Відкрити головне меню
Рутвиця жовта
Thalictrum flavum0.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Судинні (Tracheophyta)
Покритонасінні (Magnoliophyta)
Дводольні (Magnoliopsida)
Порядок: Жовтецевоцвіті (Ranunculales)
Родина: Жовтецеві (Ranunculaceae)
Підродина: Thalictroideae
Рід: Рутвиця (Thalictrum)
Вид: Рутвиця жовта
Біноміальна назва
Thalictrum flavum
L., 1753
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Thalictrum flavum
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Thalictrum flavum
IPNI: 302852-2
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 150094

Рутвиця жовта[1][2] (Thalictrum flavum) — вид рослин родини Жовтецеві (Ranunculaceae), поширений у Європі, середній Азії й західному Сибіру. Має використання в народній медицині.

Зміст

ОписРедагувати

Багаторічна трава 40–100 см заввишки, довгокоренева зі столонами. Стебло нерозгалужене до цвітіння, рифлене. Листки чередуються, черешкові, прилисткові. Черешки базальних листків з широкою основою з перекривними краями, навколо стовбура. Стеблових листків 5–7. Листові пластини від яйцюватих до трикутних, 2–3-перисті. Листові сегменти іноді прилисткові. Вторинні листові сегменти (вузько) зворотнояйцюваті, округлі на основі, поля загнуті, низ сіруватий[3].

Суцвіття досить коротке, щільне, рясноквіте (іноді нещільне й розкиданоквіте) — майже безлистий складний щиток. Квіти запашні, радіально симетричні, жовті, ≈ 1 см упоперек. Немає пелюсток. Чашолистків 4–5, зеленувато-білі, рано в'януть. Тичинок багато, нитки жовті, 2–4 мм завдовжки; пиляки очевидно коротші. Маточок 6–9. Плід — ≈10-хребетна, 3–4.5 мм завдовжки, безчерешкова сім'янка[3].

ПоширенняРедагувати

Поширений у Європі, середній Азії й західному Сибіру[4]. Населяє заліснені луки, узбіччя доріг і залізниць[3].

В Україні зростає на вологих луках, берегах річок, серед чагарників — на всій території, спорадично[2].

ГалереяРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Thalictrum flavum // Ю. Кобів. Словник українських наукових і народних назв судинних рослин (Серія «Словники України»). — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — ISBN 966-00-0355-2.
  2. а б Доброчаева Д.Н., Котов М.И., Прокудин Ю.Н., и др. Определитель высших растений Украины. — Киев : Наукова думка, 1987. — С. 52. (рос.)(укр.)
  3. а б в NatureGate. Процитовано 18.11.2018.  (англ.)
  4. Plants of the World Online — Kew Science. Процитовано 18.11.2018.  (англ.)