Відкрити головне меню

The Cricketsангл. Цвіркуни) — американський музичний гурт, створений в 1956 році в Лаббоці. Один з перших гуртів, що почали грати в музику в рок-н-ролльному жанрі. Після гибелі в авіакатастрофі у 1959 році лідера і фронтмена гурту, Бадді Голлі, її популярність значно знизилася, але, тим не менше, колектив продовжив свою діяльність, ще на протязі півстоліття.

The Crickets
Основна інформація
Попередні назви

«Buddy Holly and the two tunes»

«Buddy Holly and the three tunes»
Жанр рок-н-рол, біт
Роки 1956 - 2016
Країна США
Місто Лаббок, Техас
Мова англійська
Лейбл

Brunswick Records
Decca Records
Coral Records
Liberty Records
MCA Records

Vertigo Records
Склад

Джеррі Еллісон
Сонні Кьортіс

Глен Хардін
Колишні
учасники

Бадді Голлі
Джеррі Нейлор
Нікі Салліван
Ерл Сінкс

Джо Молдін
http://www.thecrickets.com
Commons-logo.svg The Crickets у Вікісховищі

Зміст

Історія гуртуРедагувати

1956Редагувати

У січні 1956 року студія Decca Records уклала контракт з молодим солістом Чарльзом Хардіном (Бадді) Голлі, до сих пір виступав на розігріві у таких виконавців, як Елвіс Преслі і Білл Хейлі[1]. 26 січня в Нашвіллі за допомогою гітариста Греді Мартіна і перкусіоніста Дуга Кіркхема відбувся запис перших пісень гурту, а 16 квітня 1956 року одну з цих пісень під назвою «Blue Days, Blue Nights» вийшла синглом. Записаний, правда, ще не учасниками гурту, а за допомогою гітариста Греді Мартіна і перкусіоніста Дуга Кіркхема. Це був перший запис гурту.

Для подальшої кар'єри Голлі організував свій власний музичний колектив, куди увійшли: гітарист Сонні Кертіс, постійно працював з Бадді протягом дев'яти місяців, барабанщик Джеррі Еллісон, бас-гітарист Ларрі Уелборн, а також два бек-вокаліста. У березні 1957 року на місце Уелборна прийшов Джо Молдін.

1957Редагувати

Спочатку гурт називався «Buddy Holly and the two tunes», потім — «Buddy Holly and the three tunes» (за кількістю учасників в гурті). Нарешті, до березня 1957 року повністю сформувалася нова і остаточна назва гурту — «The Crickets». Воно дослівно перекладається з англійської як «Цвіркуни», але в той же час перегукувалася з назвою гри крикет (також «Cricket»), утворюючи гру слів. Саме за аналогією з «The Crickets» був названий колектив «The Beatles» (від «beetle» — жук і «beat» — ритмічний звук, уособлення біт-музики).

27 травня 1957 року Brunswick Records — дочірній лейбл фірми Decca — випустив два нових сингли: «That'll Be the Day», до кінця вересня розійшовся мільйонним тиражем і зайняв 3-е місце в чартах США, а на 1 листопада вийшов на 1-ю позицію у Великій Британії. Другий, не менш відомий, сингл «Peggy Sue» (3-е місце в чартах США, 6-е — в Англії), був присвячений нареченій ударника «The Crickets».

Публіці відразу впадав в очі сценічний імідж лідера гурту, Бадді Голлі. Вічно усміхнений, у великих рогових окулярах, він наочно демонстрував, що рок-зіркою можна стати, не будучи красенем-суперменом. Ще один прецедент Бадді Голлі створив, почавши одним з перших в рок використовувати гітару «Фендер-Стратокастер», згодом високо оцінену провідними інструменталістами того часу. Крім того, незвичайним здавалося те, що всі музиканти в ансамблі, всупереч усталеній традиції, були білими: в серпні 1957 року «The Crickets» була єдиним білошкірим гуртом-учасником національного гастрольного туру, першого в своїй кар'єрі[1].

Вийшовши 27 листопада 1957 року альбом «The» Chirping «Crickets» викликав справжній фурор. До нього увійшли такі композиції, як «Peggy Sue» і «Oh, Boy!», що підкорили британські і американські чарти.

1958Редагувати

На хвилі успіху, викликаної популярністю тільки що випущеного альбому гурту, в січні 1958 року «The Crickets» вирушили в гастрольний тур по Австралії, а в березні — по Великій Британії. Однак третій альбом колективу — «That'll Be the Day» — отримав погані відгуки критиків[2], на думку яких, лише одна — заголовна — пісня заслуговувала на увагу.

У жовтні 1958 року колектив «The Crickets» розпався. Голлі віддав усі права на її назву бас-гітаристу Молдіну, який відразу ж набрав новий склад: Ерл Сінкс — вокал, Томмі Оллсап — гітара, Сонні Кертіс — гітара, сам Молдін — бас-гітара, Еллісон — ударні. У свою чергу, Бадді Голлі почав виступати сольно під своїм ім'ям.

Кар'єра після смерті ГолліРедагувати

Після трагічної загибелі Бадді Голлі, провідним солістом стає Ерл Сінкс (1958—1960). Разом з ним був записаний альбом «In style with the crickets» (1960). Після відходу Ерла колектив вирушив до Англії разом з групою Everly Brothers в якості підтримки. У 1964 році група записує альбом «California Sun» разом з Bobby Vee.

DiscographyРедагувати

  • The "Chirping" Crickets (1957, with Buddy Holly)
  • In Style with the Crickets (1960)
  • Bobby Vee Meets the Crickets (1962, with Bobby Vee)
  • Something OLD, Something NEW, Something BLUE, Somethin' ELSE!!! (1963)
  • California Sun (1964)
  • Rock Reflections (1971)
  • The Crickets Rockin' 50's Rock n' Roll (1971)
  • Bubblegum, Bop, Ballad And Boogies (1973)
  • Remnants (1973)
  • A Long Way from Lubbock (1974)
  • Visions Of Buddy Holly (1980, music performed by the Crickets after Buddy's death.)
  • Three Piece (1988)
  • T Shirt (1988)
  • Ravin' On From California To Clovis (1991)
  • The Liberty Years (1991, compilation with unreleased songs)
  • Still In Style (1992, compilation, 23 post-Buddy Holly recordings 1959-75)
  • Double Exposure (1993, re-recordings)
  • Cover to Cover (1995, compilation with Buddy Holly)
  • Too Much Monday Morning (1996)
  • The Original (1996, 20 tracks from their Liberty Years)
  • The Crickets and Their Buddies (2004)

ПриміткаРедагувати