Відкрити головне меню
Тамарикс стрункий
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти
Порядок: Гвоздикоцвіті (Caryophyllales)
Родина: Тамариксові (Tamaricaceae)
Рід: Тамарикс (Tamarix)
Вид: Тамарикс стрункий
Біноміальна назва
Tamarix gracilis
Willd.
Синоніми
Tamarix affinis Bunge

Tamarix polystachya Ledeb,

Tamarix spiridonowii Fedtsch,

Tamarix paniculata Steven ex DC

Посилання
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Tamarix gracilis
EOL logo.svg EOL: 2889849
IPNI: 828120-1
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 262219

Тамарикс стрункий (лат. Tamarix gracilis) — вид рослин, представник роду Тамариксів (Tamarix) з родини Тамариксових (Tamaricaceae).

Ботанічний описРедагувати

Тамарикс стрункий — кущ заввишки 2-4 м, кора брунатно-каштанова. Листки лінійно-ланцетні, сизувато-зелені, завдовжки до 4-5 мм, шириною 1,5-2 мм, загострені, покриті залозками, що виділяють сіль.

Суцвіття китицеподібні, бокові, рідше верхівкові, що зібрані у волоть. Прицветники від ланцетних до шиловидних, загострені, в основі з горбиком, звичайно коротше квітконіжок чи рівні їм. Квітконіжки 1-2 мм завдовжки. Чашечка п'ятироздільна, частки її близько 1 мм завдовжки, притуплені, по краю широкопленчаті. П'ять оберненояйцеподібних рожевих пелюсток, які в два — три рази довше чашечки. Тичинок п'ять, майже рівних пелюсткам, з рожево-фіолетовими пильовиками, нитками, розширеними біля основи і прикріпленими до кутів диска.

Коробочки 4-6 мм завдовжки, багатонасінні. Цвіте у травні-липні (вдруге — у серпні-жовтні). Плодоносить у липні-серпні. Розмножується насінням, в умовах культури також вегетативно.

Віддає перевагу солончакам, солонцюватим берегах озер.

Tamarix gracilis має два підвиди:

  • Tamarix gracilis var. angustifolia (Ledeb.) Baum,
  • Tamarix gracilis var. cupressiformis (Ledeb.) Baum.

ПоширенняРедагувати

Східноєвропейсько-центральноазіатський диз'юнктивний вид. Зустрічається в Україні, північному Казахстані, Джунгарії і Монголії, в Росії — у районі нижнього Дону і нижньої Волги, в Ставропольському краї, Дагестані, на півдні Західного Сибіру.

В Україні зустрічається на узбережжі Азовського моря в Донецькій, Херсонській, Запорізькій областях і у Криму.

В Україні вид поширений в таких місцях: Білосарайська, Бердянська, Обитічна, Федотова коси та коса Бирючий острів а також на Арабатській стрілці. Трапляється окремими екземплярами, іноді формує невеликі популяції, що нараховують до 3-10 різновікових рослин.

Природоохоронний статус виду: Вразливий. Вид занесений до Червоної книги України та до Червоних книг наступних суб'єктів Російської Федерації: Новосибірська область, Ростовська область. Охороняють вид в Азово-Сиваському НПП, ландшафтних заказниках «Обитічна коса», «Федотова коса», «Білосарайська коса».

Джерела і посиланняРедагувати