідерів готичного року[9]. Впродовж 80-х випустили чотири студійні альбоми The Black Album (1980), Strawberries (1982), Phantasmagoria (1985) та Anything (1986). Два останні альбоми були записані без Кептена Сенсебла, який покинув гурт у 1984[10]. 1988 року James і Sensible знову об'єднались щоб зіграти за їх задумом останній концерт гурту Damned наживо. Він був випущений наступного року а альбомі наживо Final Damnation[11].

Потім гурт зібрався в новому складі для турне 1991 року[12]. У 1995 колектив випустив новий альбом Not of This Earth, на якому Скейбіз зіграв за команду востаннє[13]. Після цього були Grave Disorder (2001) і So, Who's Paranoid? (2008).

Попри численні зміни складу, нинішні музиканти Веніен, Сенсебл, клавішник Монті Охіморон, барабанщик Пінч і басист Стью Вест грають разом починаючи з 2004.

Зміст

ІсторіяРедагувати

Заснування і роки на лейблі Stiff (1976-1978)Редагувати

Дейв Веніен (Дейвід Леттс), Кептен Сенсебл (Реймонд Бернз) і Рет Скейбіз (Кріс Міллар) були учасниками гурту Masters of the Backside, котрий також включав фронтвумен The Pretenders Кріссі Гінд[14]. Браєн Джеймс (Браєн Робертсон) був учасником London SS, котрі ніколи не грали наживо, але мали в своєму складі музикантів, які пізніше прославились в The Clash і Generation X . Скейбіз познайомився з Джеймсом під час невдалої спроби прослуховування на місце барабанщика для London SS[15]. Коли вони вирішили створити свій власний гурт, з Джеймсом на гітарі і Скейбізом на барабанах, то запросили Сіда Вішеза і Дейва Веніена для прослуховування на місце співака. Лише Веніен з'явився і отримав це місце[16]. Сенсебл став басистом гурту і ця четвірка назвала себе The Damned[17].

The Damned відіграли свій перший концерт 6 липня 1976, на розігріві у Sex Pistols в 100 Club. Lo-fi запис концерту пізніше вийшов на альбомі Live at the 100 Club[18]. Як частина процвітаючої панк-сцени, The Damned знову зіграли в клубі 20 вересня на 100 Club Punk Festival[19].

22 жовтня, за п'ять тижнів до виходу альбому Sex Pistols "Anarchy in the U.K.", Stiff Records випустили їхній перший сингл "New Rose". Таким чином The Damned став першим панк-рок гуртом в Об'єднаному Королівстві, що випустив сингл. Сторона Б сингла була швидкісним кавером на пісню The Beatles "Help!"[20]. Критик Нед Раггет охарактеризував New Rose як "безсмертний гімн романтичного розпачу ядерної сили"[21].

Коли Sex Pistols випустили свій перший сингл, вони взяли The Damned, разом з The Clash і Johnny Thunders & The Heartbreakers, в ролі розігрівачів у своє перше грудневе турне "Anarchy Tour of the UK". Багато з запланованих концертів було скасовано організаторами або місцевою владою. Відбулися лише сім з приблизно двадцяти запланованих виступів. Ще до закінчення турне, менеджер Sex Pistols Малкольм Макларен звільнив The Damned[22].

18 лютого 1977 року вийшов перший альбом The Damned Damned Damned Damned, продюсером якого став Нік Лов. Це був перший повнометражний альбом британського панк-рок гурту. Він також містив новий сингл "Neat Neat Neat"[23]. Гурт вирушив на гастролі для підтримки цього альбому, в березні виступаючи на розігріві у T. Rex в їх останньому турне. Цієї ж весни вони стали найпершим британським панк-руртом, який гастролював Сполученими Штатами[24]. За словами Брендана Маллена, засновника лос-анджелеського клубу The Masque, у своєму першому турне США вони грали концерти в дуже швидкому темпі, що допомогло надихнути першу хвилю хардкор-панку на західному узбережжі[25].

У серпні того ж року Лу Едмондз прийшов у колектив як другий гітарист[26]. Цей розширений склад безуспішно намагався залучити відлюдькуватого Сіда Барретта до створення їхнього другого альбому[27]. Після безуспішних намагань залучити Барретта, вони запросили його товариша по Pink Floyd Ніка Мейсона. У грудні цей альбом вийшов під назвою Music For Pleasure і його було піддано нищівній критиці. Ця невдача призвела до того, що лейбл Stiff Records виключив гурт зі свого складу[28]. Скейбіз був також незадоволений альбомом і покинув колектив після запису. Його замінили майбутнім барабанщиком Culture Club Джоном Моссом, який грав у The Damned до того як вони вирішили розійтись у лютому 1978 року[29].

Перше об'єднання і Machine Gun Etiquette (1978-1980)Редагувати

Колишні учасники колективу працювали над серією побічних проектів і записів соло, які не мали особливого комерційного успіху. Скейбіз створив гурт-одноденку "Les Punks" для концерту наприкінці 1978 року. Les Punks були свого роду об'єднанням заново The Damned (без Браєна Джеймса та Лу). В ньому грали Скейбіз, Веніен, Сенсебл і басист Леммі з Hawkwind і Motörhead. The Damned невдовзі експериментально відновились у складі "Les Punks", але спочатку виступали під назвою The Doomed щоб уникнути потенційних проблем з торговою маркою. Кептен Сенсебл грав на гітарі та клавішних, і, після короткого періоду з Леммі на басу для демо та декількох концертів [30] і трохи довшого періоду з Генрі Бадовські на басу, місце басиста зайняв Елджі Вард, у минулому музикант The Saints[31].

В квітні 1979 року вони знову зіграли концерт під назвою The Damned. Вокал Веніена відійшов від високого баритону ранніх записів до гладкого крунінгу[32], тоді як музика гурту набула мелодійного звучання, що часом було швидким та голосним, а часом розслабленим з мелодійними клавішними.

The Damned підписали контракт з Chiswick Records і знову засіли в студії. Вони випустили хітові сингли "Love Song" і "Smash It Up", після чого у 1979 році Machine Gun Etiquette, а потім кавер на пісню "White Rabbit" гурту Jefferson Airplane, з їхньою новою піснею "Rabid" на стороні Б.

Альбом Machine Gun Etiquette зазнав значного впливу гаражного року 1960-х, з використанням електричний електричного органу Farfisa в декількох піснях. Запис на Wessex Studios одночасно з The Clash, що записували London Calling, призвів до появи голосів Джо Страммера і Ніка Джонса. Прихильники та критики були приємно здивовані а Machine Gun Etiquette отримав переважно позитивні відгуки; Айра Роббінз та Джей Паттін охарактеризували цей альбом як "Великий запис гурту, якого вже багато хто поховав"[33].

Успіх на великих лейблах у 1980-хРедагувати

Вард покинув гурт 1980 року і його замінив Пол Грей, колишній музикант Eddie and the Hot Rods. The Black Album вийшов того ж року. Це був подвійний альбом, три сторони якого складались зі студійних записів, включаючи театралізовану 17-хвилинну пісню "Curtain Call". Четверта сторона була збіркою пісень, записаних наживо в Шеппертоні. Це був їхній останній альбом для Chiswick.

У 1981 році The Damned на лейблі NEMS випустили "Friday the 13th", E.P. з чотирьох пісень. Він містив оригінальні треки "Disco Man", "Billy Bad Breaks", "Limit Club" (триб'ют Малкольму Овену, колишньому провідному вокалісту панк-рок гурту The Ruts), і кавер на пісню 60-х років "Citadel" гурту The Rolling Stones.

1982 року The Damned випустили свій єдиний альбом на Bronze Records, Strawberries. Тепер гурт розширився до квінтету і мав у своєму складі постійного клавішника Романа Джагга. Наступний альбом групи був записаний без Сенсебла, який був зайнятий сольним проектом. Це була звукова доріжка до картинкового фільму 1960-х Give Daddy the Knife, Cindy[34].

 
Vanian in 2013.

Від самого початку існування колективу Веніен виступав на сцені під виглядом вампіра, у білому гримі та урочистому вбранні[35]. Після того як Сенсебл покинув колектив, образ Веніена став більш характерним для всього гурту. The Damned підписали контракт з великим лейблом MCA. Сингл "Grimly Fiendish" з альбому 1985 року Phantasmagoria посів 21 місце в британському чарті. Іншим хітом з цього самого альбому був "The Shadow of Love" з його тужливим звучанням.

В січні 1986 сингл "Eloise", що був кавером на пісню Беррі Раєна 1968, посів третє місце в британському чарті, яке є найвищим для гурту станом на 2016 рік.

Але наступний альбом 1986 Anything був комерційним провалом.

1990-і дотеперРедагувати

В 1993 гурт об'єднався знову у новому складі: Скейбіз, Веніен, гітарист Кріс Доллімор (колишній учасник The Godfathers), Alan Lee Shaw, і басист Муз Гарріс (колишній учасник New Model Army). Десь у той час два визначних сучасних рок-гурти створили кавери на їхні пісні: Guns N' Roses записали "New Rose" для свого альбому "The Spaghetti Incident?" (1993), тоді як The Offspring записали "Smash It Up" для звукової доріжки до фільму Бетмен назавжди (1995). Обидва кавери вийшли на відомих лейблах, що привернуло додаткову увагу до музики Damned, часом серед молодих слухачів, що були до цього не знайомі з їх творчістю.

Новий повний альбом Not of This Earth вийшов наприкінці 1995 року.

2001 року ансамбль видав новий альбом Grave Disorder на лейблі Nitro Records, і пропагував його постійними гастролями.

28 жовтня 2008 The Damned випустили для завантажування свій десятий студійний альбом So, Who's Paranoid?, після чого його видав у традиційному форматі лейбл the English Channel 10 листопада (Об'єднане Королівство) і 9 грудня (США)[36].

В листопаді 2012 The Damned отримали визнання за свій вклад в британську музику, коли отримали нагороду the Classic Rock outstanding contribution award за служіння рок-музиці впродовж більш ніж 36 років[37].

ДискографіяРедагувати

Учасники гуртуРедагувати

Теперішній склад

Колишні музиканти

ПриміткиРедагувати

  1. Goth Rock | Significant Albums, Artists and Songs. AllMusic. Процитовано 2014-04-17. 
  2. The Damned at AllMusic
  3. Robb, John (2012). Punk Rock: An Oral History. PM Press. с. 243. ISBN 9781604860054. 
  4. Chris Jones (18 April 2007). BBC - Classic Pop/Rock Review - The Damned, Damned Damned Damned. BBC. Архів оригіналу за 23 вересень 2007. Процитовано 2 June 2013. 
  5. The Damned on playing small venues, headgear that protects you from spit, and why they won't stop 'til the Stones do | SF Music. Sfbg.com. Процитовано 2014-07-26. 
  6. DAMNED | Artist. Official Charts. Процитовано 2014-07-26. 
  7. Chris Woodstra. Music for Pleasure - The Damned | Songs, Reviews, Credits, Awards. AllMusic. Процитовано 2014-07-26. 
  8. Radio 1 - Keeping It Peel - The Damned. BBC. Процитовано 2014-07-26. 
  9. Porter, Alicia (3 December 2009). A Study of Gothic Subculture - What Is Gothic? - Origins of Gothic. Gothicsubculture.com. Процитовано 5 July 2011. 
  10. Mark Deming. Anything - The Damned | Songs, Reviews, Credits, Awards. AllMusic. Процитовано 2014-07-26. 
  11. Ned Raggett (1988-06-13). Final Damnation - The Damned | Songs, Reviews, Credits, Awards. AllMusic. Процитовано 2014-07-26. 
  12. Ned Raggett. The Damned | Biography. AllMusic. Процитовано 2014-07-26. 
  13. Kearns, Kevin (2014-07-22). Rat Scabies: The Damned’s Explosive Drummer. Moderndrummer.com. Процитовано 2014-07-26. 
  14. The Damned. Octopusmediaink.com. Процитовано 21 February 2012. 
  15. http://books.google.com/books?id=g_t1hA7Zq0IC&pg=PA105&lpg=PA105&dq=tony+james+brian+james+mick+jones+london+ss&source=bl&ots=FoiAgPFBj6&sig=SJBgqNvlXXqynCHRV7--bXCGppM&hl=en&sa=X&ei=C-DTU5_LEIynyATeuIIw&ved=0CFcQ6AEwDA#v=onepage&q=tony%20james%20brian%20james%20mick%20jones%20london%20ss&f=false
  16. The Damned. Octopusmediaink.com. Процитовано 21 February 2012. 
  17. http://nypress.com/qa-with-the-damneds-captain-sensible/
  18. http://recordcollectormag.com/reviews/damned-damned-damned-expanded-edition
  19. http://www.rocksbackpages.com/Library/Article/the-100-club-punk-rock-festival/
  20. http://www.uncut.co.uk/the-damned-damned-damned-damned-review
  21. Song Review by Ned Raggett. New Rose - The Damned | Listen, Appearances, Song Review. AllMusic. Процитовано 2014-04-17. 
  22. Robb, John, Punk Diary, pp. 263–273; Savage, Jon, England's Dreaming, pp. 267–275.
  23. http://www.allmusic.com/album/damned-damned-damned-mw0000193727
  24. http://articles.latimes.com/1998/mar/28/entertainment/ca-33475
  25. see Mullen's comments in the Don Letts directed documentary Punk: Attitude.
  26. http://recordcollectormag.com/reviews/damned-damned-damned-expanded-edition
  27. http://www.theguardian.com/music/2006/jul/12/popandrock.sydbarrett3
  28. http://www.allmusic.com/album/music-for-pleasure-mw0000200275
  29. http://books.google.com/books?id=29hwkUOFO9QC&pg=PA264&lpg=PA264&dq=rat+scabies+jon+moss&source=bl&ots=a8Ftnx-0zc&sig=ZrLaTkgurYBL26olWTYNUSZ2VkA&hl=en&sa=X&ei=q4jUU8iIJNGqyATUoYHYBA&ved=0CBwQ6AEwADgU#v=onepage&q=rat%20scabies%20jon%20moss&f=false
  30. see the notes for Smash It Up - The Anthology 1976 - 1987
  31. Gary Holton (RIP) A look back at a cult figure. Louderthanwar.com. 2012-04-22. Процитовано 2014-07-26. 
  32. Sensible - Crooner Vanian. Kemptown.co.uk. Процитовано 21 February 2012. 
  33. TrouserPress - Damned. TrouserPress.com. Процитовано 21 February 2012. 
  34. "Naz Nomad and the Nightmares" Архівовано 20 December 2008[Дата не збігається] у Wayback Machine., Crawdaddy!, 27 February 2008.
  35. Багато преставників готичного року перейняли цей стиль, при цьому забуваючи, що сам Веніен це робив з неприхованим почуттям гумору allmusic ((( The Damned > Biography )))
  36. The Damned News: The Damned to release So, Who's Paranoid? soon. Idiomag.com. Процитовано 5 July 2011. 
  37. Rhythm Festivals 2012. rhythmfestival.com. Процитовано 16 July 2012. 
  38. JON MOSS - Early Biography. Official Culture Club Website. Процитовано 1 August 2008. 

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати