Suo jure (лат. «власне право», «має на це право») — латинська фраза, позначає юридичні ситуації «свого права» жінок, що кровно спадкують шляхетні титули чи права (правлячих королев), а не отримують їх через шлюб з монархом.

Леонор, інфанта Іспанії (нар. 2005), принцеса Астурійська, спадкоємиця трону Іспанії, 2018 рік.

Не плутати з термінами «Jure uxoris» (чоловік спадкує від дружини) та «Jure matris» (чоловік спадкує від матері). Імператорку або королеву, що править «Suo jure», називають «правлячою імператрицею» або «правлячою королевою», що суттєво відрізняло її від правительки-консорт (дружина монарха) чи регентства (мати чи опікунка монарха).

Історично термін застосовували щодо успадкування шляхетних титулів, наприклад в Англії, де чоловік рідко отримує будь-який титул від своєї дружини. Хоча це спостерігається й в інших країнах, особливо коли жінка є останнім спадкоємцем роду. В деяких країнах це називалось "спадкоємниця імені".

Цей термін також може бути використаний для чоловіка, коли він спочатку був "співправителем" з батьком або іншим членом родини, а після смерті старшого члена сім'ї став єдиним володарем титулу "Suo jure" (свого власного права).

Також цей термін часто зустрічається у контексті шляхетних або ґречних титулів, особливо у випадках, коли жінка отримала титул через власну кровну лінію успадкування чи досягнення, а не через шлюб.

Імператрицю або королеву, що править "Suo jure", називають "імператрицею-регентом" або "королевою-регентом", що суттєво відрізняло її від імператриці або королеви консорт.


Приклади Suo jureРедагувати

 
Коронація Марії Терезії, імператорки Священної римської імперії

ДжерелаРедагувати

  • Oxford Dictionary of National Biography. Oxford University Press. Retrieved 2012-05-18.
  • Suo jure